ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2023 року Справа № 160/9479/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
04.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий представником позивача - адвокатом Голобородьком Денисом Ігоровичем, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області від 21.09.2021 р. №33/24-/С-4885 Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області від 21.09.2021 р. №33/24-/С-4885 Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами відповідно до вимог КАС України та/або обґрунтуванням заявлених позовних вимог відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Додатково копію зазначеної ухвали 08.06.2023 направлено позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу, зазначену в позовній заяві. Тобто, строк для усунення недоліків з урахування ч.6 ст.120 КАС України до 13.06.2023.
13.06.2023 від представника позивача - адвоката Голобородька Д.І. засобами поштового зв'язку надійшла уточнена позовна заява, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області від 21.09.2021 р. № 33/24-/С-4885 Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 24.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області від 21.09.2021 р. № 33/24-/С-4885 Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі №160/22227/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року на підставі довідки від 21.09.2021 р. № 33/24-/С-4885, яка надана Державною установою Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області з урахуванням проведених платежів. Рішення суду набрало законної сили та було виконано пенсійною установою в частині здійснення перерахунку пенсії. ОСОБА_2 отримував пенсію згідно нової довідки від 21.09.2021 р. №33/24-/С-4885. Натомість, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 . 24.03.2023 року ОСОБА_1 . як дружина пенсіонера звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії. ОСОБА_1 просила призначити їй пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Позивач вважає, що представник Позивача у адвокатському запиті у пункті 4, просив Відповідача врахувати, тобто здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 від 21.09.2021 року №33/24-/С-4885 на дату призначення пенсії, тобто 24.03.2023 року. 20.04.2023 року від Відповідача було отримано лист-відповідь, де зазначено, зокрема, що з 24.03.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 на підставі довідки від 18.03.2018 за № 83/33529 наданої ГУМВС України в Дніпропетровській області. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі 160/22227/21 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 20639.58 грн, яке зазначено у довідці від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області». Перерахунок пенсії за рішенням суду проводиться особі, відносно якої воно прийняте. Враховуючи зазначене, для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі зазначеної у запиті довідки від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, наданої на ім'я чоловіка ОСОБА_2 Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», немає законних підстав». Тобто, Відповідач правильно зрозумів суть запиту та своїм листом відмовив у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі зазначеної у запиті довідки від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885. Таким чином. Позивач вважає за необхідне оскаржити дії Відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, у зв'язку з чим і звернулась до суду з означеним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання.
Відповідно до інформації КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 26.07.2023 о 18:30 надіслано одержувачам - Голобородьку Денису Ігоровичу (представнику позивача) та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети, а копію адміністративного позову відповідачу - 13.06.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням положень ч.6 ст.251 КАС України до 11.08.2023.
Станом на 11.08.2023 відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Водночас, суд звертає увагу, що 21.08.2023 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що з 24.03.2023 Позивачу. призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 на підставі довідки від 18.03.2018 за № 83/33529 наданої ГУМВС України в Дніпропетровській області, з грошового забезпечення 6734,40 грн. Відповідно до статті 37 Закону № 2262 розміри пенсій в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 2093,00 грн. З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713). Відповідно до пункту 1 Постанови № 713 з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону № 2262 (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., встановлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. На виконання Постанови № 713 Позивачу нараховано щомісячну доплату до пенсії в сумі 2000,00 грн. Таким чином, з 24.03.2023 загальний розмір пенсійної виплати Позивача становить 4186,00 грн.
Крім того, у відзиві вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі 160/22227/21 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 20639,58 грн, яке зазначено у довідці від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області". Перерахунок пенсії за рішенням суду проводиться особі, відносно якої воно прийняте. Враховуючи зазначене, для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, наданої на ім'я чоловіка ОСОБА_2 Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області", немає законних підстав.
Відповідач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказаний відзив до розгляду.
Проте, суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 23.08.2023 від відповідача витребуваних документів не надходило.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 23.08.2023 жодних повідомлень про неможливість подання витребуваних ухвалою від 24.07.2023 доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачем процесуального строку, встановленого судом для подання витребуваних документів.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за відсутності учасників справи та за наявними в ній доказами.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 11.09.1997 Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.
Позивач згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 22.08.1997 відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, з 22.08.1997 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 18.02.2023 Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 53 року, про що зроблений відповідний актовий запис від 18.02.2023 №331.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 21.09.2011.
Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України в Дніпропетровській області» ОСОБА_2 була надана довідка про розмір грошового забезпечення від 21.09.2021 № 33/24-/С-4885, згідно з якою за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення за прирівняною посадою поліцейського «Оперуповноважений / Відділу (відділення) поліції», становив 20 639, 58 грн., в тому числі:
- посадовий оклад - 2400,00 грн.;
- оклад за спеціальне звання підполковник поліції - 2200,00 грн.;
- надбавка за стаж роботи в поліції 45,00 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання - 2070,00 грн;
- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 39,91 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж роботи - 2662,00 грн.;
- премія 121,17 % - 11307,58 грн.
При цьому, згідно з приміткою дана довідка складена, враховуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 (набрало законної сили 05.03.2019) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №160/8324/19.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 160/22227/21, яке набрало законної сили 18.04.2022, частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 21.09.2021 р. № 33/24-/С-4885 «Про розмір грошового забезпечення» ОСОБА_2 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 21.09.2021 р. № 33/24-/С-4885 «Про розмір грошового забезпечення» ОСОБА_2 , розрахувавши всі її грошові складові за аналогічною посадою Національної поліції України, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідачем визнається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі 160/22227/21 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 20639,58 грн, яке зазначено у довідці від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області».
24.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою призначення/перерахунок пенсії, у якій просила перевести її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
З 24.03.2023 позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 30% відповідного грошового забезпечення у загальній сумі 6743,03 грн (посадовий оклад - 2400,00 грн; оклад за військове звання - 2200,00 грн; 45% надбавки за вислугу років - 2070,00 грн; премія 0,96% - 64,03 грн) згідно з довідкою ГУ МВС у Дніпропетровській від 18.03.2018 №83/33529, про що свідчить надана до матеріалів справи копія протоколу за пенсійною справою - 0403031265 (МВС) від 24.03.2023 та означеної довідки. Загальний розмір пенсії з урахуванням доплати на виконання Постанови КМУ №713 складає 4186 грн.
Адвокат Голобородьком Д.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом від 13.04.2023, у якому просив:
- повідомити, в якому розмірі (відсотку віл заробітку годувальника) було призначено пенсію ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника.
- повідомити, яку довідку про розмір грошовою забезпечення померлого ОСОБА_2 було враховано під час призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника?
- чи було враховано під час призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника довідку про розмір грошовою забезпечення ОСОБА_2 від 21.09.2021 року № 33/24-/С-4885 видану за листопад 2019 року та враховуючи 80% суми грошового забезпечення?
- якщо не було враховані відомості, зазначені у п. 3 прохальної частини адвокатського запиту під час призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника прохання їх враховувати;
- надати належним чином засвідчений детальний розрахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника, протокол з пенсійної справи останньої та інші документи, пов'язані з переходом на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Листом відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2023 №0400-010202-8/51706 «Про надання інформації» відповідач надав відповідь на вказаний адвокатський запит, в якій, зокрема, зазначив, що «з 24.03.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 на підставі довідки від 18.03.2018 за № 83/33529 наданої ГУМВС України в Дніпропетровській області з наступних видів грошового забезпечення годувальника:
посадового окладу 2400,00 грн;
окладу за військовим званням 2200,00 грн;
45% надбавки за вислугу років 2070,00 грн;
премія 0,96% 64,03 грн.
Всього грошове забезпечення 6734,40 грн.
Розмір пенсії 30% від грошового забезпечення складає 2020,21 грн.
Відповідно до статті 37 Закону № 2262 розміри пенсій в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 2093,00 грн.
Водночас зазначено, що з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 713 з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону № 2262 (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., встановлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
На виконання Постанови № 713 ОСОБА_1 нараховано щомісячну доплату до пенсії в сумі 2000,00 грн.
Таким чином, з 24.03.2023 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 4186,00 грн.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі 160/22227/21 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 20639,58 грн, яке зазначено у довідці від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області".
Перерахунок пенсії за рішенням суду проводиться особі, відносно якої воно прийняте.
Враховуючи зазначене, для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі зазначеної у запиті довідки від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, наданої на ім'я чоловіка ОСОБА_2 Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області", немає законних підстав».
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області від 21.09.2021 р. № 33/24-/С-4885 протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Як зазначено у статті 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Розміри пенсії в разі втрати годувальника визначені у статті 36 Закону № 2262-ХІІ, та визначаються у відсотковому вираженні від розміру грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Пунктом «б» частини 1 статті 36 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.37 Закону № 2262-ХІІ).
Відповідно до приписів ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Норма статті 43 Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
В ході судового розгляду судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 отримував пенсію у розмірі 70% від грошового забезпечення 20639,58 грн, яке зазначено у довідці від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», обчислену пенсійним органом на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі 160/22227/21. Тобто, заробіток померлого годувальника складав 20639,58 грн.
Проте, ОСОБА_1 пенсійним органом з 24.03.2023 було призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 30% відповідного грошового забезпечення у загальній сумі 6743,03 грн за даними довідки ГУ МВС у Дніпропетровській від 18.03.2018 №83/33529, що свідчить про порушення пенсійним органом вимог п. «б» частини 1 статті 36 Закону № 2262-ХІІ при обчисленні пенсії позивача.
Водночас, суд звертає увагу, що питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про перерахунок її пенсії по втраті годувальника з 24.03.2023 або з будь-якої іншої дати з наданням додаткових документів до своєї пенсійної справи, в тому числі й довідки від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області».
Водночас, суд наголошує, що у даному випадку право на отримання ОСОБА_2 пенсії, виходячи з грошового забезпечення 20639,58 грн, яке зазначено у довідці від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», встановлено судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі 160/22227/21, яке набрало законної сили, та не потребує доказування в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України. Саме таку пенсію померлий годувальник позивача отримував на момент його смерті, що визнається відповідачем у листі від 20.04.2023 №0400-010202-8/51706 та у відзиві на позов.
Тобто, суд доходить висновку, що у заявленому до розгляду спорі мають місце протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії ОСОБА_1 , а не під час розгляду додатково наданих нею документів для здійснення перерахунку, як помилково вказує представник позивача в адміністративному позові.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, скоригувавши їх відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення ОСОБА_1 з 24 березня 2023 року пенсії в разі втрати годувальника, виходячи з 30% грошового забезпечення у загальній сумі 6743,03 грн за даними довідки Головного управління МВС у Дніпропетровській від 18.03.2018 №83/33529 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника - ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 24 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до довідки про грошове забезпечення від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» на ім'я померлого годувальника - ОСОБА_2 , з урахуванням виплачених сум.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 03.05.2023 №0.0.2978772376.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення ОСОБА_1 з 24 березня 2023 року пенсії в разі втрати годувальника, виходячи з 30% грошового забезпечення у загальній сумі 6743,03 грн за даними довідки Головного управління МВС у Дніпропетровській від 18.03.2018 №83/33529 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника - ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 24 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до довідки про грошове забезпечення від 21.09.2021 за № 33/24/С-4885, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» на ім'я померлого годувальника - ОСОБА_2 , з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно