Справа № 485/44/23
Провадження №1-кп/485/24/23
Вирок
іменем України
12 грудня 2023 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка кримінальне провадження № 12023152310000073 від 17 лютого 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона зірка Снігурівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановив:
02 квітня 2022 року приблизно після 16:00, більш точного часу не встановлено, для з'ясування стосунків з приводу конфлікту, який відбувся напередодні між ОСОБА_3 та пасинком ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у супроводі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийшов до прилеглої території домоволодіння по АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 , та викликав останнього на вулицю.
Побачивши ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою можливого застосування у ймовірному конфлікті, взяв у будинку кухонний ніж, та тримаючи ніж у правій руці через незачинені ворота вийшов на прилеглу до домоволодіння АДРЕСА_1 територію (під'їзд до двору). В цей час ОСОБА_5 почав наносити удари ОСОБА_3 руками в область голови після чого до нього приєдналися ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та також почали наносити удари ОСОБА_3 .
Під час даного конфлікту ОСОБА_3 , реально сприймаючи загрозу своєму життю та здоров'ю, перебуваючи в стані необхідної оборони, але діючи з перевищенням її меж, що виразилось у явній невідповідності заподіяної шкоди потерпілому небезпечності посягання, маючи умисел не заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому з метою припинення протиправних дій, прикриваючи голову лівою рукою, і тримаючи ніж у правій руці, наніс один удар ножом ОСОБА_5 в область живота зліва.
В результаті вказаних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді сліпого проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з пораненням тіла шлунка, порожньої кишки, гематоми лівого підребер'я, яке ускладнилось розвитком фібринозного перитоніту, евентрації петлі тонкого кишківника, гнійної некротичної флегмони передньої черевної стінки, сепсисом, двобічним ексудативним плевритом, післяопераційної вентральної грижі, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради "Міської лікарні № 3" заявлено цивільний позов, відповідно до якого медичний заклад просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину у розмірі 147067,05 грн.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 61000,00 грн матеріальної шкоди на відшкодування витрат на лікування та 61000,00 грн моральної шкоди. В судовому засіданні викладено обставини цивільного позову.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував факту спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, однак зазначив, що вказані тілесні ушкодження він спричинив потерпілому під час самозахисту. Позови потерпілого та КНП Миколаївської міської ради "Міської лікарні № 3" не визнав в повному обсязі.
В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що на початку квітня 2022 року, він разом з братом та ОСОБА_9 перебував на городі. До них в стані алкогольного сп'яніння прийшов ОСОБА_7 з горілкою та запропонував випити, на що він погодився. Після вживання горілки ОСОБА_7 почав ображати присутніх, він зробив ОСОБА_7 зауваження, в результаті чого між ними виник конфлікт який переріс в бійку. ОСОБА_7 пішов додому погрожуючи розправою. ОСОБА_10 залишився поратися на городі, а він з братом пішли в будинок. Приблизно через 30 хвилин він почув як по вулиці йде ОСОБА_5 , оскільки останній при цьому голосно вигукував погрози в його адресу. Оскільки в цей час він готував вечерю, та в нього в руках був ніж, він вийшов на подвір'я машинально прихопивши з собою. Коло воріт стояли ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Коли він підходив до воріт ОСОБА_5 накинувся на нього, почав наносити удари. Також стверджує, виходячи з кількості нанесених ударів, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також наносили удари, однак він не бачив цього, оскільки закривав обличчя лівою рукою. Під час нанесення ударів вони всі разом перемістилися на подвір'я будинку, він спиною притулився до забору, лівою рукою закрив обличчя, а правою, в якій знаходився ніж, почав відмахуватися від нападників. Хто саме наносив удари він не бачив, оскільки прикрив рукою обличчя, але за кількістю ударів він зрозумів, що били його одразу троє. Яким чином закінчилися бійки він не знає, оскільки від ударів він на деякий час втратив свідомість. Коли прийшов до тями, потерпілого вже не було. Чи наніс він комусь удар ножем він не бачив, на лезі ножа крові не залишилося однак лезо ножа було вигнуте. На допомогу не кликав оскільки не встиг цього зробити. Наступного дня від односельчан довідався, що потерпілий ОСОБА_5 поранений. Після події у нього близько трьох тижнів боліла грудна клітина, у брата була гематома на лівому плечі. В лікарню та до поліції не звертався в зв'язку з окупацією.
Окрім показань обвинуваченого в ході судового розгляду, його винуватість у фактично скоєному повністю доводиться доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:
- показаннями в ході судового розгляду потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що того дня знаходився вдома. Додому прийшов ОСОБА_7 та сказав, що його побили брати ОСОБА_11 . З метою з'ясування стосунків він вирушив до обвинуваченого. При цьому він сказав аби ОСОБА_7 йшов з ним. Чому з ними пішов ОСОБА_8 йому не відомо. Коли потерпілий запитав у обвинуваченого за що він побив ОСОБА_7 , обвинувачений намагався нанести йому удар правою рукою але він ухилився. Після цього між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 почалася бійка. Під час бійки потерпілий та обвинувачений впали та опинилися на подвір'ї обвинуваченого. Чи наносили удари обвинуваченому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 він не бачив. В той момент коли потерпілий намагався встати, то відчув як ОСОБА_12 наніс йому палицею один удар по голові та один удар по плечу. Він відштовхнув від себе ОСОБА_12 . Потім ОСОБА_8 сказав, що в руці обвинуваченого ніж, та він сказав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тікати. Пройшовши близько 100 метрів побачив кров та втратив свідомість. Коли саме обвинувачений наніс йому удар ножем він не бачив та не відчув. Також в руках обвинуваченого ножа він не бачив, та зазначив, що аби він бачив ніж, то бійки не відбулося б. Окрім того, зазначив, що бійка припинилася з його ініціативи після того, як від ОСОБА_8 почув про ніж в руках ОСОБА_3 , він мав можливість закінчити бійку раніше однак цього не зробив
- показаннями свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що на початку квітня 2022 року між ним, обвинуваченим та ОСОБА_7 виник конфлікт. Після цього ОСОБА_7 погрожуючи пішов додому, а він з обвинуваченим пішли до будинку. Обвинувачений готував їсти, а він відпочивав в будинку. Через деякий час він почув шум на подвір'ї. Коли він вийшов, то побачив як ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 б'ють обвинуваченого. ОСОБА_5 бив руками в область голови, ОСОБА_7 ногами бив в область тулуба, ОСОБА_8 підскочив та наніс декілька ударів. З метою припинення бійки він взяв палицю, та наніс декілька ударів палицею потерпілому ОСОБА_5 , оскільки останній знаходився найближче до нього. Після чого ОСОБА_5 збив його з ніг та разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали наносити йому удари. Від ударів він втратив свідомість, коли прийшов до тями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 вже виходили з подвір'я. В руках у обвинуваченого ножа не бачив. Після бійки в нього був забій ключиці та гематома на голові, до лікарні не звертався в зв'язку з окупацією, лікувався сам.
- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що знаходився коло двору коли прийшов побитий ОСОБА_7 та повідомив, що його побили ОСОБА_11 . ОСОБА_5 одразу ж пішов до ОСОБА_11 , ОСОБА_7 попросив його піти для підстраховки та вони також пішли за ОСОБА_5 . Коли вони прийшли до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 запитав у братів ОСОБА_11 за що вони побили ОСОБА_7 , на що останні почали бити ОСОБА_5 .. ОСОБА_12 також схопив палицю та бив палицею ОСОБА_5 . ОСОБА_7 вступився за ОСОБА_5 , намагався відштовхнути ОСОБА_12 , однак цього йому не вдалося. При цьому він також втрутився, наніс один удар в обличчя обвинуваченому ОСОБА_3 , відтягнув його та в цей час побачив в нього ніж. Також пояснив, що під час бійки ніхто не падав, під час бійки всі знаходилися стоячи. Коли він побачив в руках обвинуваченого ніж, він про це одразу сказав присутнім, на що ОСОБА_5 сказав йому та ОСОБА_7 тікати, що вони втрьох і зробили. Відійшовши близько 100 м від подвір'я обвинуваченого, ОСОБА_5 впав та він побачив у нього кров. Коли ОСОБА_5 отримав поранення не бачив.
