ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13600/22 пров. № А/857/12889/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (суддя Грень Н.М. ухвалене в м. Львові) у справі № 380/13600/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, в якому просив: скасувати наказ №1014 о/с від 06.02.2017 року, яким майора міліції Томчишина Олексія Володимровича дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 06.11.2015 року звільнено з органів внутрішніх справ. В якому зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із служби становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчислені становить 20 років 10 місяців 00 днів; зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , та послужного списку ОСОБА_1 вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 20.12.2016 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позов задоволено частково. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області внести зміни до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017 в частині зазначення дати звільнення ОСОБА_1 , вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 20.12.2016. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ, а саме 20.12.2016, про що внести відомості до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління МВС України у Львівській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та ухвалити нове рішення яким позов залишити без розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем пропущено строк звернення в суд з даним позовом.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ, та наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №37о/с “По особовому складу” від 26.01.2015, на підставі наказу МВС України від 16.01.2015 №48, відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.3 Закону України “Про очищення влади” від 16.09.2014 та згідно з п.62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, з 26.01.2015
Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 813/1028/15 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.01.2015 №37 о/с “По особовому складу” в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 27.01.2015.
Наказом ГУ МВС України у Львівській обласні №1013 від 06.02.2017 на виконання вказаної постанови Львівського окружного адміністративного суду позивача поновлено на посаді з 27.01.2015.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.02.2017 №1014о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС від 06.11.2015 №1388 “Про організаційно-штатні питання”, звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 “г” (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-086967), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС з 06.11.2015.
Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні 20 років 10днів 00днів.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22 визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.12.2016 та зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 30.06.2022року №1314 о/с, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022року у справі №380/2311/22 , зараховано до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 , період вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 20.12.2016 року.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області про внесення змін про дату звільнення у трудову книжку.
Проте, листом ГУ МВС України у Львівській області від 18 липня 2022 року №Т-152/13-2022 позивача повідомлено про те, що підстави для внесення змін до наказу ГУМВС' України у Львівській області від 06.02.2017 № 1014 о/с відсутні. Вислуга років ОСОБА_1 станом на день звільнення не змінилась. Також повідомлено, що підстави для внесення змін до трудової книжки відсутні, оскільки в трудовій книжці зазначається інформація про періоди проходження служби в органах внутрішніх справ та про відповідні накази прийняття на службу, звільнення. Відповідно до вищезазначеного рішення Львівського окружного адміністративного суду, наказ ГУМВС України у Львівській області від 06.02.2017 № 1014 о/с не скасовано.
ОСОБА_1 вважає, що Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області не вчинено жодних дій щодо зарахування до вислуги років йому часу вимушеного прогулу у періоди з 07.11.2015 по 20.12.2016, відтак звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б” - “д” статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, серед іншого: б) служба в органах внутрішніх справ, поліції. Службі судової охорони, державній пожежній охороні. Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, зокрема, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються /в т. ч./: дійсна військова служба у Військово-Морському Флоті; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Відтак, за змістом цього Порядку до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що поновлення на посаді означає поновлення у всіх порушених раніше правах, а також те, що у період вимушеного прогулу особа вважається такою, що проходила службу в органах внутрішніх справ, відтак відповідний період має зараховуватися до вислуги років, адже це є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника.
Пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення запис визнається недійсним.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ”, постановлено ліквідувати ГУМВС України у Львівській області та утворити Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Слід зазначити, що Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
В Законі України “Про Національну поліцію”, постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, аналогічність завдань міліції та поліції, встановлених ст.3 Закону України “Про міліцію” та ст.2 Закону України “Про Національну поліцію” відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові №815/6557/16 від 24.07. 2019).
Як вже було зазначено, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 813/1028/15 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.01.2015 №37 о/с “По особовому складу” в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 27.01.2015.
Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22 визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.12.2016 та зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 30.06.2022 року №1314 о/с, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року у справі №380/2311/22 , зараховано до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 , період вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 20.12.2016 року.
