ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1621/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
представники сторін:
від позивача: Зінченко С.О., самопредставництво (в залі суду);
від відповідача: Кузнецов І.С., адвокат (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 (суддя Дроздова С.С., повний текст якого підписаний 25.08.2023) у справі №908/1621/23
за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ”, м.Запоріжжя
про стягнення 524 209 грн. 60 коп.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” про стягнення 524209 грн. 60 коп. пені за Договором № 286/3/22/378 від 25.10.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору № 286/3/22/378 від 25.10.2022 в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі №908/1621/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” на користь Міністерства оборони України 524 209грн. 60 коп. пені, 7 863 грн. 14 коп. судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ”, в якій посилаючись на неправильне застосування при його прийнятті норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 524 209,60 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- порушення поставки відбулося через доведені форс-мажорні обставини. ТОВ “НАШ ІМПОРТ” повідомило Позивача про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) строком з 27 жовтня 2022 по 27 грудня 2022, наявність яких підтверджується Сертифікатом №3200-23-1023 від 02 березня 2023, виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою;
- суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги клопотання про зменшення неустойки. Відповідач обґрунтував в достатньому обсязі свою правову позицію із посиланням на відповідні докази.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін; заперечує з приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені на 90%.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.09.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
22.09.2023 матеріали справи № 908/1621/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 11.12.2023.
11.12.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Наш Імпорт” (Постачальник) укладено договір № 286/3/22/378 від 25.10.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Пунктом 1.1 договору визначено, що предмет договору - Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)) (далі - Товар).
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору, Постачальник зобов'язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), строки (терміни) постачання - до 30.11.2022 року включно; загальна кількість, яку необхідно поставити (комплектів) - 200 000 (к-тів); ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат - 97600,00 грн.; ціна товару без ПДВ складає 19520000,00 грн., крім того, ПДВ - 0,00 грн.
Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна цього договору становить 19 520 000 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот двадцять тисяч) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 00 грн. 00 коп. (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).
Ціна за договором може змінюватися у порядку, визначеному у статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.
Розділом ІІІ договору визначено порядок та умови проведення розрахунків.
3.1. Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі.
3.2. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).
3.4. До рахунку додаються:
- видаткова накладна Постачальника;
- акт приймання-передачі військового майна, яка оформлюється одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України з відміткою про перевірку його якісного стану;
- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31.12.2016 № 757.
Пунктом 4.4 договору погоджено, що товар постачається на об'єднані центри забезпечення замовника власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Термін поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).
Відповідно до п. 4.5 договору, місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Збройних Сил України згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів товару та календарних днів відвантаження.
Пунктом 6.1 договору визначено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору (п.п. 6.1.1.); організувати приймання товару (п.п. 6.1.2).
Згідно п. 6.2 договору, замовник має право: зменшувати обсяг закупівлі товарів та ціну договору залежно від фактичного фінансування бюджетних видатків, шляхом внесення сторонами відповідних змін до договору (п.п. 6.2.2);
Пунктом 6.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором (п.п. 6.3.1); не менше ніж за 24 (двадцять чотири) години, повідомити одержувача товару, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу (п.п. 6.3.3).
Відповідно до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.
Пунктом 7.3.2 договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 2.1).
Згідно з п. 8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, котрий видається ТПП України або регіональними ТПП України (п. 8.3 договору).
Невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань (п. 8.4 договору).
Подовження строку (терміну) виконання зобов'язань постачання товару, можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків до договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби сторони могли не передбачити, вони не укладали б цей договір, або уклали б його за інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно).
Додатками №№ 1 та 2 до договору сторонами визначено рознарядку Міністерства оборони України та Специфікацію, інформацію про товар за специфікацією та калькуляцію ціни товару ТОВ “Наш Імпорт”.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунок-фактури № СФ-12/13/03 від 19.12.2022 до договору № 286/3/22/378 (25.10.2022), сума товару Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), згідно додатку № 2 до договору) становить 3 806 400 грн 00 коп.
Згідно рахунок-фактури № СФ-12/26/01 від 26.12.2022 до договору № 286/3/22/378 (25.10.2022), сума товару Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), згідно додатку № 2 до договору) становить 10 833 600 грн 00 коп.
Згідно рахунок-фактури № СФ-12/28/01 від 28.12.2022 до договору № 286/3/22/378 (25.10.2022), сума товару Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), згідно додатку № 2 до договору) становить 4 880 000 грн 00 коп.
Загальна кількість товару склала 200 шт. на загальну суму 19 520 000 грн 00 коп.
Відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2038 від 19.12.2022, поставлено товар у кількості 39 шт., із запізненням на 18 діб (термін постачання - до 30.11.2022 включно).
Відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2221 від 30.12.2022, поставлено товар у кількості 111 шт., із запізненням на 29 доби (термін постачання - до 30.11.2022 включно).
Відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2220 від 30.12.2022, було поставлено товар у кількості 50 шт. вчасно.
В порушення умов договору відповідач виконав зобов'язання із порушенням умов договору в частині термінів поставки.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивачем нараховано пеню за період з 30.11.2022 по 30.12.2022 включно у розмірі 524 209 грн 60 коп.
Стягнення зазначеного нарахування і предметом спору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що відповідач порушив строки поставки товару, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем в сумі 524 209 грн. 60 коп.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача, пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Предметом доказування у даній справі є строк поставки, докази поставки, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.3.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 2.1).
З матеріалів справи вбачається, що товар на загальну суму 26 371 753,20 грн. відповідач поставив позивачу 14.11.2022 (акт приймання-передачі № 1870), тобто з порушенням строків визначених п. 1.3. договору.
Отже, порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасної поставки товару по договору є доведеним та обґрунтованим.
З огляду на те, що кількість днів прострочення, визначених судом у зазначених періодах відповідає кількості днів, врахованих позивачем у розрахунку пені, він є арифметично правильним, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 524 209 грн 60 коп. є правомірними.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про настання форс-мажорних обставин.
Колегія суддів зазначає, що тяжкий матеріальний стан відповідача, не може бути достатньою підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, оскільки, відповідно до чинного законодавства, підприємницька діяльність ведеться на свій страх і ризик.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), без надання судом оцінки іншим доказам, суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Суд зазначає, що при укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
На час укладення договору (15.07.2022) відповідач міг передбачити можливість настання різних обставин, які можуть завадити йому у виконанні підписаного договору.
Щодо дослідження та оцінки доказів про зменшення розміру пені на 90% апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Матеріалами справи встановлено, що договір був укладений добровільно та на засадах ЦК України та ГК України, тому повинен виконуватись згідно з їх вимогами, в тому числі і в частині відповідальності за порушення умов договору.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Апелянтом не доведено належними та допустимими доказами існування підстав для застосування положень ст. 233 ГК України.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Колегія суддів зазначає, що загальна сума пені за несвоєчасну поставки товару за умовами договору, відповідає принципам розумності та справедливості. Виходячи з цього, немає причин для зменшення розміру пені.
Згідно ч.2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Частинами 1,2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суд має врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку зобов'язання, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.
Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.
Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".
Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті З та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.
З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Спірні відносини у цій справі стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду.
Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.
Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки товару у визначений строк.
Отже, неналежне виконання має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України, що також враховується судом.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, а її стягнення у розмірі - 524 209 грн. 60 коп. є такою, що підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а викладені у ній доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі №908/1621/23 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 12.12.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков