Справа №601/3110/23
Провадження № 2-а/601/47/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області в складі
головуючого Мочальської В.М.,
з участю секретаря Домінської І.В.,
позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Зембри Є.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 618680 від 08 жовтня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3, ч.4 ст.126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскаржувану постанову вважає протиправною та заперечує факт вчинення ним вказаних правопорушень.
Не погодившись із позовом відповідач 16.11.2023 подав відзив на позов, просить у позові позивачу відмовити. Вимоги обґрунтовує тим, що матеріалами відеофіксації підтверджується факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, а саме факт керування 08.10.2023 транспортним засобом марки «Oпель кадет”, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зокрема, на відео зафіксовано, що з транспортного засобу окрім позивача ніхто не виходив, під час руху не працювала підсвітка заднього номерного знаку, а також під час перевірки документів було встановлено, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами на один рік постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 03.08.2023, чим порушив вимоги п.2.1.а та 2.9.в ПДР України.
04.12.2023 позивач подав відповідь на відзив у якому зазначив, що долучена до відзиву постанова суду від 03.08.2023 не є доказом того, що він 08.10.2023 керував транспортним засобом, а також не доводить факту, що у транспортному засобі не підсвічувався номерний знак. Звертає увагу суду на те, що він не керував транспортним засобом і цього не доведено працівниками поліції.
У судовому засіданні позивач підтримав позов та пояснив, що 08 жовтня 2023 року він повертався додому з риболовлі. За кермом автомобіля був ОСОБА_2 , а він спав на задньому пасажирському сидінні. Машина двохмісна і фізично він не міг пересісти з водійського місця на заднє пасажирське. На цьому він неодноразово наголошував працівникам поліції. Просить оскаржувану постанову скасувати.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Зембра Є.Й. підтримав позов позивача з підстав, зазначених у позові та відповіді на позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов просить справу розглядати у відсутності представника відповідача.
Заслухавши позивача, його представника, свідка, письмові докази, оглянувши представлені відповідачем відеоматеріали, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено в судовому засіданні 08.10.2023 поліцейським Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Решетило Ю.М. винесено постанову серії БАД № 618680 від 08.10.2023 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, о 22 год. 48 хв. 08.10.2023 позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Опель кадет» по вулиці Шевченка в селі Лопушно Кременецького району Тернопільської області, під час руху не працювала підсвітка заднього номерного знаку, а також під час перевірки документів було встановлено, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами на один рік постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 03.08.2023, чим порушив вимоги п.2.1.а та 2.9.в ПДР України.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121-3 та ч.4 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
До відзиву долучені відеоматеріали.
Також, постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 03.08.2023, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Із змісту заявленого позову слідує, що в основу заявлених вимог покладено обставини відсутності належних доказів вчинення ОСОБА_1 08.10.2023 порушення п.2.1 «а» ПДР, а саме: під час руху не працювала підсвітка заднього номерного знаку, а також під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.9.в ПДР.
При цьому, позивач категорично заперечує факт керування ним транспортним засобом за визначених обставин.
Відповідно до п.2.1а ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до підпункту 2.9 (в) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно із п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Отже, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та на законну вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до приписів КУпАП:
ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів ( стаття 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв;
ст.251 - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу;
ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.2).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу (ч.4).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121-3 та ч.4 ст.126 КУпАП.
Із матеріалів справи встановлено, що суб'єкт владних повноважень, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 та ч.4 ст.126 КУпАП, не зазначає в оскаржуваній постанові жодного доказу.
Суд, дослідивши відеозапис, наданий стороною відповідача до відзиву, встановив, що події, які зафіксовані суб'єктом владних повноважень на цей відеозапис жодним чином не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 121-3 та ч.4 ст.126 КУпАП.
Так, із вищевказаного відеодоказу встановлено, що з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції зафіксовано, що автомобіль марки «Опель кадет», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухається в попутному напрямку перед автомобілем працівників поліції, однак встановити хто саме перебуває за кермом вказаного автомобіля в цей момент неможливо. Через кілька хвилин автомобіль марки «Опель кадет» повертає вправо, рухається декілька метрів та зупиняється перед будівлею магазину. Автомобіль працівників поліції зупиняється за кілька метрів перед автомобілем «Опель кадет». Працівник поліції підходить до дверки автомобіля «Опель кадет» зі сторони водія. Автомобіль двохмісний. Працівник поліції відкриває ліву дверку автомобіля зі сторони водія, однак встановити хто саме перебуває за кермом вказаного автомобіля в цей момент неможливо. Після цього працівник поліції переходить до правої дверки автомобіля зі сторони пасажира, відкриває праву дверку автомобіля і з неї виходить чоловік у світлій куртці, а через кілька хвилин із правої дверки також виходить чоловік у чорній куртці до якого працівник поліції звертається на ім'я « ОСОБА_3 ». Останній стверджує, що не керував транспортним засобом. У подальшому на вказаному відеозаписі зафіксовано процес спілкування позивача з працівниками поліції та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно останнього.
Отже, надані відповідачем відеозаписи не є доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно постанови від 08.10.2023, та не спростовують його доводів про те, що автомобілем могла керувати інша особа, оскільки зі змісту вказаних відеозаписів неможливо достовірно встановити особу, яка керувала транспортним засобом марки «Опель кадет», реєстраційний номер НОМЕР_1 08.10.2023 о 22 год. 48 хв. по вул. Шевченка в селі Лопушно Кременецького району Тернопільської області.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працює директором контролю і вилову риби у смт. Залізці. 08 жовтня 2023 року ОСОБА_1 приїхав на рибалку з двома чоловіками, однак за кермом автомобіля ОСОБА_1 не був. Пізніше ОСОБА_1 спав у автомобілі на задньому пасажирському сидінні і за кермо не сідав.
Будь-яких інших переконливих доказів вчинення розглядуваного правопорушення відповідачем не представлено.
Наведені доводи мають визначальне значення для вирішення спору, через що решта тверджень та аргументів сторін не розцінюються як такі, що спричиняють принциповий вплив на висновки суду.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В аспекті наведеного, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджено факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121-3 та ч.4 ст.126 КУпАП України, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та помилково накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, суд приходить до висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1.а та 2.9. в ПДР, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії БАД № 618680 від 08.10.2023.
За таких умов позов позивача слід задовольнити.
З огляду на результат розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору належить покласти на відповідача.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 72, 77, 118-119, 122, 243 -244, 246, 286 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Постанову серії БАД № 618680 від 08 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3, ч.4 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження в справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, юридична адреса: вулиця Валова, 11, м. Тернопіль, 46001.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року.
Головуючий В. М. Мочальська