Справа № 462/8150/23
УХВАЛА
12 грудня 2023 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,
встановив:
ОСОБА_1 24.10.2023 року звернувся в суд із позовною заявою до ЛКП «Сяйво», в якій просить визнати протиправною бездіяльність ЛКП «Сяйво» щодо невиконання та порушення вимог ст.19, 40 Конституції України; зобов'язати ЛКП «Сяйво» надіслати копії 6 відповідей від 31.03.2023 року на його домашню адресу належним чином.
27.10.2023 року ухвалою суду заяву залишено без руху, в такій вказано які саме порушення вимог ст.175, 177 ЦПК України заявнику слід усунути, та встановлено строк для їх усунення - десять днів з дня вручення позивачу ухвали.
04.12.2023 року до судунадійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій зазначив, зокрема, що через його важкий матеріальний стан він неспроможний оплатити судовий збір, який у нього вимагає суд, що підтверджується копією довідки ДФС у Львівській області, яка була надана разом із позовною заявою.
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю. у період з 04.12.2023 року по 08.12.2023 року перебував у щорічній основній відпустці.
Заяву позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків передано судді 11.12.2023 року у перший робочий день судді після закінчення відпустки.
Частиною 4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Так, звертаючись із позовною заявою, ОСОБА_1 просив суд звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на скрутне матеріальне становище. На підтвердження відсутності доходів позивачем до клопотання долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 24.02.2023 року, згідно яких у ОСОБА_1 за період з першого кварталу 2022 року по четвертий квартал 2022 року доходи відсутні.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Зі змісту наведених норм убачається, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених частиною 1 статті 8 Закону та враховуючи майновий стан сторони, суд має право на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому, звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо).
Одною з підстав для залишення позовної заяви без руху була несплата позивачем судового збору та відсутність належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища. У зв'язку із зазначеним позивачу було запропоновано на підтвердження важкого матеріального стану надати суду відповідні копії документів, зокрема, довідку про доходи (зокрема і фіскальних органів), банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідку фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідку органу Пенсійного фонду України про розмір отриманої пенсії, довідку управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про розмір отриманої допомоги.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху наголошено, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків (копія яких була долучена позивачем як доказ скрутного матеріального становища) не виключають можливості отримання особою інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 04.04.2023 року у справі №901/988/18.
Разом з тим, в заяві про усунення недоліків позивач зазначає, що належними доказами його скрутного матеріального становища є довідка ДФС у Львівській області, що була ним долучена до позовної заяви. При цьому, позивачем не зазначено причин неможливості подання інших доказів, які підтверджують його майновий стан.
Як зазначалося, положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Крім того, законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ЦПК України покладає на суд обов?язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 року у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 року у справі №460/3138/19.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначено про відсутність у даному випадку, обставин, які б відповідали критеріям, визначеним у ст.8 Закону України «Про судовий збір», узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору, й могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Окрім того, суддею надано позивачеві можливість звернутися до суду та надати інші докази на підтвердження свого скрутного матеріального становища. Проте, позивач жодних інших доказів на адресу суду не надав.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 року у справі №320/2083/21 зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («FC Mretebi v. Georgia», № 38736/04, п. 47).
З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
За таких обставин, повторне клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Крім того, в ухвалі про залишення без руху від 27.10.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 , в порушення вимог п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, в прохальній частині позовної заяви не конкретизовано, в чому полягає бездіяльність ЛКП «Сяйво», яку позивач просить визнати протиправною та не вказано, на яку саме адресу та в який саме спосіб мають бути надіслані копії 6 відповідей від 31.03.2023 року.
В заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначив, що бездіяльність полягає у ненаданні йому шести відповідей від 31.03.2023 року на його домашню адресу, яка добре відома ЛКП «Сяйво» та вказана у шапці позовної заяви.
Відповідно до ч.1, 2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Таким чином, позивачу, на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2023 року, необхідно було конкретизувати свої позовні вимоги шляхом подання позовної заяви у новій редакції з викладенням в такій конкретизованих вимог, чого ним зроблено не було, а відтак не виконано вимоги ухвалу суду від 27.10.2023 року.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що станом на 12.12.2023 року позивач не в повній мірі усунув вказані в ухвалі від 27.10.2023 року недоліки, тому дану позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачеві.
Керуючись ст.185 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний