Справа №:754/10764/22
Провадження № 2/755/1252/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення 3% річних, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 13 040,31 дол.США та судовий збір в сумі 5 670,13 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 лютого 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №14/08/840. За умовами п. 1.1. Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 120 000,00 дол.США на строк з 28.02.2008 по 28.02.2018, із сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи з 12,9 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено з ОСОБА_2 договір поруки відповідно до якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору№ 14/08/840 від 28.02.2008, укладеному Кредитором з Позичальником, згідно з яким Позичальнику надається кредит у сумі 120 000,00 дол.США зі строком повернення до 28.02.2018, із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірах та строки передбачені кредитним договором, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором, з урахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті. У зв'язку з неналежним виконання Відповідачами своїх зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, Банк звернувся до Вишгородського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з Відповідачів заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19.11.2010 у справі №2- 3736/10 позов Банку задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором № 14/08/840 від 28.02.2008, що становить заборгованість по кредиту поточна - 91 000,00 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена - 24 000,00 доларів США, прострочена заборгованість по процентах - 29 892, 31 доларів США, заборгованість за несвоєчасне повернення кредиту - 69 097, 90 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 84 748,22 грн, а всього 144 892,31 доларів США та 153 846, 12 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1 700 грн., та витрати на 1ТЗ розгляду справи в розмірі 120,00 грн, всього 1 299 503 (один мільйон двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот три) грн. 97 коп. Виконавчі листи видані 06.12.2012, рішення набрало законної сили 17.11.2012. З ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до дати виконання рішення суду. Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України Банк має право вимагати від Відповідачів сплатити три проценти річних від простроченої суми, а саме: заборгованість за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 144 892,31 дол США (3% річних) за період з 24.02.2019 по 23.02.2022, що становить 13 040,31 дол.США, що по курсу НБУ станом на 23.02.2022 становить 378 008,53 грн..
26.01.2023 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, яким роз'яснено право подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачами отримано не було, конверти з вказаними документами повернулися до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Позивач копію ухвали отримав 26 та 27.01.2023.
Відповідачами до суду відзиву на позов подано не було, позивачем додаткових пояснень, заяв до суду подано не було.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.02.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №14/08/840. За умовами п. 1.1. якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 120 000,00 доларів США на строк з 28.02.2008 по 28.02.2018, із сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи з 12,9 % річних.
Також, між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору№ 14/08/840 від 28.02.2008, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальник зобов'язаний не пізніше 28.02.2018 повернути кредит у розмірі 120 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірах та у строки передбачені кредитним договором, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором, з урахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19.11.2010 у справі №2-3736/10, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором № 14/08/840 від 28.02.2008, що становить: заборгованість по кредиту поточна - 91 000,00 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена - 24 000,00 доларів США, прострочена заборгованість по процентах - 29 892, 31 доларів США, заборгованість за несвоєчасне повернення кредиту - 69 097, 90 грн, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 84 748,22 грн, а всього 144 892,31 доларів США та 153 846, 12 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1 700 грн, та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120,00 грн, всього 1 299 503 (один мільйон двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот три) грн. 97 коп.
Як вбачається з виписки по рахунку відкритого на ім'я відповідачки ОСОБА_1 , заборгованість по кредиту не погашена, рішення суду не виконане.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідачі (позичальник та поручитель) свої зобов'язання за договором кредиту та поруки не виконали належним чином, допустили прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів встановлена рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19.11.2010 у справі №2-3736/10.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України
У постанові від 28.03.2018 Великої Палати Верховного суду у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 в справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи, що відповідачами не подано до суду відзиву на позовну заяву, не спростовані доводи позивача в частині нарахування грошових сум в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, в тому числі не спростований розрахунок наданий позивачем, суд доходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами у справі наявність прострочення боржників, підстави для застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України та розмір нарахованої позивачем заборгованості.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо позовних вимог з боку відповідачів, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги про стягнення з відповідачів грошових сум в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, що є підставою для задоволення позову.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 5 670,13 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 549, 550, 612, 626, 627, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ: 23697280, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 ), про стягнення 3% річних - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» заборгованість в розмірі 13 040 доларів США 31 цент.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» судовий збір в сумі 2 835,06 грн, з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: