Справа № 144/1291/23
Провадження № 2/144/372/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2023 р. смт Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді - Довгалюк Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дудник С.Р.,
прокурора - Бородіча О.О.,
представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Теплик - Агро» - Горового С.І. та Клінчикова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Гирби Володимира Михайловича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Теплик-Агро» про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації, -
ВСТАНОВИВ:
Керівник Гайсинської окружної прокуратури Гирба В.М. звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_2 дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 0523787000:02:000:0721, площею 3,6493 га та 0523787000:02:000:0720, площею 3,4693 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом № 1279 від 10.07.2003, виданого державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Кусюк О.А.
Із метою набуття права власності на вказані земельні ділянки 05.10.2020 ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області з заявою про державну реєстрацію права власності, яким того ж дня зареєстровано право власності відповідача на дані земельні ділянки.
Відповідно до договорів оренди б/н від 12.10.2020, земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ «Теплик - Агро», право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.11.2020.
Оскільки всупереч положенням статтей 13, 14, 41 Конституції України та статтей 81, 145 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) відповідач, будучи іноземцем, не відчужила земельні ділянки протягом року після набуття права власності та продовжує ними володіти, тому з метою захисту порушених інтересів держави прокурор просить припинити право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Ухвалою судді від 18.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, 10.10.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Прокурор, як представник органу державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача, підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник Держгеокадастру Вінницькій області у судове засідання не з'явився, у надісланих до суду поясненнях просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України, що відповідає ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відзиву на позов, заяв та клопотань від ОСОБА_1 не надходило.
Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Теплик - Агро» ОСОБА_4 та адвокат Клінчиков С.О. заперечували проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у поясненнях, зокрема, посилались на те, що прокурором неправомірно заявлено вимогу про конфіскацію земельної ділянки на підставі ст. 145 ЗК України, замість примусового відчуження в порядку ст. 348 ЦК України, а також на те, що відповідач не мала можливості своєчасно відчужити земельні ділянки через встановлені п. 15 Перехідних положень ЗК України та Постановою КМУ № 164 від 28.02.2022 обмеження та заборони.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи згідно частини 3 статті 211, статей 280-282 ЦПК України.
Заслухавши пояснення прокурора, представників третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Позов правомірно пред'явлено прокурором в інтересах держави, відповідно до положень статтей 121 та 131-1 Конституції України, ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності володіння іноземцем (громадянкою російської федерації) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.
Підставою представництва прокурором інтересів держави у даному спорі є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_2 дві земельні ділянки: з кадастровим номером 0523787000:02:000:0721, площею 3,6493 га та з кадастровим номером 0523787000:02:000:0720, площею 3,4693 га, які розташовані на території Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Гайсинського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом № 1279 від 10.07.2003, виданим державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори (а.с. 13).
05.10.2020 державним реєстратором Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на дані земельні ділянки, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18.07.2023, із яких також вбачається, що на момент державної реєстрації права власності відповідач була громадянкою російської федерації (а.с. 14-17).
Зазначені земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ «Теплик - Агро» строком на 10 років, що підтверджується договорами оренди б/н від 12.10.2020. Право оренди зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.11.2020, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18.07.2023 (а.с. 14-17).
Згідно з інформацією Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалася. За обліком Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 не значиться (а.с. 26).
За вказаних обставин прокурором виявлено порушення статтей 13, 14, 41 Конституції України та статтей 81, 145 ЗК України, у зв'язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення та невиконанням нею вимог закону щодо їх відчуження.
Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус і порядок використання земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.
Частиною п'ятою статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки) визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям.
Згідно з частинами 3, 4 статті 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті, зокрема, у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставою припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. «в» статті 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі її конфіскації.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).
Положеннями частини 1 та 2 ст. 145 ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Приписами статті 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Отже, підставою виникнення зобов'язання є, зокрема, закон, який встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта, невиконання яких забезпечується відповідальністю.
Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
За змістом частини 4 статті 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
З огляду на викладене вище, права відповідача на отримання вартості конфіскованої земельної ділянки, принцип пропорційності та вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо втручання у права на мирне володіння майном будуть дотримані.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЗК України, яка кореспондується з п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України, конфіскація за рішенням суду є підставою припинення права власності на земельну ділянку.
Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянкі сільськогосподарського призначення є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими після отримання їх у спадщину незаконно володіють іноземні громадяни понад встановлений законом строк. Водночас зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 ЗК України.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1, а саме необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов'язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.
Вищевказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.
Посилання представників третьої особи (орендаря) на неможливість своєчасного відчуження земельних ділянок, у зв'язку зі встановленими державою обмеженнями та заборонами, зокрема, дією мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, який тривав до 01.07.2021, суд не бере до уваги, з огляду на те, що норма пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, якою встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки положення частини 4 статті 81 ЗК України є імперативними, тобто такими, що зобов'язують іноземця здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Крім того, законом не було заборонено викуп таких земельних ділянок для суспільних потреб.
Разом із тим, доводи щодо неможливості виконати відповідачем свій обов'язок у зв'язку з прийняттям Постанови КМУ № 164 від 28.02.2022, якою встановлено, що незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою-агресором, зупиняються, а у разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє у її вчиненні, за винятком деяких випадків, суд також відкидає, оскільки її дія почалася поза межами встановленого ч. 4 ст. 81 ЗК України однорічного строку, який є присічним.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем після переходу до неї права власності на спірне майно вживались заходи щодо його відчуження, звернень до органів нотаріату з наміром відчужити успадковані земельні ділянки та відмови нотаріуса. З огляду на наведене, судом не встановлено об'єктивних перешкод і поважних причин пропуску строку виконання відповідачем свого обов'язку щодо відчуження земельних ділянок.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою іншої держави (російської федерації), до якої в порядку спадкування перейшло право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не відчужила їх протягом року , починаючи з 05.10.2020, згідно з вимогами статті 81 ЗК України, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дані земельні ділянки шляхом їх конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).
Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури підлягають понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально у сумі 5 368,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 26, 121 і 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 81, 140, 145 ЗК України, ст. ст. 14, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 56, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523787000:02:000:0721, площею 3,6493 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0523787000:02:000:0720, площею 3,4693 га, що розташовані на території Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на даний час Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 368 (пять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.
Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик - Агро», адреса: вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 35737530.
Повне судове рішення складено та підписано 11.12.2023.
Суддя