Справа №932/6834/23
Провадження №2/932/1955/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
04 грудня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря судового засідання: Дубовик К.В.,
представника позивача: Архипенка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Максим Олексійович про скасування рішення реєстратора, права власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИВ:
25.07.2023 позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просить:
- скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М.О. про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21.02.2020 №51271417;
- припинити право власності та скасувати держану реєстрацію права власності з закриттям розділу на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2037445512101;
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, що розташована за аресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинно добудовані до вказаної квартири лоджії піл літ. І площею 5,7 кв.м. та під літ. ІІ площею7,3 кв.м. та привести планування квартири у попередній стан.
Ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.09.2023 закрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою від 04.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено про заочний розгляд справи.
Узагальнені доводи учасників справи.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добудували до належної їм квартири дві лоджії. В подальшому за відповідачами було зареєстровано право власності на квартиру із врахуванням вказаних лоджій. Позивач вказує, що вказані лоджії розташовані на земельній ділянці комунальної власності та побудовано самовільно. Відтак для реєстрації права власності на них за відповідачами не було.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.
В судовому засіданні представник позивач підтримав вимоги позову, навів підстави аналогічні змісту позовної заяви. Уточнив, що позовні вимоги вимоги обмежуються звільненням земельної ділянки від самовільно влаштованих лоджій.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, причин не з'явлення не повідомили, а позивач надав згоду на заочний розгляд справи.
За вказаних обставин суд розглядає справу за відсутності відповідача в заочному провадженні.
Обставини, встановлені судом.
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності.
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339483599 вбачається, що 19.02.2020 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2037445512101.
Площа квартири вказана 78,9 кв.м., в тому числі дві лоджії І та ІІ.
Документи, подані для реєстрації: свідоцтво про право власності, видане Виконкомом міської ради народних депутаті 27.08.2001.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.08.2001 квартира АДРЕСА_3 приватизована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У свідоцтві вказано, що площа квартири становить 65,9 кв.м.
Порівнюючи план квартири на момент приватизації та станом на 2018 рік встановлено що до квартири добудовані дві лоджії: під номером І площею 5,7 кв.м. та під номером ІІ площею 7,3 кв.м.
При чому, згідно акту інженера з інвентаризації нерухомого майна від 18.12.2018 вказано, що прибудова лоджій до квартири виконана із легких металевих конструкцій без втручання в несучі конструкції житлового будинку та не потребує введення в експлуатацію керуючись ст.152 ЖК України.
За подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 8 052 грн.
Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
За приписами ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно зі статтею 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
За висновком, наведеним Верховним Судом у постанові від 22.02.2022 у справі №203/5561/16, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК Українивиключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18 (провадження № 61-22552св19)).
За приписами ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Висновки суду.
Власниками квартири АДРЕСА_1 здійснено добудову до квартири, а саме ними добудовано дві лоджії із влаштуванням у фасадних стінах будинку входів до них.
Оскільки такі лоджії знаходяться ззовні будинку є очевидним, що такі займають земельну ділянку навколо будинку.
Така земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади міста Дніпра.
В матеріалах справи відсутні відомості про надання земельної ділянки відповідачам під забудову, а позивач, який діє від імені власника земельної ділянки не давав дозволу на узаконення самочинного будівництва.
Разом із тим, право власності на такі лоджії зареєстровано як на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому такі лоджії відсутні у єдиному правовстановлюючому документі на квартиру. Також відсутні інші документи, які підтверджують правомірність їх будівництва.
За вказаних обставин суд приходить до переконання про самочинність будівництва, захоплення таким будівництвом земель міста та відсутність підстав для реєстрації права власності на такі приміщення.
Відтак до задоволення підлягають вимоги про скасування державної реєстрації права власності, яка має наслідком припинення прав на лоджії за відповідачами, а також слід зобов'язати відповідачів знести лоджії.
Вимога про скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію фактом проведення державної реєстрації, не спроможна поновити права позивача та не може бути задоволеною.
Вимога про припинення права власності не підлягає задоволенню, оскільки право власності припиниться в силу закону на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації права.
Також із відповідачів підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам (за дві немайнові вимоги). Інших витрат до стягнення не заявлено.
На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Дніпровської міської ради - задовільнити частково.
Скасувати держану реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2037445512101, проведену 19.02.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М.О., номер відомостей про речове право 35615166.
Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинно добудовані до квартири АДРЕСА_1 лоджії, позначені піл літ. І площею 5,7 кв.м. та під літ. ІІ площею7,3 кв.м.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір по 2 684 грн. з кожного.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.12.2023.
Суддя: В.І. Цитульський