ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2387/23 Справа № 208/8465/23 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката - Грудського І.М.
ВСТАНОВИВ:
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 гривень на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2023 року о 16:00 год., в місті Кам'янське по вул. Каштанів, 15б, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 2104 » д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: бліде обличчя, порушення мовлення, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, водієві було запропоновано пройти медичне обстеження на встановлення ступеню сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я в установленому законом порядку, але від проходження огляду водій відмовився, що було зафіксовано боді-камерою DH № 4734, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати та провадження у справі закрити.
Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, суд першої інстанції прийшов передчасного висновку.
Судом першої інстанції не було взято до уваги покази ОСОБА_1 , який зазначив, що отримав травму та 15 серпня 2023 року направлявся до лікаря, коли був зупинений працівниками поліції.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його адвокат Грудський І.М. підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Апеляційний суд розглядає справу в межах поданої апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що місцевий суд, в порушення вищезазначених вимог закону, належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи.
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД №256485 від 15.08.2023, рапорт, акт огляду, довідку та відеозапис з місця події.
За такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази не можуть беззаперечно свідчити про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.
Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що 15.08.2023 року о 16:00 год., в місті Кам'янське по вул. Каштанів, 15б, керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 2104 » д.н.з. НОМЕР_1 , направлявся до лікарні, коли був зупинений працівниками поліції. Зазначив, що на прохання працівників поліції надав документи та пояснив, що поспішає до лікарні, оскільки травмувався та потребує медичної допомоги. Вказує, що працівники поліції поводили себе зухвало, сміялись та спілкувались на підвищених тонах. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що хвилювався через те, що не встигне на прийом до лікаря, оскільки пошкодив око та потребував допомоги спеціаліста. Зазначає, що працівники поліції залишили без уваги його пояснення та склали протокол за відмову від проходження огляду. Протокол було складено без присутності свідків. Крім того, працівники поліції запевнили його, що він самостійно зможе пройти огляд на стан сп'яніння пізніше.
З метою перевірки наданих пояснень у суді апеляційної інстанції пояснень ОСОБА_1 , до суду апеляційної інстанції були викликані працівники поліції, однак на неодноразові виклики останні не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Для перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційним судом в ході розгляду були досліджені наступні докази, долучені до матеріалів адміністративної справи працівниками поліції:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №256485 складений 15 серпня 2023 року о 16:00 год., в місті Кам'янське по вул. Каштанів, 15б, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 2104 » д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: бліде обличчя, порушення мовлення, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, водієві було запропоновано пройти медичне обстеження на встановлення ступеню сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я в установленому законом порядку, але від проходження огляду водій відмовився, що було зафіксовано боді-камерою DH № 4734, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
- рапорт інспектора ВРПП Кам'янського РУП старшим лейтенантом поліції Волкової Ю., з якого вбачається, що під час несення служби 15.08.2023 року близько 16.00 години, був зупинений транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ 2104 » д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм були помічені ознаки наркотичного сп'яніння, йому було запропоновано пройти медичне обстеження на стан наркотичного сп'яніння, але від проходження огляду в медичному закладі в установленому законом порядку, водій відмовився, також від надання будь-яких пояснень за даним фактом, водій також відмовився, що було зафіксовано боді-камерою DH № 4734 ;
- оптичний носій, на який скопійовано відеофіксацію подій зафіксованих відеозаписом нагрудною відеокамерою працівника патрульної поліції, якими було оформлено протокол про адміністративне правопорушення.
Переглядом вищевказаного відеозапису встановлено, що останній не містить самого моменту зупинки транспортного засобу марки «ВАЗ 2104 » д.н.з. НОМЕР_1 , який мав місце 15 серпня 2023 року. Відеозапис починається з моменту, як поліцейський представився водієві, запропонував надати документи для перевірки. Відповідно до відеозапису, ОСОБА_1 пояснив працівникові поліції, що не вживає наркотичні засоби, та направляється до лікарні, оскільки потребує медичної допомоги офтальмолога. Зазначив, що отримав травму ока.
Разом з тим, поліцейські наполягають на проходженні огляду у медичному закладі, при цьому наслідки відмови від проходження огляду водієві не роз'яснюють.
Крім того, відповідно до вказаного відеозапису, ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом.
Також відповідно до вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 декілька разів пояснив працівникам поліції, що не вживає наркотичні засоби та поспашє до лікарні, оскільки потребує допомоги спеціаліста, однак працівники поліції своїми діями фактично для водія створили умови, в яких останній вимушений був відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколу та рапорту працівників поліції, в них зазначено, що ОСОБА_1 мав наступні ознаки наркотичного сп'яніння: бліде обличчя, порушення мовлення, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло.
Але з переглянутого в апеляційному суді відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко розмовляє і жодних ознак порушення мовлення не вбачається. ОСОБА_1 декілька разів пояснює працівникам поліції, що отримав травму ока та потребує медичної допомоги, погоджується проїхати до лікарні, однак після того, як потрапить до офтальмолога.
Даний відеозапис підтверджує пояснення викладенні в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Крім того, на адресу суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 надав медичну довідку, лікаря офтальмолога від 18.08.2023 відповідно до якої, 15.08.2023 року ОСОБА_1 було надано медичну допомогу та видалено стороннє тіло з рогівки ока.
Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказані покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовним та узгоджуються з тими, які він надавав відразу після складання протоколу відносно нього, у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні.
Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 поводив себе коректно, не проявляв будь-якої агресії чи занепокоєння, вірно орієнтувався у часі та просторі, що, у протилежному випадку, вказувало б на те, що його поведінка не відповідає обстановці. Фактично погодився пройти огляду у медичному закладі на встановлення стану сп'яніння, однак після того як він зможе відвідати лікаря офтальмолога.
Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких належних та допустимих доказів наявності підстав для проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, а зафіксовані в протоколі та на відеозапису обставини щодо такої відмови мають ознаки вимушеності та складені під процесуальним примусом.
Висновки апеляційного суду щодо тієї обставини, що працівники поліції допустили порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підтверджується тим, що останні, всупереч положенню ч. 1 ст. 266 КУпАП не відсторонили ОСОБА_1 від керування, що вказує на правдивість показів останнього.
Матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, та його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівником поліції не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України N 1452/735 від 09.11.2015 та ст. 266 КУпАП.
І, відповідно, зібрані докази не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки зібрані із порушенням вимог чинного законодавства.
За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку, що наданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв'язку з цим судове рішення не є законним, а тому підлягає скасування.
Інших доводів, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року, - скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко