справа №932/8572/23
провадження №2/932/2415/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Дубовик К.В.,
представника відповідача Штрихунової А.Д.
представника третьої особи Дерновського М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа Головне Управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Узагальнені доводи учасників справи.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 09 серпня 2023 року без наявних на те підстав у нього вилучили мобільний телефон Iphone 12 Prо чорного кольору, який передали до ВП №7 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області. В подальшому з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна слідчийне звертався, а отже мав повернути вилучене майно. 16 серпня 2023 року постановою слідчого кримінальне правадження закрите у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу кримінального правопорушення. Наступного дня після закриття кримінального провадження дізнавач звернувся до слідчого судді про арешт вищезазначеного мобільного телефону, що не відповідає будь яких нормам законодавства. В подальшому прокурор звернувся із заявою про залишення клопотання про арешт майна без розгляду. Такі дії співробітників поліції викликали у позивача відчуття відчаю, страху, сорому, приниження, нанесену моральну шкоду оцінює в розмірі 50 000 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому представник заперечує обставини викладені позивачем, оскільки жодного належного та допустимого доказу на підтвердження викладеного в позові не надано. Протиправність дій ГУНП по відношенню до позивача не доведена та не встановлена. Доказів на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями ГУНП та наявності причинно-наслідкового зв'язку не надано. Мобільний телефон був повернутий позивачеві після закриття кримінального провадження, коли позивач з'явився до відділення поліції.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи заперечував щодо задоволення позовних вимог через їх безпідставність.
Обставини, встановлені судом.
Сектором дізнання відділення поліції N? 7 Дніпровського РУП ГУНІ в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань N? 12023046640000453 від 10.08.2023, за ознаками складу краніального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
09.08.2023 о 22:50 дізнавачем сектору дізнання Дніпровського РУП ГУНІ в Дніпропетровській області складено протокол огляду предмета, а саме мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro» чорного кольору, який останній видав добровільно поліцейським Дніпровського РУП, вищевказаний мобільний телефон вилучено та поміщено до спец-пакету N? PSP 2238878.
10.08.2023 дізнавачем сектору дізнання внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 12023046640000453 за ч.1 ст. 309 КК України та винесено постанову про визнання речовим доказом мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro» чорного кольору, IMEI - НОМЕР_1 ; IMEI - 2- НОМЕР_2 в якому знаходиться сім карта мобільного оператора Life НОМЕР_3 .
10.08.2023 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська направлено клопотання про арешт майна, а саме; мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro» чорного кольору, IMEI - НОМЕР_1 ; IMEI - НОМЕР_4 в якому знаходиться сім карта мобільного оператора Life НОМЕР_3 однак 14.08.2023 слідчим суддею Бабушкінського району м. Дніпропетровська винесено ухвалу про усунення недоліків протягом 72 год.
16.08.2023 дізнавачем сектору дізнання винесено постанову про закриття кримінального провадження N? 12023046640000453 від 10.08.2023 згідно п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
16.08.2023 дізнавачем сектору дізнання направлено постанову про закриття кримінального провадження ОСОБА_1 , та одночасно повідомлено про те, що останньому необхідно з?явитись до ВП N? 7 Дніпровського РУПІ ГУНІ в Дніпропетровській області для повернення телефону «Iphone 12 Pro» чорного кольору, IMI - НОМЕР_1 ; IMEI - 2- НОМЕР_2 .
14.09.2023 ОСОБА_1 отримав мобільний телефон під розписку у той же день, яка долучена до матеріалів кримінального провадження. Станом на 24.11.2023 постанова про закриття кримінального провадження судом та прокуратурою не скасовано.
Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
При цьому, як вбачається з тексту статті 1174 ЦК України, для відшкодування особі шкоди за її положеннями, обов'язковою умовою є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду? від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Відповідно до ч.ч. 1.2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Головне питання, яке підлягає встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду.
Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій, а в подальшому бездіяльності допущеної з боку уповноважених на проведення досудового розслідування службових осіб, йому було завдано моральних страждань.
Разом з тим, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного, позивачем надано не було.
В обґрунтуванні моральної шкоди, необхідне повне доведення незаконності дій або бездіяльності службової особи. Тобто, вимоги повинні мати обґрунтоване підтвердження і підкріплені належними доказами.
В свою чергу, позивачем не надано жодного судового документу, яким би було визнано протиправність дій Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди жодним належним чином не підтверджено та не обґрунтовано під час розгляду справи в суді.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи у заподіянні шкоди. При відсутності хоча б однієї з вказаних умов на відповідача не може бути покладене зобов'язання про відшкодування шкоди. На це звергнуто увагу у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа Головне Управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення проголошено 01 грудня 2023 року.
Суддя: В.І. Цитульський