ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1706/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2023р. (суддя Корсун В.Л., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 03.08.2023р.) у справі
за позовом: приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ”
до: товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”
про стягнення 21 523, 93 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УСГ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП у розмірі 21523,93 грн.
Позов обґрунтовано наявністю у відповідача обов'язку з виплати позивачу страхового відшкодування на підставі полісу №ЕР-211777044.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.07.2023 у справі № 908/1706/23 позов задоволено.
Суд стягнув з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” - 21 523, 93 грн страхового відшкодування, 1 342 грн судового збору та 1 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Повернуто приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “Українська страхова група” з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №44892 від 15.05.23, у розмірі 342 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УСГ”, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині поставновлене при неповному з'ясуванні місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник посилається на те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд мав виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так п. 5.1 договору про надання правової (правничої) допомоги, встановлено, що за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 грн за кожну справу, неважливо скільки часу було витрачено адвокатом та проведено роботи для аналізу та підготовки до суду даної справи, оскільки в договорі про надання правничої допомоги чітко вказано розмір гонорару за виконану ним роботу, а не за час, витрачений на вказану роботу.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2023 у справі № 908/1706/23 залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень, Відповідач зазначає на тому, що вартість юридичних послуг завищена в декілька разів, оскільки дана справа не є складною, не вимагає вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, судова практика в цій категорії справ є сталою, а необхідні процесуальні документи є шаблонними, вартість послуг адвоката є неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Кошеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1706/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2023 у справі №908/1706/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.ї
01.09.2023 матеріали справи № 908/1706/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2023р. у справі №908/1706/23, для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023р., у зв'язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2023р. у справі №908/1706/23 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УСГ” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП у розмірі 21 523,93грн.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній розмір суми судових витрат (витрат на надання правової допомоги), який становить 5000 грн.
У відзиві на позовну заяву, відповідач позов в частині стягнення суми відшкодування у розмірі 21 523,93 грн визнав. Також просив зменшити витрати на правову допомогу до 1000,00 грн та повернути позивачеві з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.07.2023 у справі № 908/1706/23 позов задоволено.
Суд стягнув з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” - 21523, 93 грн страхового відшкодування, 1342 грн судового збору та 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Повернуто приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “Українська страхова група” з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №44892 від 15.05.23, у розмірі 342 грн.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу суд зазначив, що обґрунтованість, співмірність із заявленою ціною позову та складністю виконаної роботи складає 1500грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом апеляційного перегляду є рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., а отже врешті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції в іншій частині не переглядається.
Рішення суду в оскаржуваній частині мотивовано тим, що з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 21 523,93 грн), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (аналогічний правовий висновок викладено в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.22 № 1-12/2022-К, укладеного між позивачем та адвокатським бюро “Гедз”.
Згідно п.1.1 договору, його предметом є надання адвокатським бюро правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, представництво клієнта в судах будь-якої інстанції з усіма правами, наданими позивачу, у тому числі з правом подання позову.
Відповідно до п. 1.3 цього договору для надання правової допомоги позивачу призначено адвоката Гедз Юлію Володимирівну, якій позивачем видано довіреність на представництво № 0122-139 від 23.12.2022. Повноваження Гедз Ю.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021.
Згідно п. 5.1 договору, за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000 грн 00 коп. за кожну справу. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 5 робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
Згідно п. 7.1, договір укладений на строк до 31.12.2023 та набирає чинності з 24.12.2022.
Відповідно до акту від 12.05.2023 виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 на загальну суму 20000,00 грн адвокатом проведено консультацію з клієнтом, вчинено підготовчі дії та підготовлено позовну заяву для подачі до суду в даній справі на суму 5000,00 грн.
Сума 20000 грн 00 коп., згідно вказаного акту, сплачена позивачем на користь АБ “Адвокатське бюро “Гедз” згідно платіжної інструкції № 4890 від 15.05.2023.(а.с.73)
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суми 1000,00 грн.
Зазначене клопотання мотивовано тим, що аналогічні справи позивача до відповідача вже заявлялись до Господарського суду Запорізької області, тому, на думку відповідача, підготовка даної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної підготовки, оскільки справа є малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви за таку послугу адвоката як: повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів. Звернув увагу, що така послуга як копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребувала професійних навичок.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у формі фіксованого гонорару, приймаючи до уваги , що справа є малозначною, не складною за кількістю доказів; судова практика вирішення цих спорів є сталою; заперечення відповідача на заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також принцип диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2023р. у справі № 908/1706/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус