ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1280/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Бондарчук А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Ляхов О.В. - ордер АМ №1018498 від 01.12.2021;
від відповідача: 1,2: Федін А.А. - ордер АМ №1067228 від 16.10.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс +"
2) ОСОБА_1
про стягнення 204714,02 грн
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" та ОСОБА_1 204714,02 грн, з яких: 182370,17 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та 22343,85 грн заборгованості за винагородою за користуванням предмету лізингу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідчем1 договору фінансового лізингу №ZRZ0FLOWWV7VS-1 від 20.12.2019.
Ухвалою від 26.09.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 19.10.2023.
Ухвалою від 19.10.2023, враховуючи клопотання представника відповідача1, суд відклав розгляд справи на 27.11.2023.
24.10.2023 від представника відповідача2 надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд призначити підготовче засідання та розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, з метою досягнення справедливого та ефективного вирішення справи (а.с. 106-108).
31.10.2023 від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 109-111).
15.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 125-133).
В судовому засіданні 27.11.2023 суд оголошував перерву на 5 хв. для з'ясування інформації щодо надходження заперечення на відповідь на відзив, про надсилання якого вказував представник відповідачів. Після перерви, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги в Житомирській області, суд продовжив строк розгляду справи згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (далі - конвенція) та оголосив перерву в судовому засіданні до 14 год. 30 хв. 28.11.2023.
27.11.2023 від представника відповідачів надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 137-139) та 28.11.2023 клопотання про долучення доказів (а.с. 143-149).
28.11.2023 від представника відповідачів надійшло клопотання (а.с.150) згідно якого останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що повітряна тривога закінчилася за 2 хв. до початку призначеного судового засідання, тому відсутня можливість прибути вчасно.
У судовому засіданні 28.11.2023, враховуючи клопотання представника відповідачів, суд оголосив перерву до о 12 год. 00 хв. 29.11.2023, з урахуванням положень Конвенції.
В судовому засіданні 29.11.2023, за клопотанням представника позивача суд долучив до матеріалів справи подану цим представником копію ухвали Господарського суду м. Києва у справі №910/183/21 (а.с. 154-156).
Розглядаючи клопотання представника відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд, згідно приписів ч. 1 ст. 250 ГПК України, дійшов висновку про залишення останнього без задоволення, оскільки зі змісту поданого клопотання, не встановив обгрунтованих підстав для переходу до загального провадження, про що постановлено протокольну ухвалу від 29.11.2023.
В судовому засіданні 29.11.2023 суд оголошував перерву до 12 год. 00 хв. 04.12.2023, з урахуванням положень Конвенції.
04.12.2023 до суду надійшли:
- від позивача надійшли письмові пояснення з додатками (а.с. 160-165);
- від представника відповідачів додаткові пояснення у справі (а.с. 166-171).
В судовому засіданні 04.12.2023 представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив та письмових пояснень (а.с. 125-133, 160-165). Подав клопотання про долучення до матеріалів справи деталізованого розрахунку по зарахуванню на погашення боргу коштів, які були предметом розгляду у справі №906/1542/20 (а.с. 174-175).
Представник відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відзив та додаткових поясненнях (а.с. 109-111, 137-139, 166-171). Також підтвердив, що після надання позивачем пояснень щодо порядку зарахування коштів на погашення заборгованості за договором лізингу, зокрема суми, стягнення якої було предметом розгляду у справі №906/1542/20, у нього відсутні зауваження щодо порядку проведених зарахувань. Водночас заперечив щодо обгрунтованості позовних вимог як в частині заявленої до стягнення заборгованості за винагородою за користування предмету лізингу так і щодо відшкодування частини вартості предмета лізингу, із раніше зазначених ним підстав.
У судовому засіданні 04.12.2023 суд оголошував перерву до 17 год. 04.12.2023.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20.12.2019 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач, банк, лізингодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" (відповідач1, лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № ZRZOFLOWWV7BІ-1 (далі - договір (а.с. 21-33)). Договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".
Відповідно до п. 1.1. Договору банк здійснює придбання у власність у ТОВ "Ледіс+" Товариство з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження: 10031, Україна, область Житомирська, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 55б, код в ЄДРПОУ 41653039 (надалі продавець), а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - "лізинг”) майно відповідно до специфікації (надалі- додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (надалі - "майно”).
Відповідно до п.п. 1.3, 11.1 договору, строк дії лізингу з дати підписання цього Договору до 19.12.2024 (дев'ятнадцятого грудня дві тисячі двадцять четвертого року) року. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п. 10.1 - 10.4.2 цього Договору.
У п. 1.2. та п. 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість майна становить 1140672 (один мільйон сто сорок тисяч шістсот сімдесят два ) гривень 0 копійок та складається з:
- суми авансового платежу 640672 ( шістсот сорок тисяч шістсот сімдесят два) гривень 0 копійок, у відповідності до п.1.4. цього договору;
- загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу майна, 500000 (п'ятьсот тисяч) гривень 0 копійок, згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору (надалі- "додаток № 2).
Згідно з п. 2.2. договору, розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком 2.
Також у п. 2.3. договору, сторони погодили, що лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, відкритий згідно п. 1.5. цього договору, згідно додатку2, зокрема:
- винагороду за користування майном у розмірі 17.5 (сімнадцять цілих п'ять десятих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Додатку № 2 (п.п. 2.3.2);
- у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 35 (тридцять п'ять) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку № п.п. 2 2.3.2.1).
20.12.2019 сторони підписали:
- додаток №1 (специфікація майна), згідно якого у лізинг передається майно - загальний легковий універсал В, Jeep Wrangler, США, р.в. 2018, 1С4AJWAG5JL827377, AA6491КМ, загальною вартістю 1140672,00 грн (а.с. 32);
- додаток №2 (графік лізингових платежів) із зазначенням суми погашення кредиту та відсотків з 20.01.2020 по 19.12.2024 (а.с. 33-34);
- додаток №3 (тарифи за оформлення документів);
- додаток №4 (акт прийому-передачі майна), згідно якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно - загальний легковий універсал В, Jeep Wrangler, США, р.в. 2018, 1С4AJWAG5JL827377, AA6491КМ, загальною вартістю 1140672,00 грн (а.с. 38);
- додаток №5 (акт прийому майна на відповідальне зберігання) згідно якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно - загальний легковий універсал В, Jeep Wrangler, США, р.в. 2018, 1С4AJWAG5JL827377, AA6491КМ, загальною вартістю 1140672,00 грн (а.с. 41).
Також 20.12.2019 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № РОRZRZ0FIOWWV7BI-1 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого предметом останнього є надання поруки поручителем перед банком за виконання ТОВ "Леді-С+" зобов'язань за Договором фінансового лізингу № ZRZOFLOWWV7BІ-1, по сплаті:
- вартості майна за договором фінансового лізингу, що становить 1140672 (один мільйон сто сорок тисяч шістсот сімдесят два) гривень 0 копійок на взяття у лізинг майна, згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу, в тому числі авансового платежу лізингоодержувача, що становить 640672 (шістсот сорок тисяч шістсот сімдесят два) гривень 0 копійок; у строки, зазначені Договором фінансового лізингу;
- зі сплатою винагороди за користування майном у розмірі 17,5 (сімнадцять цілих п'ять десятих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно додатку № 2; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у договорі фінансового лізингу. Якщо під час виконання договору фінансового лізингу зобов'язання лізингоодержувача, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Згідно з п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, винагороди за отримане в лізинг майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
У випадку невиконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач та поручитель відповідають перед банком як солідарні лізиноодержувачі (п. 1.5. договору поруки).
У пункті 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання лізингоодержувачем та/або поручителем всіх зобов'язань за договором фінансового лізингу, цей договір припиняє свою дію.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу за актом прийому-передачі, однак відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів не виконав, внаслідок чого на час звернення до суду за останнім рахується заборгованість, а саме: 182370,17 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та 22343,85 грн заборгованості за винагородою за користуванням предметом лізингу.
Вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відповідачі у відзиві на позовну заяву (а.с. 109-111) просили відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки 21.02.2020 предмет лізингу був викрадений. На думку відповідачів, віднесення ризику викрадення не може бути покладено на позивача, який не є його власником, оскільки за договором фінансового лізингу майновий інтерес лізингоодержувача полягає у можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність, внаслідок здійснення лізингових платежів. Вказують, що внаслідок викрадення предмета лізингу ТОВ "Ледіс+" позбавлено можливості користуватися транспортним засобом та надалі набути його у власність. Наголосили, що кошти, які лізингодавець витратив на придбання предмета лізингу у цьому випадку мають бути компенсовані йому шляхом отримання страхового відшкодування. Звернули увагу, що у випадку прийняття судом рішення у цій справі на користь позивача, останній не буде позбавлений можливості звернутися до ПАТ "Страхова група "ТАС" та отримати, окрім сплаченої ТОВ "Ледіс+" вартості предмета лізингу, додатково ще й страхове відшкодування.
У відповіді на відзив (а.с. 125-126) зсилаючись на ст. 809 Цивільного кодексу України, ст. 22 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та п. 3.1. договору, позивач вказав, що з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу 08.01.2020 до відповідача1 перейшли ризики випадкової втрати або пошкодження предмета лізингу, тому сплата лізингових платежів зберігається. Щодо страхового відшкодування за втрачений предмет лізингу, пояснив, що у виплаті такого відшкодування було відмовлено внаслідок суттєвих порушень умов договору страхування ТОВ "Ледіс+", оскільки, всупереч умов п. 4.1.5. Договору страхування, про подію відповідач1 повідомив страховика лише 26.02.2020, автомобіль було викрадено о 23:30 зі стоянки, яка не охоронялася та в порушення п. 3.1.9. договору страхування, станом на 27.05.2020 відповідач1 не передав другий комплект ключів від авто, не надав пояснень щодо їх місцезнаходження, а також не надав витяг з ЄДР. Пояснив, що банк провів експертизу страхового випадку та 17.06.2020 надав висновок юридичного департаменту щодо недоцільності оскарження рішення страховика саме банком, оскільки клієнт пропустив строк письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку, що є порушенням 3.1.5. та 4.1.5. Умов страхування та ст. 26 ЗУ "Про страхування". При цьому банк роз'яснив ТОВ "Ледіс+" про можливість самостійно оскаржити відмову згідно ч. 4 ст. 22 ЗУ "Про фінансовий лізинг".
У запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 137-142) представник відповідачів вказав, що договір та діюче на час його укладення законодавство, не покладало на лізингоодержувача ризики, пов'язані з викраденням об'єкта лізингу. Пояснив, що відразу після настання страхового випадку повідомив страховика про настання страхового випадку, після чого останній направив страхового комісара, який відібрав пояснення та отримав всі необхідні документи. Однак, комплект ключів, страховий комісар не прийняв без пояснення причин. Крім того, відповідно до п. 3.1.2. умов страхування, відповідач1 невідкладно здійснив звернення про вчинення відповідного кримінального правопорушення до органів Національної поліції, за результатом якого розпочато кримінальне провадження. Зауважив, що факт викрадення транспортного засобу у період часу з 19:40 до 19:56 підтверджується встановленим на транспортному засобі відповідним пристроєм слідкування та довідкою Святошинського УП від 08.06.2020 №1077/125/54/03-2020.
У додаткових поясненнях (а.с. 166-162) вказував, що оскільки у період з 10.12.2020 по 18.10.2021 з рахунку ТОВ "Ледіс+" було списано 314967,95 грн, тому розмір заборгованості за відшкодування частини вартості предмета лізингу не має перевищувати 93365,42 грн. Вважає, що в рахунок відшкодування частини вартості предмета лізингу позивач міг врахувати зараховані в період з 21.02.2020 по 10.12.2020 кошти в сумі 909,98 грн, які банк неправомірно врахував як винагороду за користування предметом лізингу. За вищенаведеного вважає, що сума, яка підлягає до стягнення не може бути більшою ніж 3845,44 грн., при цьому вказує, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
На спростування тверджень відповідачів щодо зарахування коштів позивачем були надані письмові пояснення, згідно яких останній подав банківську виписку по рахунку відповідача1, у якій відображені відомості стосовно списання коштів на погашення заборгованості за договором лізингу та виписку по транзитному рахунку за період з 20.12.2019 по 29.11.2023 (а.с. 160-165). Також у судовому засіданні 04.12.2023 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи деталізованого розрахунку по зарахуванню на погашення боргу коштів, які були предметом розгляду у справі №906/1542/20 (а.с. 174-175).
Після надання представником позивача пояснень щодо порядку зарахування коштів на погашення заборгованості за договором лізингу, зокрема суми, стягнення якої було предметом розгляду у справі №906/1542/20, представник відповідача вказав, що у нього відсутні зауваження щодо порядку проведених зарахувань.
Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору фінансового лізингу № ZRZOFLOWWV7BІ-1 від 20.12.2019 та договору поруки № РОНRZRZ0FIOWWV7BI-1 від 20.12.2019.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Аналогічне визначення містить ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд враховує, що факт приймання-передачі об'єкта лізингу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 08.01.2020 (а.с. 38-39) та сторонами не заперечувався. Також не заперечувався факт викрадення предмету лізингу 21.02.2020 та припинення здійснення лізингових платежів.
Як вбачається з розрахунків позивача (а.с. 76-77, 175) та банківських виписок по рахунку відповідача1 (а.с. 51-77, 161-165, 175), сплату лізингових платежів лізингоодуржувач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на час звернення до суду за останнім утворилась заборгованість в сумі 182370,17 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та 22343,85 грн заборгованості за винагородою за користуванням предмету лізингу.
Досліджуючи заявлену до стягнення суму, суд враховує, що 31.01.2022 Господарським судом міста Києва у справі № 906/1542/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання відповідача перерахувати на користь ТзОВ «Ледіс+» залишок грошових коштів, наявний на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_1 ) станом на 11.12.2020 в сумі 284 410,64 грн із вищевказаного рахунку на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Прокредит Банк», МФО 320984, ЄДРПОУ 21677333, було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Господарський суд м. Києва вказав, що позивач 07.10.2021 звернувся до відповідача із заявою про перерахування залишків коштів та закриття рахунків у встановленому банком порядку, внаслідок чого банк закрив рахунок та повідомив про це суд. При цьому грошові кошти, які перебували на рахунку позивача списані банком в рахунок погашення лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу №ZRZOFLOWWV7BI-1 від 20.12.2019, згідно графіку погашення лізингових платежів, оскільки позивач у встановлений 30-денний строк з дня надсилання повідомлення банку від 02.10.2020 не вчинив дії щодо звернення до банку із заявою про перерахування залишку грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_1 ) на рахунок іншого банку.
З огляду на вказане та враховуючи надані у даній справі представником позивача документи і пояснення, твердження відповідачів про те, що у період з 10.12.2020 по 18.10.2021 з рахунку ТОВ "Ледіс+" було списано 314967,95 грн, є безпідставним та на заявлений позивачем розмір заборгованості не впливають. Водночас суд враховує, що під час розгляду справи, в судовому засіданні 04.12.2023. після надання пояснень представником позивача, представник відповідачів не заперечив проведенння позивачем зарахувань коштів, щодо яких заявлявся позов у справі №906/1542/20, саме на погашення лізингових платежів та відсотків, в установленому договором фінансового лізигу порядку.
Також суд дійшов висновку що викрадення предмета лізингу не впливає на обгрунтованість тверджень позивача, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР (що діяв на час укладення договору та виникнення спірних правовідносин), з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.
Суд встановив, що умовами п. 3.1. договору лізингу, сторони, зокрема, погодили, що з моменту підписання сторонами акту, до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов'язані з користуванням та володінням майном (у тому числі ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, заподіяних третім особам внаслідок використання майна). З моменту підписання акту, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.
Як зазначалось вище, судом встановлено, що 20.12.2019 сторони підписали акт приймання-передачі майна (а.с. 38). Тобто, всі ризики, пов'язані з користуванням та володінням майном, з 20.12.2019 несе лізингоодержувач. Вказане спростовує заперечення відповідача в цій частині.
Також суд враховує, що зобов'язання страхування предмету лізингу передбачено розділом 5 Договору фінансового лізингу, згідно з п. 5.1.якого, лізингоодержувач після укладання цього договору зобов'язався укласти з Акредитованою страховою компанією договір страхування. Сторони погодили, що майно має бути застраховане на суму 1140672, 00 грн від наступних ризиків: пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП, н е з а к о н н е з а в о л о д і н н я ТЗ (угон)...
Суд встановив, що на виконання умов Договору фінансового лізингу від 24.12.2019, предмет лізингу застраховано в AT “СГ“ТАС” (надалі - Страховик) за договором добровільного страхування наземного транспорту № DNH0MA- 19BW5QN з додатком до Договору “Умови страхування”. Відповідно до п. 3 зазначеного Договору вигодонабувачем є АТ КБ ПриватБанк.
Згідно з ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про страхування", яка кореспондується зі ст. 990 ЦК України, виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що 21.02.2020 предмет лізингу - загальний легковий універсал В, Jeep Wrangler, США, р.в. 2018, серійний номер - 1C4AJWAG5JL827377, АА6491К в м. Києві було викрадено, проте у виплаті по настанню страхового випадку було відмовлено.
Відповідно до відповіді страховика від 27.05.2020 № 01640-2/120, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування вказано суттєві порушення умов Договору страхування (а.с. 127).
Матеріали справи також містять висновок юридичного департаменту ПАТ "Приватбанк" від 17.06.2020 (а.с. 131) щодо недоцільності оскарження рішення страховика саме банком, оскільки клієнтом пропущено строк письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку, що є порушенням 3.1.5. та 4.1.5. Умов страхування та ст. 26 ЗУ "Про страхування". При цьому роз'яснено ТОВ "Ледіс+" про можливість самостійно оскаржити відмову згідно ч. 4 ст. 22 ЗУ "Про фінансовий лізинг".
Також суд встановив, що ТОВ "Ледіс+" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" страхового відшкодування у розмірі 1140672,00 грн, яку 11.01.2021 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі №910/183/21. Ухвалою від 22.04.2021 у вказаній справі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" залишено без розгляду на п і д с т а в і з а я в и ТОВ Ледіс+" (а.с. 155-156).
Вищенаведене підтверджує те, що виплата страхового відшкодування не відбулася.
Враховуючи зазначене та умови договору лізингу, позовні вимоги про стягнення з останнього 182370,17 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмета лізингу за фактичний строк користування та 22343,85 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, є обгрунтованими.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.554 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (1 ст.543 ЦК України).
За вказаного, а також враховуючи умови договору поруки, відповідач2 солідарно з відповідачем1 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань за основним договором в частині погашення заборгованості 182370,17 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмета лізингу за фактичний строк користування та 22343,85 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
Оскільки позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів солідарно.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи було встановлено факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору на 17110,08 грн більше, ніж підлягало сплаті із заявленої позовної вимоги, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню за ухвалою суду, з урахуванням клопотання позивача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, проспект Незалежності, буд. 55Б, ід. код 41653039) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід номер НОМЕР_3 )
на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ід. код 14360570):
- 182370,17 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмета лізингу за фактичний строк користування;
- 22343,85 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу;
- 3070,71 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.12.23
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2,3 - відповідачам (рек.) позивачу - через ел. суд;