Справа № 577/6511/23
Провадження № 2-о/577/368/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Рідзевської І.О.,
за участі секретаря Олійник В.П.,
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Конотопський районний відділ поліції ГУНП України в Сумській області, ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців щодо кривдника ОСОБА_2 , місце проживання, АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 24.10.2023 року о 03:00 год., о 18:30 год. її колишній чоловік ОСОБА_2 , який пов'язаний з нею спільним побутом та проживає АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно неї, а саме умисні дії психологічного характеру, нецензурно висловлювався та ображав людську гідність, чим завдав шкоду її психологічному здоров'ю. Під час спільного проживання з ОСОБА_2 останній постійно висловлювався нецензурною лайкою, завдавав їй психологічних страждань, внаслідок чого вона декілька раз викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини в протоколах. Станом на сьогодні, її колишній чоловік вже притягувався до адміністративної відповідальності 11.05.2023 року за ч.2 ст.173-2 КУпАП України та 18.08.2023 року, тобто повторно, протягом року він вчинив дії, передбачені ст. 173- 2 КУпАП, а саме психологічне насильство відносно неї. На момент звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису до неї застосовується домашнє насильство з боку ОСОБА_2 , чим завдається шкода її психічному здоров'ю, у зв'язку з вищевикладеним вона стала нервова. Тому просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців.
В судовому засіданні заявниця підтримала подану заяву про видачу обмежувального припису з мотивів, викладених у ній, про що подала заву.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти вимоги заборони перебування за місцем проживання заперечував, оскільки ? частина будинку в якому він мешкає належить йому на праві власності йому іншого житла у нього не має. Щодо заборони в будь-який спосіб контактувати з заявницею не заперечував.
Представник Конотопського районного відділу поліції ГУНП України в Сумській області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи його участі.
Неявка заінтересованої особи не перешкоджає розгляду заяви.
Вислухавши заявницю, заінтересовану особу, дослідивши матеріали заяви та надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023200450000994 від 02.10.2023 року відносно ОСОБА_2 внесені відомості про вчинення останнім кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України (домашнє насильство).
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.05.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.2 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20.10.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення.
Крім того, інспекторами Конотопського РВП ГУНП Сумської області протягом серпня-грудня 2023 року неодноразово видавалися термінові заборонні приписи стосовно ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису (ч. 1 ст. 350-3 ЦПК України).
Згідно з п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають постраждала особа або її представник.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»)
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зазначено, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Необхідною умовою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що підлягає доказуванню.
Частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідженими судом доказами, зокрема терміновими заборонними приписами стосовно кривдника, постановами Конотопського міськрайонного суду Сумської області, підтверджено вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.
Приймаючи до уваги досліджені письмові докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування у даній справі та доведеності факту вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства щодо ОСОБА_1 .
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства в сім'ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Враховуючи надані докази, з огляду на встановлені судом обставини, заявник, як жертва такого насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому суд доходить висновку про обґрунтованість заяви.
З урахуванням викладеного суд вважає, що дієвим та достатнім для забезпечення захисту прав потерпілої, а також пропорційним встановленим судом фактам вчинення домашнього насильства будуть заборони в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 . Обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.
При цьому відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04 від 23.01.2014).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересам особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.02.2021, ухваленій у справі № 766/13927/20-ц.
Відтак суд доходить висновку, що саме такі вид та строк дії обмежувального припису, про необхідність визначення яких суд зазначив вище, є необхідними, щоб гарантувати постраждалій особі безпеку та основоположні права і свободи людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного життя, та пропорційним втручанням у права і свободи кривдника.
Відповідно до ч. 3 ст.350-5ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, суд відносить на рахунок держави.
Згідно вимог ч. 4 ст.350-6ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Керуючись ст. 4, 76-82, 258, 259, 263-265, 273, 350-1 - 350-8, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству»,суд -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 :
заборонити в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 . Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Судові витрати по справі, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну державну адміністрацію та виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у містах ради за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.12.2023 року
Суддя Рідзевська І. О.