Також, наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.02.2017 №1014 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС від 06.11.2015 №1388 “Про організаційно-штатні питання”, звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 “г” (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-086967), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС з 06.11.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному наказі ГУМВС України у Львівській області №1014 о/с від 06.02.2017 року зазначено, що вислуга років у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчислені становить 20 років 10 місяців 00 днів, а також зазначено, що така вислуга встановлена на день звільнення - тобто станом на 06.11.2015.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в оскаржуваному наказі зазначена вислуга років позивача саме, станом на 06.11.2015, тому, відсутні підстави для скасування такого наказу позаяк зарахування позивачу періоду вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.12.2016 мало місце після вказаної дати.
Тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22, та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, належить зобов'язати відповідача внести зміни до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017 в частині зазначення дати звільнення ОСОБА_1 вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 20.12.2016.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, на законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що повноваження суб'єкта владних повноважень, зокрема Головного управління МВС у Львівській області, щодо здійснення розрахунку вислуги років є його дискреційними повноваженнями.
Разом з тим суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими КАС України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.
Відтак суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача здійснити розрахунок вислуги років позивача станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ 20.12.2016, про що внести відомості до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , та послужного списку ОСОБА_1 вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 20.12.2016 року, то суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач ще не вніс зміни до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині після внесення відповідних змін на виконання цього рішення будуть порушені.
Щодо твердження апелянта про пропуск місячного строку звернення до суду з даним позовом колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся із адміністративним позовом до суду 28.09.2022, тобто із пропуском встановленого процесуальним Законом строку.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, що затверджений Законом від 15.03.2022 № 2119-IX, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022, що затверджений Законом від 21.04.2022 № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022, що затверджений Законом від 22.05.2022 № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2020, що затверджений Законом від 22.05.2022 № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Слід зазначити, що враховуючи що частина процесуального строку який позивачем пропущено припала на період дії воєнного стану на території України, беручи до уваги існуючі обмеження та перешкоди які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, а також враховуючи те, що з початку серпня позивач ОСОБА_1 , проходив відповідні навчання, співбесіди, медичний огляд для зарахування до Лав Збройних Сил України, а саме у військову частину НОМЕР_1 , де на час звернення в суд з позовом проходить службу, що підтверджується листом т.в.о. начальника відділення персоналу ВЧ НОМЕР_1 , про погодження його ( ОСОБА_1 ) на вакантну посаду старшого оператора відділення управління командира дивізіону та взводу управління та радіолокації розвідки зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , який датований 08.08.2022року, та картка професійного відбору кандидата ОСОБА_1 , А4010 ВОС 616810, яка датована 10.08.2022року, наявні поважні підстави поновлення строку.
Відповідач зазначає, що зі змісту ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 про відкриття провадження у справі №380/13600/22, доводи щодо поважності пропуску строку звернення до суду з позовом у зв'язку із введенням воєнного стану на території України стосуються лише позивача. Натомість, згідно ордеру на надання правничої правової допомоги від 25.01.2022, виданого на підставі договору про надання правничої правової допомоги № 01 від 02.10.2021, інтереси ОСОБА_1 уповноважений представляти адвокат Ситник С.О. Відтак, пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача та його представника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, первинна позовна заява, яка залишена без руху ухвалою суду першої інстанції 03.10.2022 подана позивачем ОСОБА_1 . Будь яких доказів подання такої позовної заяви адвокатом Ситником С.О. матеріали позовної заяви не містять.
Апеляційний суд зазначає, що сама по собі наявність долученого відповідачем до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду ордеру від 25.01.2022 серії ВС №1122261 на підставі якого здійснювалось представництво в межах іншої справи не свідчить про те, що позивачу надавалась правнича допомога при складанні та поданні позовної заяви в межах цієї справи та не зобов'язує позивача за наявності виписаного ордеру на підставі якого здійснювалось представництво в межах іншої справи в обов'язковому порядку звертатись до суду через уповноваженого представника - адвоката Ситника С.О.
Слід зазначити, що до матеріалів адміністративної справи долучений ордер про надання правничої допомоги серії ВС №1165662 датований 18.10.2022, тобто виданий вже після подання позовної заяви до суду. Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про поважність підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про підставність позовних вимог до часткового задоволення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №380/13600/22 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга