ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/875/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/875/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Вишківської селищної ради, с. Вишково
про стягнення суми 275 508,21 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 275 508,21 грн. з яких: 241 856,06 грн. заборгованості за поставлений товар, 27 861,64 грн. пені, 1 671,70 грн. - 3 % річних та 4 118,81 грн. інфляційних втрат, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору №06-1015/21-БО-Т постачання природного газу та положень ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/875/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2023 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 19.09.2023 р., була надіслана відповідачу 20.09.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №0600047167580 отримана відповідачем 25.09.2023 р.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідачем - Вишківською селищною радою подано до суду відзив на позовну заяву позивача.
В поданому відзиві відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин. А також вказує на те, що Вишківською селищною радою з метою виконання Договору вживались невідкладні заходи щодо оплати за спожитий газ. Даний факт підтверджується листуванням із позивачами , а саме: лист від 2022 року щодо надсилання додаткової угоди. Дана додаткова угода №3 з невідомих нам причин була підписана позивачем лише 20 грудня 2022 року. Відповідно до листування через електронну пошту підтверджується факт направлення акту прийому-передачі 13.01.2023 року в електронному вигляді скан копії з підписом уповноваженого представника організації (Позивача). Після чого відповідачем був підписаний примірник Акту прийому-передачі за грудень 2022 року та надісланий позивачу. Акт прийому-передачі датований 31.12.2022 року.
Разом з тим, відповідач зазначає, що відповідно до Договору від 02.11.2021 року №06-1015/21-БО-Т розрахунок за спожитий природний газ здійснюється до 15 числа. З чого випливає, що в жодному випадку Вишківською селищною радою не могло бути оплачено за спожитий природний газ за грудень 2022 року в сумі 241 856,06 грн. по причині невчасного надання підписаного акту прийому-передачі позивачем.
Крім того, відповідач зауважує, що після закінчення терміну дії договору 01.01.2023 року Вишківською селищною радою не може бути здійснено оплату у зв'язку із відсутністю бюджетних призначень. Акт звірки Вишківською селищною радою отримано 07 березня 2023 року.
Підсумовуючи відповідач, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з Вишківської селищної ради за поставлений товар, 27 861,64 грн. пені, 1 671,70 грн. - 3 % річних та 4 118,81 грн. інфляційних втрат та сплаті судового збору пропорційно заявлених позовних вимог.
У поданій суду відповіді на відзив, позивач звертає увагу на те, що відповідач заперечуючи проти позову, не спростовує обставин та правової позиції Позивача, викладених за змістом позовної заяви, і доведених Позивачем належними та допустимими доказами. За позицією позивача, відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених Позивачем обставин та правових підстав позову, з якими Відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також мотивів їх визнання або відхилення. Натомість аргументи відповідача викладені за змістом відзиву, вважає безпідставними, необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені сторонами, суд-
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач, Постачальник) та Вишківською селищною радою (далі - Відповідач, Споживач) 02.11.2021 року укладено договір № 06-1015/21-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг природного газу у період з жовтня 2021 по грудень 2022 року (включно) в кількості 255 тисяч м.куб.
За змістом п. 2.4. Договору Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Порядок та умови передачі природного газу визначені сторонами в розділі 3 Договору.
Так, відповідно до п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором (-ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. Договору).
За змістом п.п. 3.5.2., 3.5.3. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу визначена п. 4.1. Договору та становить всього (з урахуванням ПДВ та тарифу на його транспортування) 16,554 грн за 1 м.куб. природного газу.
Порядок та умови проведення розрахунків визначені у розділі 5 Договору.
Зокрема, в п. 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п. 13.1. Договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період листопад 2021 - травень 2022 року, листопад 2022 року - грудень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 874 312,96 грн, що підтверджується засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, зокрема:
- газ спожитий у листопаді 2021 року, обсягом 4,29922 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2021 року на суму 71 169,26 грн;
- газ спожитий у грудні 2021 року, обсягом 6,65308 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2021 року на суму 110 135,05 грн;
- газ спожитий у січні 2022 року, обсягом 9,04606 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2022 року на суму 149 748,43 грн.
- газ спожитий у лютому 2022 року, обсягом 7,11865 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 28.02.2022 року на суму 117 842,10 грн.
- газ спожитий у березні 2022 року, обсягом 7,76905 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2022 року на суму 128 608,82 грн.
- газ спожитий у березні 2022 року, обсягом 7,76905 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 25.04.2022 року на суму 128 493,07 грн. (скорегований акт)
- газ спожитий у квітні 2022 року, обсягом 3, 17054 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2022 року на суму 52 437,86 грн.
- газ спожитий у травні 2022 року, обсягом 0,15195 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.05.2022 року на суму 2 515,38 грн.
- газ спожитий у листопаді 2022 року, обсягом 5,26875 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2022 року на суму 87 218,29 грн.
- газ спожитий у грудні 2022 року, обсягом 9,34847 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2022 року на суму 154 753,52 грн.
За доводами позивача оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 632 456,90 грн.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).
У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
Зазначені обставини і стали приводом звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення суми 241 856,06 грн. заборгованості.
Крім основної суми боргу, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 27 861,64 грн. пені, 1 671,70 грн. - 3 % річних та 4 118,81 грн. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що Позивачем, у період листопад 2021 - травень 2022 року, листопад 2022 року - грудень 2022 року, передано у власність Відповідача природний газ на загальну суму 874 312,96 грн, що підтверджується засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- газ спожитий у листопаді 2021 року, обсягом 4,29922 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2021 року на суму 71 169,26 грн;
- газ спожитий у грудні 2021 року, обсягом 6,65308 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2021 року на суму 110 135,05 грн;
- газ спожитий у січні 2022 року, обсягом 9,04606 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2022 року на суму 149 748,43 грн.
- газ спожитий у лютому 2022 року, обсягом 7,11865 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 28.02.2022 року на суму 117 842,10 грн.
- газ спожитий у березні 2022 року, обсягом 7,76905 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2022 року на суму 128 608,82 грн.
- газ спожитий у березні 2022 року, обсягом 7,76905 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 25.04.2022 року на суму 128 493,07 грн. (скорегований акт)
- газ спожитий у квітні 2022 року, обсягом 3, 17054 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2022 року на суму 52 437,86 грн.
- газ спожитий у травні 2022 року, обсягом 0,15195 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.05.2022 року на суму 2 515,38 грн.
- газ спожитий у листопаді 2022 року, обсягом 5,26875 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2022 року на суму 87 218,29 грн.
- газ спожитий у грудні 2022 року, обсягом 9,34847 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2022 року на суму 154 753,52 грн.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару не заперечується сторонами та підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за поставлений позивачем товар, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 241 856,06 грн.
З огляду на наведені обставини, позовна вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 241 856,06 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивачем крім основної суми боргу, нараховано також суму 27 861,64 грн. пені, 1 671,70 грн. - 3 % річних та 4 118,81 грн. інфляційних втрат.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.
Вирішуючи питання щодо стягнення нарахованої відповідачу пені суд, з огляду на обставини справи, враховує положення ст. 233 ГК України, за якими у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованих відповідачу штрафу та пені, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов'язання є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Як встановлено судом, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов'язань за Договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з Відповідача 1 671,70 грн. - 3 % річних та 4 118,81 грн. інфляційних втрат.
Водночас, позивачем не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання.
З врахуванням викладеного, враховуючи відсутність у відповідача заборгованості щодо оплати вартості спожитого природнього газу, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України завдання йому збитків діями відповідача.
З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 50% від нарахованої суми - 13 930,82 грн. та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, та інфляційних втрат на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених.
Доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, судом до уваги не беруться, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка звільняє його від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання.
Решта доводів сторін на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд частково задовольняє позов, ніяким чином не впливають, тому залишаються без правової оцінки.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ до Вишківської селищної ради, с. Вишково про стягнення суми 275 508,21 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 261 577,39 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір в справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Вишківської селищної ради (90454, Закарпатська обл., Хустський р-н, селище міського типу Вишково, вулиця Центральна площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 04349113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму 261 577,39 грн. (двісті шістдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят сім гривень 39 коп.) вартості отриманого товару, а також суму 4 132,62 грн (чотири тисячі сто тридцять дві гривні 62 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.12.2023
Суддя О.Ф. Ремецькі