Справа № 944/5614/23
Провадження №2-а/944/61/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Колтуна Ю.М.,
з участі секретаря судового засідання Романик Ю.В.,
розглянувши за правилами позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський ВРПП Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітан поліції Петруха Володимир Романович, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2023 приблизно о 21 год. 30 хв. він керував автомобілем марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул.Львівській у м.Яворові Львівської області в напрямку смт.Немирів Яворівського району Львівської області та на ділянці вул.Львівська, 212 був зупинений працівниками поліції, які повідомили що він порушив вимоги п. 2.3. "в" ПДР України, а саме керував автомобілем обладнаним засобами пасивної безпеки, не будучи пристебнутим ременем безпеки, та попросили пред'явити документи.
Позивач вважає, що дії поліцейського неправомірні, так як він не порушував ПДР, керував автомобілем будучи пристебнутий ременем безпеки. Водночас, працівник поліції не вжив жодних заходів з метою підтвердження або спростування факту порушення водієм ПДР за вказаних обставин справи. Після вручення копії постанови серії БАБ №193870 виявилося, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що керував автомобілем і не був пристебнутий ременем безпеки, не пред'явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та не увімкнув аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським, чим порушив п.2.1/а, 2.1/6, 2.3/в, 9.9/6 Правил дорожнього руху, а саме за ч.2 ст. 122 КУпАП. Вважає, що зазначена постанова постановлена безпідставно і необґрунтовано та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді 04.09.2023 у справі вжито заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №193870 від 23.08.2023.
Ухвалою судді від 05.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Варениця В.С. подав клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позов просив задовольнити.
Головне управління Національної поліції у Львівській області явку приставника на судове засідання не забезпечело, незважаючи на належне повідомлення про дату та час його проведення, відзиву на позов суду не надало, 23.11.2023 на запит суду відповідачем скеровано оптичний диск, що місить відеофайли із нагрудної камери спостереження поліцейського з фіксацією подій, які мали місце 23.08.2023.
Згідно з ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.
23.08.2023 інспектором ВРПП Яворівського РВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції Петрухою В.Р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 193870 - притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 23.08.2023 приблизно о 21 год. 30 хв. в м.Яворів по вул.Львівська, 252, керував транспортним засобом марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 та не був пристебнутий ременем безпеки у транспортному засобі, обладнаному засобами пасивної безпеки, не пред'явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та не увімкнув аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським, чим порушив п. 2.3 «в», 2.4 «а», 9.9 «б» Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).
Пунктом 2.3 «в» Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно з вимог п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
Також п.9.9 «б» Правил дорожнього руху передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена в тому числі у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар;
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України закріплено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Із частини 1 статті 75 КАС України, убачається, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у становлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має грунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки у транспортному засобі, обладнаному засобами пасивної безпеки, не пред'явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та не увімкнув аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським, чим порушив п. 2.3 «в», 2.4 «а», 9.9 «б» Правил дорожнього руху.
При розгляді справи суд ураховує правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 21.11.2018 у справі № 465/6677/16а, відповідно до яких, п. 2.4 ПДР зобов'язує водія на вимогу працівника поліції водій зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що притягаючи його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, працівники поліції повинні були його довести провину та долучити до постанови докази, які б підтверджували скоєння ним адміністративного правопорушення.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи оптичний диск з відеофайлами з нагрудної камери поліцейського, судом установлено, що у нічний час доби працівниками поліцїй зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , водій відразу після зупинки транспортного засобу знаходився за кермом автомобіля без пристебнутого ременя безпеки. При цьому, жодних активних дій водія спрямованих на те, щоб відстебнути ремінь безпеки після зупинки транспортного засобу на відеозаписі не зафіксовано. Позивачем (водієм) не заперечувалося, що у місці замка ременя безпеки, який забезпечує замикання ременя безпеки і встановлений біля сидіння водія, знаходилась так звана «заглушка». Водночас, на прохання поліцейських надати документи, ОСОБА_1 обурився, на вимогу інспектора не пред'явив посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не погодився із вчиненим правопорушенням та просив надати йому докази вчинення такого. Також водій не заперечував, що не вжив заходів передбачених п.9.9 «б» ПДР, тобто не увімкнув аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським.
Інспектором поліції було роз'яснено водію, що причиною зупинки є рух транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки.
Також, суд звертає увагу, що підп. «в» п. 2.3 ПДР встановлено виключення, коли водію дозволяється не пристібатися ременем безпеки.
Так, зокрема, дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки.
Разом з тим, суд зауважує, що доказів того, що позивач є особою з інвалідністю та його фізіологічні особливості унеможливлюють користування ременем безпеки, до суду не подано.
Щодо тверджень позивача про те, що дії працівників поліції щодо зупинки його транспортного засобу та розгляду справи на місці зупинки є незаконними та протиправними, то такі твердження позивача є безпідставними, оскільки причини для зупинки транспортного засобу позивача у поліцейських були, йому було повідомлено про причину зупинки та поліцейськими виконано всі вимоги ЗУ «Про національну поліцію».
Доводи позивача є обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте не підтверджені жодним належним і допустимим доказом. Суд ставиться критично до пояснення водія ОСОБА_1 , оскільки такі, на думку суду, спрямовані на уникнення відповідальності за порушення ПДР.
Суд вважає, що досліджені відеоматеріали є доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, а тому вони приймаються судом як належні та допустимі доками, що підтверджують вчинення даного адміністративного правопорушення.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Суд звертає увагу, що згідно з сталою практикою ЄСПЛ ( рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху, Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.
Судом установлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
На переконання суду ігнорування водієм вимоги ПДР про необхідність використання ремня безпеки нівелює принцип забезпечення безпеки дорожнього руху. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 193870 від 23.08.2023, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є законною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 72, 77, 118-119, 122, 132, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський ВРПП Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітан поліції Петруха Володимир Романович, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 04.09.2023, зберігають свою дію до набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.М.Колтун