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що того дня мотоблоком обробляв город обвинуваченого. Після спільного вживання обвинуваченим та ОСОБА_7 горілки, у них виник конфлікт після чого ОСОБА_7 пішов додому, а брати ОСОБА_11 - в будинок. Приблизно через 40 хвилин він почув голос ОСОБА_5 , який голосно вигукував нецензурною лайкою погрози в адресу обвинуваченого, при цьому йдучи до його подвір'я. На подвір'ї бачив метушню, однак що саме відбувалося він не бачив, оскільки знаходився на відстані. Наступного дня від односельців дізнався, що ОСОБА_5 поранено.
- заявою потерпілого від 07 лютого 2023 року, яка надійшла до ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївської області поштою 17 лютого 2023 року, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_14 які спричинили йому тілесні ушкодження (т. 1 а.п. 125-127)
- даними протоколу огляду місця події від 17 лютого 2023 року з фототаблицею та план-схемою, відповідно до якого було оглянуто ділянку місцевості, яка являє собою вулицю Суворова в с. Суворе Горохівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області. Ділянка яка оглянута є прилеглою територією до домоволодіння АДРЕСА_1 . (т. 1 а.п. 143-149)
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 лютого 2023 року за участю свідка ОСОБА_8 . Під час проведення вказаного слідчого експерименту свідок повідомив присутнім та показав, що коли він разом з потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прийшли до обвинуваченого ОСОБА_3 , до них вийшов обвинувачений ОСОБА_3 з братом ОСОБА_12 . На запитання потерпілого за що вони побили ОСОБА_7 , ОСОБА_12 наніс йому удар в обличчя після чого почав наносити удари обвинувачений ОСОБА_3 . Потім ОСОБА_12 пішов до двору взяв палицю, та почав наносити удари потерпілому. Він з ОСОБА_7 почали їх розбороняти, він відштовхнув ОСОБА_3 , побачив в нього в руці ніж та повідомив присутніх про ніж. Після цього він з потерпілим та ОСОБА_7 пішли від подвір'я обвинуваченого. Всі події відбувалися на прилеглій території домоволодіння за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 143-153)
- даними протоколу огляду предмета від 17 лютого 2023 року, відповідно до якого було оглянуто флеш-карту MicroSD об'ємом 32GB, на якому записано відеофайл під назвою «00000» з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 (т. 1 а.п. 155-156)
- висновком експерта № 153 судово-медичної експертизи від 23 лютого 2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 мають місце тілесні пошкодження у вигляді сліпого проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з пораненням тіла шлунку, гематоми лівого підребер'я, яке ускладнилось розвитком фібринозного перитоніту, евентрації тонкої петлі кишківника, гнійної флегмони передньої черевної стінки, сепсисом. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від однократної дії будь-яким колюче ріжучим предметом не виключено клинком ножа. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові - 02 квітня 2022 року, не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя. Будь-яких судово-медичних даних про утворення даних тілесних ушкоджень від ударної дії тупими твердими предметами не мається. Утворення даних тілесних ушкоджень при падінні тіла з положення стоячи на площину як з прискоренням так і без нього, виключається. Будь-яких судово-медичних даних про характеристику травмуючого предмета не мається. При нанесенні даних тілесних ушкоджень потерпілий міг бути звернений передньою стороною тіла до нападника/нападників. Враховуючи протокол оперативного втручання в наданих медичних документах, розмір ран на тілі, та на шлунку, ширина зануреної частини клинка може бути не більш ніж 4-5 см (т. 1 а.п. 189-192)
- заявою обвинуваченого ОСОБА_3 від 21 лютого 2023 року відповідно до якого він добровільно видав для огляду та подальшого вилучення кухонний ніж, яким він в квітні 2022 року біля свого будинку поранив ОСОБА_5 (т. 1 а.п. 193)
- даними протоколу огляду предмета від 21 лютого 2022 року з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто кухонний ніж який добровільно видав ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 194-200)
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03 березня 2023 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3 . Під час проведення слідчого експерименту обвинуваченим надавалися пояснення аналогічні поясненням наданим в судовому засіданні (т. 1 а.п. 223-226)
- даними протоколу огляду предмета від 03 березня 2023 року, відповідно до якого було оглянуто флеш-карту MicroSD об'ємом 32GB, на якому записано відеофайл під назвою «00000» з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 227-228)
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03 березня 2023 року за участю свідка ОСОБА_12 . Під час проведення слідчого експерименту обвинуваченим надавалися пояснення аналогічні поясненням наданим в судовому засіданні (т. 1 а.п. 230-232)
- даними протоколу огляду предмета від 03 березня 2023 року, відповідно до якого було оглянуто флеш-карту MicroSD об'ємом 32GB, на якому записано відеофайл під назвою «00001» з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 (т. 1 а.п. 233-234)
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04 березня 2023 року за участю потерпілого ОСОБА_5 . Під час проведення слідчого експерименту потерпілий розповів учасникам про обставини події та показав яким саме чином розвивалися вказані події. Так потерпілий пояснив, що на запитання до обвинуваченого навіщо вони побили ОСОБА_7 , обвинувачений намагався нанести удар однак він ухилився та між ними виникла бійка. Під час бійки вони з обвинуваченим перемістилися у двір де разом впали. Коли він намагався встати, підійшов ОСОБА_12 та наніс йому удар палицею по голові. На його думку ОСОБА_3 наніс йому удар ножем, коли вони разом впали та при цьому він знаходився зверху ОСОБА_3 та наносив йому удару кулаком в обличчя. (т. 1 а.п. 236-238)
- даними протоколу огляду предмета від 04 березня 2023 року, відповідно до якого було оглянуто флеш-карту MicroSD об'ємом 32GB, на якому записано відеофайл під назвою «00002» з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 (т. 1 а.п. 233-234)
- висновком експерта № 282 судово-медичної експертизи від 18 квітня 2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 мають місце тілесні пошкодження у вигляді сліпого проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з пораненням тіла шлунку, порожньої кишки, гематоми лівого підребер'я, яке ускладнилось розвитком фібринозного перитоніту, евентрації петлі тонкого кишківника, гнійної некротичної флегмони передньої черевної стінки, сепсисом, двобічним ексудативним плевритом, післяопераційної вентральної грижі. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від однократної дії будь-яким колюче ріжучим предметом не виключено клинком ножа. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові - 02 квітня 2022 року, не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя. Так як в наданих медичних документах при проведені операційного втручання не описаний хід ранового каналу, то говорити про розташування потерпілого та нападника (нападників) не представляється можливим. Гнійна некротична флегмона передньої черевної стінки та сепсис являється ускладненням сліпого проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки і полягає у прямому причинно-наслідковому зв'язку з ним. При даному виді травми не має поняття «характерних тілесних ушкоджень». У даному випадку є різного роду післяопераційних ускладнень одним із яких являється гнійна флегмона передньої черевної стінки та сепсису. В наданих медичних документах маються дані, що потерпілий звертався за медичною допомогою, де йому були накладені шви на рану, але дати, часу та найменування лікувального закладу де це було виконано не мається, тому говорити про несвоєчасне звернення за медичною допомогою неможливо. Післяопераційна вентральна грижа є наслідком утворення гнійної некротичної флегмони передньої брюшної стінки, а також евентрації петельки кішкивника, яка знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з колючо-ріжучим пораненням передньої черевної стінки. Будь-яких судово-медичних даних про недотримання післяопераційних рекомендацій (відносно фізичного навантаження) потерпілого ОСОБА_5 не мається, тому говорити про утворення післяопераційної вентральної грижі через недотримання післяопераційних рекомендації не представляється можливим (т. 2 а.п. 8-16)
Оцінивши досліджені в ході судового розгляду докази, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за статтею 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
Кваліфікацію дій ОСОБА_3 органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, суд вважає неправильною, оскільки надані сторонами кримінального провадження та досліджені в ході судового розгляду докази свідчать про сутність на направленість умислу обвинуваченого на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно з ч. 3 ст. 36 КК, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
В постанові ККС ВС від 07 грудня 2021 року по справі № 154/215/19 вказано, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
«2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Як встановлено під час розгляду справи, 02 квітня 2022 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за місцем проживання обвинуваченого виник конфлікт, який переріс в бійку. Після вказаного конфлікту ОСОБА_15 пішов додому.
Приблизно через 30 хв. ОСОБА_7 разом з потерпілим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_8 повернулися до місця проживання обвинуваченого ОСОБА_3 . При цьому коли потерпілий ОСОБА_5 йшов до місця проживання обвинуваченого, голосно нецензурною лайкою висловлював погрози в адресу обвинуваченого, що підтверджується поясненнями обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_10 .
Під час розгляду справи обвинувачений стверджував, що коли він вийшов до потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_5 накинувся на нього та почав наносити удари, після чого до ОСОБА_5 приєдналися ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Він в свою чергу обперся об забор спиною, лівою рукою закрив голову, а правою рукою, в якій був ніж, відбивався від нападників.
Зазначені свідчення обвинуваченого підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що коли він вийшов з будинку, то побачив обвинуваченого ОСОБА_3 , який обперся спиною об забор та якому наносили удари ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12 як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду є стабільними та послідовними, повністю узгоджуються як між собою так і з іншими доказами по справі, у тому числі змістом протоколу огляду місця події щодо обстановки на подвір'ї домоволодіння де проживає обвинувачений.
Будь-яких належних та допустимих доказів які б спростовували показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 стороною обвинувачення суду не надано.
Натомість доводи потерпілого ОСОБА_5 щодо обставин подій не знайшли свого підтвердження. Допитані в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_8 щодо обставин подій надали майже протилежні показання. Так свідок ОСОБА_8 пояснив, що бійка почалася з того, що свідок ОСОБА_12 намагався нанести удар потерпілому, однак потерпілим вказані показання спростовані, та вказано на те, що саме обвинувачений ОСОБА_3 намагався нанести йому удар, а свідка ОСОБА_12 в той час поруч не було. Свідок ОСОБА_8 стверджував про те, що під час бійки потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 не падали та весь час знаходилися на ногах, однак потерпілий ОСОБА_5 стверджував про те, що вони падали, та саме коли він намагався піднятися підійшов свідок ОСОБА_12 та наніс йому удар палицею по голові. Свідок ОСОБА_8 стверджував, що він пішов з усіма до обвинуваченого оскільки його про це попросив ОСОБА_7 , як він виразився для підстраховки, однак потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні стверджував, що свідок сам спитав у нього дозволу піти з ним, на що потерпілий не зперечував.
Також суд критично ставиться до пояснень потерпілого з приводу того, що коли він йшов до обвинуваченого він мав на меті лише поговорити з останнім. Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_8 останній пішов з потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на прохання останнього, як він висловився, для підстраховки. Також в судовому засіданні встановлено, що коли потерпілий ОСОБА_5 ішов вулицею до обвинуваченого ОСОБА_3 , він голосно нецензурною лайкою висловлював погрози в адресу обвинуваченого.
Таким чином, обставини подій вказані потерпілим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_8 не співпадають, те, що показання вказаних осіб не підтверджуються іншими доказами по справі, а обставини викладені обвинуваченим ОСОБА_3 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_10 .
Вказані вище обставини, на думку суду, свідчать про те, що йдучи до обвинуваченого потерпілий ОСОБА_5 був налаштований агресивно, а також налаштований помститися обвинуваченому за побиття пасинка ОСОБА_7 .
Окрім того, як пояснив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 , ножа в руках обвинуваченого ОСОБА_3 він не бачив, та якби побачив, то бійка не відбулася б. З пояснень потерпілого вбачається, що саме він був ініціатором бійки.
З пояснень потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 вбачається, що після того, як свідок ОСОБА_8 побачив в руках обвинуваченого ОСОБА_3 ніж, свідок про це повідомив потерпілого ОСОБА_5 на що останній сказав присутнім тікати. Також потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що він мав можливість припинити бійку раніше, припинив лише після того як свідок ОСОБА_8 повідомив йому про ніж, та вони одразу ж покинули місце подій. Вказане свідчить, що це була не обопільна бійка між учасниками, а саме побиття обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки коли потерпілий ОСОБА_5 довідався про ніж, тобто про потенційно небезпечну обставинну, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 припинили протиправні дії та безперешкодно покинули подвір'я обвинуваченого.
Виходячи з принципу презумпції невинуватості всі сумніви, які виникли під час судового розгляду щодо обставин та механізму отримання потерпілим вищезазначених тілесних ушкоджень, судом вирішується на користь обвинуваченого.
Суду стороною обвинувачення не доведено наявність у обвинуваченого фізичної можливості ОСОБА_3 подолати протиправні дії шляхом нанесення ударів у відповідь. У суду відсутні об'єктивні дані вважати, що ОСОБА_3 є фізично сильнішим та має фізичну підготовку.
Також стороною обвинувачення не доведено, що обвинуваченим ОСОБА_3 було сховано ніж в елементах одягу, оскільки не конкретизовано де саме було сховано ніж, яким саме чином він його діставав з елементів одягу. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , повідомили, про те, що ножа в руці ОСОБА_3 вони не бачили, а не його не було. Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 17 лютого 2023 року за участю свідка ОСОБА_8 , коли вийшов ОСОБА_3 , то він від нього знаходився на відставні 4 м. 30 см, та враховуючи те, що як пояснив сам свідок, на вули вже сіріло, він міг не побачити ножа в руці обвинуваченого. Виходячи з пори доби в якій відбували події, а також збуджений стан потерпілого ОСОБА_5 , він також міг не побачити ножа. Окрім того, суд звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять інформації яким саме чином обвинувачений ОСОБА_3 тримав ножа в руці, а саме якою стороно лезо було спрямовано до потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 , та на думку суду якщо обвинувачений тримав ножа таким чином, що він був направлений до потерпілого та свідка вузькою стороною, враховуючи вказаний цими особами час доби, вони могли і побачити його.
Судом також встановлено з показань обвинуваченого ОСОБА_3 , що застосувати ніж він вимушений був лише після нападу на нього та виключно з метою самозахисту.
Що стосується мотивів з яких обвинувачений ОСОБА_3 взяв з собою ножа, на думку суду не має значення, оскільки як встановлено в судовому засіданні мотивом для його застосування став самозахист від протиправних дій потерпілого та інших осіб.
Що стосується наявності тілесних ушкоджень у обвинуваченого ОСОБА_3 слід заначити наступне. Наявність тілесних ушкоджень у обвинуваченого ОСОБА_3 матеріалами справи не підтверджено, однак наявність тілесних ушкоджень не виключається, оскільки потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_8 не заперечують факту нанесення обвинуваченому ударів. Як пояснив обвинувачений, до лікарні він не звертався оскільки через окупацію, на його думку, лікарня не працювала. На дуку суду, враховуючи військову агресію РФ, активні бойові дії в районі м. Снігурівка, на той час окупація м. Снігурівка, а також окупація населеного пункту де проживає обвинувачений, та за відсутності тілесних ушкоджень які загрожували життю та здоров'ю, обвинувачений міг і не звернутися до лікарні аби не наражати себе на небезпеку. Як пояснив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 в лікарню в м. Снгіурівка він потрапив лише на наступний день в обід оскільки в зв'язку з окупацією люди боялися їхати в місто.
Судом встановлено з показань ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , що обвинувачений не мав можливості відійти від нападників оскільки спиною був притиснутий до забора, що відповідає даними протоколу огляду місця події, даним протоколів слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12 , в зв'язку з чим і почав застосовувати ніж.
При встановлені стану необхідної оборони суд враховує місце, а саме домоволодіння обвинуваченого, раптовість протиправних дій ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в зв'язку з чим він не мав можливості покликати на допомогу, наявність попереднього конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше несудимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, судом визнається визнання вини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до положень ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та мотиви його вчинення, наслідки його вчинення для потерпілої особи, розмір заподіяної шкоди, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, вказані дані про особу обвинуваченого, висновок Баштанського районного сектору № 5 філії ДУ "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про високий рівень ймовірності вчинення обвинуваченим повторного правопорушення.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, зокрема, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Враховуючи те, що обвинуваченим було вчинено нетяжкий злочин, наявність як пом'якшуючих так і обтяжуючих обставин, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, ставлення обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, мотиви вчинення кримінального правопорушення та інші обставини справи (зокрема, нанесення обвинуваченим потерпілому лише одного удару ножем), з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним та достатнім буде покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, однак в умовах нагляду та контролю, а тому призначає покарання у виді обмеження волі, та з урахуванням ст. 75 КК України звільняє від відбування покарання з встановленням максимального іспитового строку передбаченого вказаною статтею. Також, на думку суду, на обвинуваченого необхідно покласти обов'язки передбачені п. 1 та 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
В судових дебатах потерпілим фактично висловлено позицією щодо необхідності застосування до обвинуваченого покарання без звільнення від його відбування з випробуванням. Суд не погоджується з вказаним, та на думку суду, враховуючи вище викладені обставини справи, особу обвинуваченого, призначення йому реального покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі буде занадто жорстоким покарання та таким, що не відповідатиме загальним засадам призначення покарання.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що призначення покарання обвинуваченому з випробуванням надасть можливість останньому найшвидше відшкодування завданих кримінальним правопорушенням потерпілому збитків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, при цьому цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 1169 ЦК України передбачено, що шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується
Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_5 спричинена, документально підтверджена сума матеріальної шкоди.
