Справа № 932/3808/23
Провадження № 2/932/1106/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -
ВСТАНОВИВ:
20.04.2023 року позивач КП «Дніпроводоканал» ДМР звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачів.
В обґрунтування позову послався на те, що між КП «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно Рішення Дніпровської міської ради №526 від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкритий особовий рахунок. Відповідно до розрахунку, сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якій відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.07.2022 року складає 12 933 грн. 50 коп. Загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 , з урахуванням ч.2 ст.625 ЦК України, складає 15 256 грн. 00 коп., з яких: 12 933 грн. 50 коп. - основний борг, 2 055 грн. 05 коп. - інфляційне збільшення, 267 грн. 45 коп. - 3% річних. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 15 256 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2684 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 року суддя Кудрявцева Т.О. була визначена для розгляду цієї справи.
Ухвалою судді від 25.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками до неї, однак ним не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції. Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання він не скористався.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 .
Відповідачу, відповідно до державної програми забезпечення населення України, постачаються послуги з водопостачання і водовідведення за вищевказаним місцем реєстрації, а тому між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачем встановились фактичні відносини з приводу надання зазначених послуг. Згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (який діяв до 01 травня 2019 року) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2015 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.15 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.
Згідно ч.4 ст.363 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, згідно визначених у різні періоди відповідних тарифів, за адресою: АДРЕСА_1 , де відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.07.2022 року складає 12 933 грн. 50 коп. - основного боргу.
Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання послуг позивача, які підтверджуються наданими доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно наявності заборгованості за надані послуги та наявність підстав для захисту прав позивача і стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за спожиті послуги станом на 31.07.2022 року в розмір 12 933 грн. 50 коп.
Вирішуючи решту заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В зв'язку з цим, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат за період прострочення в сумі 2 055 грн. 05 коп. та трьох відсотків річних за цей же період в сумі 267 грн. 45 коп.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, що виникла станом на 31.07.2022 року, в сумі 12 933 грн. 50 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 267 грн. 45 коп., інфляційне збільшення в розмірі 2 055 грн. 50 коп., а всього - 15 256 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.141 ЦПК України також слід стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 274, 352-355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305, р/р НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк» в м. Дніпропетровську) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 12 933 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 267 грн. 45 коп., інфляційне збільшення в розмірі 2 055 грн. 50 коп., а всього - 15 256 грн. 00 коп. (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305, р/р НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк» в м. Дніпропетровську) понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева