РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 936/1425/23
Провадження № 2/936/183/2023
06.12.2023 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області у складі
головуючого - судді Павлюк С.С.
з участю секретаря с/з Хміль В.Я.
представника позивача Щербея М.Ю.
та відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
орган опіки та піклування Жденіївської селищної ради звернувся до суду з позовом до відповідачів про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вищевказана сім'я перебуває під спостереженням та контролем Жденіївської селищної ради, оскільки мати та батько ухиляються від виконання батьківських обов'язків щодо свого сина ОСОБА_4 . З відповідачами неодноразово проводилися профілактичні бесіди про відповідальне ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, про здійснення належного догляду за дитиною, своєчасного медичного обстеження, необхідності ведення здорового способу життя. Роз'яснено правові підстави позбавлення батьківських прав, також попереджено відповідачів про відповідальність, яку вони понесуть за неналежне виконання батьківських обов'язків. При розгляді усних звернень громадян селища Жденієво щодо невиконання свої батьківських обов'язків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно своєї дитини ОСОБА_4 службою у справах дітей Жденіївської селищної ради спільно з працівниками поліції медичним працівником Жденіївської амбулаторії 17.11.2023 обстежено житлово-побутові умови проживання даної сім'ї та дитини. Під час обстеження у будинку було брудно, відсутні комунальні зручності, антисанітарія, опалення в аварійному стані, відсутні дрова для опалення, в кімнатах волого та сиро, що становить загрозу для життя та здоров'я дитини. Зі слів близького оточення сім'ї, сусідів та інших осіб потреби дитини задовільняються не в повній мірі, мати та батько не працюють та не бажають працювати, свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, постійно перебувають в стані алкогольного сп'яніння. Постійне зловживання відповідачами алкоголем створює загрозу життю дитини. Таким чином, відповідачі не виконують своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини, оскільки не приймають жодної участі у її житті та вихованні, не утримують її, не піклуються про неї та не цікавляться її життям.
Представник позивача органу опіки у судовому засіданні позов підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у ньому, при цьому додатково пояснив, що на даний час малолітній перебуває на лікуванні у медичному закладі, протягом часу відколи дитина була відібрана від батьків, відповідачі не покращила умов життя та не створили умов, які б сприяли фізичному та духовному розвитку дитини, а також повернення його в сім'ю.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо позбавлення їх батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 заперечили та пояснили, що не бажають бути позбавленими батьківських прав. Разом з тим, зазначили, що з часу відібрання дитини вони жодного разу не бачили його та не знають де він перебуває. На даний час вони ніде не працюють, останні тижні алкогольні напої не вживали. Обіцяють виправитись.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Між сторонами існують правовідносини, які повинні регулюватися нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 02.11.2012).
Як вбачається із акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, під час обстеження у будинку було брудно, відсутні комунальні зручності, антисанітарія, опалення в аварійному стані, відсутні дрова для опалення, протікає дах будинку, в кімнатах волого та сиро, що становить загрозу для життя та здоров'я дитини. Дитяче ліжко відсутнє, місце для дозвілля не облаштоване, відсутня постільна білизна, дитячі речі, готова їжа та продукти харчування. Зі слів близького оточення сім'ї, сусідів та інших осіб потреби дитини задовільняються не в повній мірі, мати та батько не працюють та не бажають працювати, свідомо ухиляються від виконай своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, постійно перебувають в стані алкогольного сп'яніння.
Рішенням виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району за №361 від 17.11.2023 вирішено негайно відібрати у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку з виникненням загрози життю та здоров?ю.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так, згідно висновку органу опіки та піклування Жденіївської селищної ради Мукачівського району про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно їх непонолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно їх непонолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов'язків, що не суперечить інтересам неповнолітньої дитини.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В силу вимог ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Встановлені в судовому засіданні факти, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються як ухилення від виховання дитини батьками, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 №780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006, Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст.150 СК України.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).
Таким чином під час розгляду справи, з наданих суду доказів, встановлено, що відповідачі участі у вихованні дитини не приймають, що свідчить про ухилення ними від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідачі свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Виходячи з наведеного, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, такий підлягає стягненню з відповідачів на користь держави.
Керуючись ЗУ «Про охорону дитинства» , ст. ст. 164, 165 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76, 81, 141, 191, 258, 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
позивач: орган опіки та піклування Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, місце знаходження: смт. Жденієво, вул. Шевченка, 141, Мукачівський район Закарпатської області ЄДРПОУ 04349366;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текс рішення виготовлено 12.12.2023.
Суддя Павлюк С.С.