ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа: № 641/7169/23 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/1497/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного заходу
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 11 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Клопотання слідчого задоволено та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», тобто до 02 січня 2024 року включно.
Зобов'язано слідчого негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про взяття під варту останнього.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисником підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та про постановлення нової, якою просить обрати щодо ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений, оскільки підозрюваному ОСОБА_6 немає ніякого сенсу переховуватись від органів досудового слідства та впливати на свідків, знищувати, сховати або спотворити будь-які речі чи документи та можливо вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, вказує, що ні слідчим, ні прокурором не було доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобіганню вказаним ризикам.
Також, вказує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, яке відоме органам слідства.
Виходячи з наведеного, вказує, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу та вважає вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстоким.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 просили про задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість ухвали слідчого судді.
Прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останнього не надходило На особистій участі не наполягав.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи підозрюваного та його захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №1202322115000147 від 05 11 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що, 04 11 2023 у період часу з 16-00 години до 16-30 години ОСОБА_6 , перебуваючи на сходовому майданчику 4 поверху 1 під'їзду будинку АДРЕСА_1 , в ході виниклого конфлікту з раніше відомим йому ОСОБА_9 , який мешкає в квартирі НОМЕР_1 зазначеного під'їзду за вказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і бажаючи їх настання, розуміючи, що наносить удар у життєво важливий орган, наніс ОСОБА_9 два удари металевим розвідним гаєчним ключем в голову.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_9 втиснутий перелом лобової кістки справа, локальний пластинчастий епідуральний крововилив на рівні правої лобової частки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
В обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, слідчий посилався на долучені до клопотання докази, а саме: протокол огляду місця події від 04 05 2023, протокол у порядку ст.208 КПК України, протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 05 11 2023, протокол пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_9 від 05 11 2023, протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 від 05 11 2023, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 05 11 2023 та інші докази, які маються в матеріалах кримінального провадження.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя врахував особу підозрюваного, який не працює, даних про наявність у останнього джерел для існування в матеріалах справи не міститься, а також факт підозри у вчиненні останнім тяжкого кримінального правопорушення.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання колегії суддів та беручи до уваги те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжкими, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, то з метою ухилення від відповідальності, існує ймовірність переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, не виключена можливість впливу ОСОБА_6 на свідків у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розслідування.
Про ризик вчинення ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень, може свідчити те, що останній не має законних джерел для існування та відносно нього направлений обвинувальний акт до суду за вчинення корисливого злочину проти власності, що свідчить про його направленість на незаконну діяльність.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, зокрема враховуючи повідомлену ОСОБА_6 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, яке є тяжким і за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від до 8 років, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти зазначеним в клопотанні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, поєднаного з погрозою застосування насильства, під час воєнного стану, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Істотних же порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі апелянт стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Твердження апелянта щодо наявності у ОСОБА_6 постійного місця проживання, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ця обставина, виходячи із доводів захисника, існувала і на час подій, які інкримінуються підозрюваному і вона не стала стримуючим фактором для ОСОБА_6 при вчиненні протиправних діянь.
Тим більше, сама по собі ця обставина не спростовує та не мінімізує наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни та обрання більш м'якого запобіжного заходу на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 11 2023 року про застосування до підозрюваного за ч.1 ст. 121 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 02 01 2024 року, включно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4