Справа № 597/1895/23
Провадження № 2/597/325/2023
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2023 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: судді Шевчук В.М.
за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якого діє Марченко Галина Іванівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
23.10.2023 року до Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якого діє Марченко Галина Іванівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.10.2023 року розподілена судді Шевчук В.М.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 23.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 укладено Крелитний договір (оферти) шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 гривень, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 23.02.2021 року, з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт. Ставка “Економ” - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду “Економ”. В свою чергу ставка “Стандарт” - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду “Економ”.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором не виконує, у зв'язку з чим, станом на 16.10.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 21000 гривень 00 копійок, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 гривень 00 копійок та за відсотками 14000 гривень 00 копійок, чим порушують права та інтереси позивача.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву у справі.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Марченко Галина Іванівна у судове засідання не з'явилася, однак надала суду клопотання, у якому просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті.
Суд, вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, керується загальними засадами цивільного судочинства та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків. Прецендентною практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). У п.26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, неодноразово не з'являвся у судові засідання, не скористався правом на подання відзвиву, а тому справу слід розглянути у порядку ст.280 ЦПК України за його відсутності з постановленням заочного рішення у справі.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 01.11.2023 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у цивільній справі та визначила проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якої діє Марченко Галина Іванівна про стягнення заборгованості підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
30.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу №301121-1. Відповідно до п.4.1.1 зазначеного Договору факторингу Фактор має право набувати право вимоги до Боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом згідно цього договору. На виконання умов Договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу №301121-1 від 30.11.2021 року за вих.№821155/2, а також вимога про сплату заборгованості від 30.11.2021 року за вих.№821155/3.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 укладено Крелитний договір (оферти) №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 гривень, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 23.02.2021 року, з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт». Ставка “Економ” - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду “Економ”. В свою чергу ставка “Стандарт” - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду “Економ”.
Згідно п.1.1 Договору за цим Договром Кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.3 Договору протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах, сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти: тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Кредитодавець надає Позичальникові кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п.2.1 Договору).
Згідно п.2.3 Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погащення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця (п.2.4 Договору).
Відповідно до п.п.а п.4.1 Договору Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця до дати, вказаній у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У разі несплати кредиту та/або процентів у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченною. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленної суми кредиту та несплати нарахованих процентів до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.5.5 кредитного договору (п.7.1 Договору).
Представником позивача до позовної зави додано розрахунок заборгованості за кредитним договором №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року, згідно з яким заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 16.10.2023 року становить 21000 гривень 00 копійок. Судом встановлено, що після підписання 23.02.2021 року вищевказаного кредитного договору у електронній формі разом з іншими документами у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у фінансової установи виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит. При цьому відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.10.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 21000 гривень, з яких заборгованість по тілу кредиту - 7000 гривень, заборгованість за відсотками - 14000 гривень.
Станом на день розгляду справи судом відповідач ОСОБА_1 не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року, чим порушив права та інтереси позивача.
V. Оцінка суду
Згідно зі ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
У частині третій вказаної статті зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).
Згідно приписів статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Отже, судом встановлено, що між сторонами 23.02.2021 року в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» укладено кредитний договір (оферти) №23.02.2021-100005132 про надання споживчого кредиту у розмірі 7000 гривень з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт».
Судом також встановлено, що 30.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір Факторингу №301121-1. Відповідно до п.4.1.1 зазначеного Договору факторингу Фактор має право набувати право вимоги до Боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом згідно цього договору. На виконання умов Договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним доовором №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» як нового кредитора перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за електронним договором про надання кредиту №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року, наданої представником позивача, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16.10.2023 року становить 21000 гривень 00 копійок, що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 14000 гривень.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року.
Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника повернути отриману суму кредитних коштів.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якого діє Марченко Галина Іванівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року у розмірі 21000 гривень 00 копійок, що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000 гривень та нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 14000 гривень.
V. Щодо розподілу судових витрат
У позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 просить покласти на відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України до основних засад цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
В обгрунтування понесених судових витрат представник позивача Марченко Галина Іванівна надала: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1158; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1172169; договір №021023-1 про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2023 року; звіт про надання правничої допомоги від 20.10.2023 року; платіжну інструкцію №395 від 18.10.2023 року, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» здійснило оплату гонорару адвокату Марченко Галині Іванівні в сумі 4000 гривень за надану нею правничу допомогу.
За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом Марченко Галиною Іванівною правничої допомоги, заявлений розмір витрат, докази оплати гонорару, повне задоволення позовних вимог, суд вбачає підстави для їх задоволення.
Таким чином, до стягнення з відповідача ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2147 гривень 20 копійок сплаченого позивачем судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 280-284, ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якого діє Марченко Галина Іванівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 4317029801133, адреса місцезнаходження: м.Київ Печерський район вул.Алмазова Генерала 13 оф.601) заборгованість за кредитним договором №23.02.2021-100005132 від 23.02.2021 року у розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 4317029801133, адреса місцезнаходження: м.Київ Печерський район вул.Алмазова Генерала 13 оф.601) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 4317029801133, адреса місцезнаходження: м.Київ Печерський район вул.Алмазова Генерала 13 оф.601) 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, а відповідачкою протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне рішення складено 11.12.2023 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 4317029801133, адреса місцезнаходження: м.Київ Печерський район вул.Алмазова Генерала 13 оф.601.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя В.М. ШЕВЧУК