Справа № 604/1301/23
Провадження № 2/604/399/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Феньо О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -
УСТАНОВИВ:
Позивач 28 вересня 2023 року звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачкою по справі перебував у зареєстрованому шлюбі з 2009 року. Сімейне життя не склалося через різні погляди на сімейне життя, перестали бути пов'язані спільним побутом, тому шлюб було розірвано. В 2020 році сторони відновили сімейні відносини, почали проживати разом та 04.03.2022 повторно уклали шлюб. Проте стосунки не склалися, постійно виникають сварки, тому позивач просить розірвати шлюб. Також позивач зазначив, що від шлюбу з відповідачкою мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем в АДРЕСА_1 та в подальшому проживатимуть з батьком, тому позивач просив визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1. Визначення місця проживання дітей не пов'язано з мобілізацією, мати дітей перебуває за кордоном та повертатися в Україну чи забирати дітей до себе не планує.
Сторони подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, позивач позов підтримав, відповідачка позовні вимоги визнала повністю.
Представник служби у справах дітей Підволочиської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить розглядати справу за відсутності органу опіки та піклування, висновок про доцільність визначення місця проживання дітей разом із батьком підтримує.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зі свідоцтва про шлюб, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04.03.2022 року, актовий запис №15.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Однією з основних засад шлюбу, передбачених ст. 24 СК України є його добровільність.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Згідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Суд встановив, що сторони не проживають разом, подружні відносини остаточно припинені, спільного господарства не ведуть. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, посилається на те, що сім'ю зберегти неможливо, відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу, про що вона зазначила в своїй заяві.
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи категоричне небажання сторін відновлювати подружні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим.
Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього кодексу.
Також судом встановлено, що сторони мають спільних малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які проживають на даний час з батьком в АДРЕСА_1.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Частинами 1, 2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі N 6-1945цс17).
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У теперішній час, мешкаючи з батьком, малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , залишаються проживати у звичному для них середовищі. Батько піклується про їхнє фізичне та духовне виховання.
Рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради №389 від 08.12.2023 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
Таким чином, суд з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дітей, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також фактичне місце проживання дітей з батьком, приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітейзадовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 04 березня 2022 року Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №15 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити за ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_2 ».
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Сіянко