В своїй позовній заяві потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на свою користь матеріальну шкоду в сумі 61000 грн., та на підтвердження вказаної суми ним додано відповідні документи (т. 1 а.п. 43-55).
Як вбачається з наданих потерпілим касових чеків, загальна сума понесених ним витрат в зв'язку з лікуванням становить 31395,58 грн.
Під час розгляду справи суд звертав увагу на те, що деякі документи, надані ним для підтвердження матеріальної шкоди, є не касовими чеками, а квитанціями на підтвердження розрахунку за придбання товарів через банківський термінал, та з вказаних квитанцій неможливо встановити що саме було ним придбано та чи пов'язане придбання цих товарів з його лікуванням. Однак потерпілим так і не було надано суду відповідних касових документів.
Також позивачем додано два чеки про перерахування коштів в безготівковій формі на суму 79 грн. та на суму 1776 грн. 30 квітня 2022 року та на суму 1776 грн., однак потерпілий в судовому засіданні не зміг підтвердити, що вказані перерахування є фактично витратами пов'язаними з його лікуванням.
Також суд не приймає до уваги касовий чек на суму 3243,94 грн. від 08 травня 2022 року, оскільки його якість не дає змоги встановити що саме ним було придбано, та потерпілий не надав чек належної якості, квитанцію від 10 січня 2023 року на суму 16100 грн., оскільки з її вмісту не вбачається за що саме було сплачено кошти, та потерпілим не надано рахунок № ЗРУ-02087 від 10 січня 2023 року, який і було сплачено вказаною квитанцією, а також накладну на відвантаження № 55503 від 28 квітня 2022 року на суму 1722 грн. оскільки вказаний товар відсутній в переліку призначених лікарями згідно медичної документації.
Таким чином, позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 31395,58 грн.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема рішення Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди у сумі 61000,00 грн, суд, на підставі ст.1167 ЦК України, задовольняє частково на суму 35000,00 грн, виходячи з обставин вчиненого кримінального правопорушення, глибини емоційних переживань потерпілого через фізичний біль, потреби у проходженні тривалого лікування, участі у слідчих діях та при судовому розгляді, чим було порушено його звичний уклад життя, а також вимог розумності та справедливості. Окрім того, при визначенні суми моральної шкоди суд також враховує поведінку самого потерпілого.
Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 було вчинено кримінальне правопорушення під час перевищення меж необхідної оборони, у задоволенні позову КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 3" необхідно відмовити.
Заходи забезпечення кримінального провадження, арешт накладений ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2023 року у справі №383/349/23, провадження № 1-кс/383/74/23 на майно, а саме кухонний ніж із маркуванням на лезі "Leopard stainless steel", у якого рукоятка довжиною 11 см та лезо довжиною 13 см - слід зняти за минуванням потреби.
Питання щодо речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Витрат на залучення експерта по даному кримінальному провадженню відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку на два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України: періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У задоволенні цивільного позову Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міської лікарні № 3" до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування відмовити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 31395,58 грн, та 35000,00 грн моральної шкоди, а всього 66395,58 грн (шістдесят шість тисяч триста дев'яносто п'ять грн 58 коп.).
Зняти арешт накладений ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2023 року у справі №383/349/23, провадження № 1-кс/383/74/23 на майно, а саме кухонний ніж із маркуванням на лезі "Leopard stainless steel", у якого рукоятка довжиною 11 см та лезо довжиною 13 см.
Речові докази:
- кухонний ніж із маркуванням на лезі "Leopard stainless steel", у якого рукоятка довжиною 11 см та лезо довжиною 13 см, який зберігається у камері зберігання речових доказів ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області - повернути власнику ОСОБА_3 ;
- медичну карту стаціонарного хворого № 2334/379, медичну карту стаціонарного хворого № 274/51 та медичну карту стаціонарного хворого № 2305/202, що заведені КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 3" на ім"я ОСОБА_5 - повернути до КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 3".
Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з моменту оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1