ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/31019/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, яка призвела до не нарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання провести за період в межах позовної давності нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин, без обмеження в часовому проміжку (до моменту припинення права на даний вид допомоги (до зміни законодавства або зміни правового статусу).
В обґрунтування позову позивач вказала, що вона та її діти постійно проживають в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, яким відновлено дію статті 37 Закону №796-ХІІ, мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Однак відповідач не здійснює виплату цієї грошової допомоги її дітям, що є його протиправною бездіяльністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд встанови такі обставини.
ОСОБА_1 є матір'ю (законним представником) дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .
Відповідно до паспортних даних, довідки про реєстрацію місця проживання та витягу з реєстру територіальної громади позивач та її діти зареєстровані та проживають в населеному пункті Волинської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають статус дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, про що їм видано відповідні посвідчення серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 .
Як вбачається з довідки Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2023 року №1278, ОСОБА_1 на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону №796-XII, нараховувалась та виплачувалась до 31 грудня 2014 року; з 01 січня 2015 року виплату припинено на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України». за призначенням допомоги на ОСОБА_4 позивач до управління не зверталась.
На звернення позивача в інтересах дітей про нарахування та виплату щомісячної допомоги відповідач листом від 15 серпня 2023 року №К-2445/ч відповідач повідомив законного представника про відмову у взятті на облік, призначенні та виплаті спірної допомоги на дітей.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правовідносини, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, врегульовано також нормами Бюджетного кодексу України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.
Отже, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
Крім того, 01 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а як зазначено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, для розрахунку застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що громадянин, який має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебував на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018) має право на відновлення її виплати.
З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що оскільки діти позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належать до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, та проживають в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, по 01 січня 2015 року отримував щомісячну грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону №796-XII, то з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018), відповідач мав відновити їм виплату такої допомоги. Проте відповідач виплату зазначеної допомоги не відновив, чим допустив протиправну бездіяльність.
При розв'язанні спірних правовідносин судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційній Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність), Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Отже, період виплати підвищення до пенсії, встановленого рішенням суду, може бути обмежений подальшими змінами в законодавстві чи зміною правового статусу позивача.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 року у справі №820/680/16, який, зокрема зазначив, що «рішення суду набирає чинності і діє до фактичної зміни обставин чи зміни правового регулювання питання його виконання».
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк його виконання.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати неповнолітнім дітям позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановленої статтею 37 Закону №796-XII щомісячної грошової допомоги та зобов'язання відповідача провести неповнолітнім дітям позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 25 березня 2023 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду) нарахування та виплату такої допомогу в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
При цьому, суд зазначає, що відповідач змінив найменування та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дійсне найменування відповідача - Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати неповнолітнім дітям ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації (44500, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, будинок 2, код ЄДРПОУ 03192023) провести неповнолітнім дітям ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з 25 березня 2023 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк