Справа №443/1900/23
Провадження №1-кп/443/164/23
УХВАЛА
судового засідання
12 грудня 2023 року Жидачівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
ВСТАНОВИВ:
в провадженні Жидачівського районного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
По даному кримінальному провадженню обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який ухвалою підготовчого судового засідання продовжено до 17.12.2023.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, покликаючись на те, що ризики, враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу не зменшились та продовжують буди актуальними, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення строком від семи до п'ятнадцяти років, може впливати на свідків, з якими знайомий, та потерпілу, необхідність повторного допиту яких може виникнути в процесу розгляду справи, перебуваючи на волі може ухились від органу досудового розслідування та суду. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений в судовому засіданні вказав, що згідний з клопотанням прокурора, однак жодного тиску на потерпілих не чинить та хотів би перебувати вдома.
Захисник заперечив клопотання прокурора, зазначивши, що ризики наведені прокурором не доведені, оскільки у потерпілі проживають окремо від обвинуваченого, а тому останній не зможе впливати будь-яким чином на них, у зв'язку із чим просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Потерпіла ОСОБА_8 підтримала думку захисника.
Потерпіла ОСОБА_9 та її представник підтримали клопотання прокурора, при цьому представник потерпілої зазначив, що потерпіла ОСОБА_8 проживає за адресою проживання обвинуваченого.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження з приводу поданого клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення..
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Одночано, згідно приписів п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
При цьому доводи захисника щодо зміни запобіжного заходу зводяться лише до того, що потерпілі та свідки допитані в судовому засіданні, а обвинувачений проживає окремо від потерпілої. Будь-яких інших обґрунтованих доводів які б свідчили про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з часу обрання та продовження застосування запобіжного заходу до обвинуваченого захисником не наведено.
При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, яке є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років без альтернативи застосування більш м'якого покарання, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали.
Враховуючи вищенаведене та ризики визначені ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що судовий розгляд неможливо завершити до закінчення строку тримання під вартою, суд приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, такий з урахуванням його тривалості, обсягу доказів, не виходить за межі розумного строку.
Крім того, на переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177,183, 331 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 09 лютого 2024 року включно.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3