печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32226/23-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В.
за участю секретаря Гаманюк О.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м.Миколаєві, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві, Заводського районного суду м.Миколаєва та Миколаївського апеляційного суду, що порушують права позивача,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій остання прохала стягнути з Державного бюджету моральну шкоду в розмірі 1 900 000 грн завдану ОСОБА_1 незаконними діями Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, Заводського районного суду м.Миколаєві та Миколаївського апеляційного суду у кримінальному провадженні від 10 липня 2018 року № 42018151030000075.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що позивач є заявником та потерпілою у кримінальному провадженні №42018151030000075 від 10.07.2018 року, враховуючи зміст листа прокуратури Миколаївської області №04/2/2-2-18 від 19.02.2020 року, 26 липня 2022 року звернулась до Територіаального управління ДБР розташованого у місті Миколаєві із заявою №БІВ-26/07/1-2022 де просила повідомити її про слідого, який здійснює досудове розлідування у вказаному кримінальному проваджені та стан цього провадження. Відповідно до листа - відповідь слідчого Першого слідого відділу (з дислокацією у м.Миколаєві) Територіпльного управління Державного бюро розслідувань, розташованого ум.Миколаєві, Соловйової - Албул К від 07.09.2022 року №16-04-13193-22 де остання відзначила, що слідчими вказаного підрозділу ДБР «досудове розлідування у вищезазначеному кримінальному провадженні не проводилось» 19.09.2022 року звернувся до директора ТУДБР розташованого у місті Києві за повноваженнями слідчого з клопотання №19-09 про виконання процесуальних дій. Осільки дитектор ТУ ДБР розташованого у м.Миколайові допустив бездіяльність слідчого, яка полягала у не здійсненні процесуальних дій, позивач була змушена звернутися до слідчого судді заводського районного суду міста Миколаєва зі скаргою на бездіяльність директора ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві, одна слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Темнікова А.О ухвалою від 27.10.2022 року відмовила у відкритті провадження оскільки кримінальне провадження №№42018151030000075 від 10.07.2018 року закрите постановою слідчого ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.11.2022 у справі №487/3128/22, залишеній без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05.01.2023 відмовлено у відкритті провадження. - той факт, що моральна шкода у розмірі 1 900 000,00 грн., на думку позивача, є достатнім для розуиного задоволення його потреб на локалізацію негативних наслідків порушенням діями Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, Заводського районного суду м. Миколаєва та Миколаївського апеляційного суду у кримінальному провадженні № 42018151030000075 від 10.07.2018 року права позивача на "ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження" (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), незаконність чого підтверджується тим, що ці дії мають ознаки тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України, та ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст.366 КК України, що в свою чергу підриває принцип ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, зазначеного в ст. 8 Конституції України. Вважаючи, що незаконною бездіяльністю ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві позивачеві спричинено матеріальну та моральну шкоду, позивач звернувся до суду із позовом.
Ухвалою суду від 01.08.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа з викликом сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 01.08.2023 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками. Представником відповідача - Державною казначейською службою України було подано відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з посиланням на те що Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215. Згідно з Положенням, Казначейство відповідно до покладених на нього функцій забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку та, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22), від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (пункт 33), від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц (пункт 28) Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. Таким чином, відповідачем у справі про відшкодування шкоди має бути держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Звертаємо увагу Суду на тому, що Казначейство, яке за ініціативою позивача залучено до справи як співвідповідач, згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, позивач помилково визначив Державу Україну в особі Казначейства відповідачем у цій справі. Слід зазначити, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення. Також необґрунтовано пред'явлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 1 900 000,00 грн, не зрозуміло з яких міркувань виходив позивач, оцінюючи шкоду в такому розмірі. Представником відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві було направлено відзив на позовну заяву, у якій останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, зазначав, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що встановлена протиправна діяльність слідчого ТУ ДБР у м. Миколаєві. Позивачем не наведено які саме дії слідчого завдали моральної втрати та привели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Не долучено доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не зазначено за яких обставин чи якими діями вони заподіяні. Відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, розмір якої позивач взагалі не обґрунтував. Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з наступним. Судом встановлено, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені №42018151030000075.
19.03.2020слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018151030000075 від 10.07.2018 за ч.4 статті 358 КК України закрито на підставі п.9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України Про прийняте рішення заявника повідомлено відповідно до вимог ст. 284 КПК України з направленням копії постанови про закриття кримінального провадження № 42018151030000075. Встановлено, що 30.09.2022 на адресу ТУ ДБР у м. Миколаєві надійшло клопотання ОСОБА_1 від 19.09.2022 №19-09. За результатами розгляду вказаного клопотання заявниці було роз'яснено що у зв'язку з закриттям кримінального провадження № 42018151030000075 прийняти рішення щодо визначення слідчого, який буде здійснювати досудове розслідування не виявляється можливим. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.10.2022 у справі №487/3128/22 відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Крім того, Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.11.2022 у справі №487/3128/22, залишеній без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05.01.2023 відмовлено у відкритті провадження за скаргою позивачки щодо зобов'язання в.о. керівника Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві надіслати ОСОБА_1 копію постанови про закриття кримінального провадження №42018151030000075.
Вважаючи, що незаконною бездіяльністю ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві позивачеві спричинено матеріальну та моральну шкоду, позивач звернувся до суду із позовом.
Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(ст. 5 ЦПК).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно із статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилається на те, що незаконними діями працівників правоохоронних органів, що виразились у обмеженні та порушенні прав позивача, завдано матеріальна та моральна шкода, яку вона просить відшкодувати на підставі положеньст.1176 ЦК України.
Згідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок,незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.
Однак для настання відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передбаченої ст.1176 КК України, повинні існувати обставини, визначені частиною 1статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Таких обставин в ході розгляду справи не встановлено, оскільки позивач просить відшкодувати їй шкоду, завдану внаслідок тривалого розгляду кримінального провадження.
В даному випадку необхідно керуватись положеннями ч.6 ст.1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166,1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
Оскільки для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою - підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст. 12, 81 ЦПК України).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.
Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.
Незаконні (неправомірні) дії - це дії, вчинені всупереч встановленому порядку або закону.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст.1174 ЦК потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування в розумінні стст.1167, 1174 ЦК.
При цьому сам факт тривалого проведення досудового розслідування та закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу злочину та закінченням строку досудового розслідування, не тягне наслідок цивільно-правового характеру й не може бути доказом того, що дії відповідача заподіяла позивачу моральну шкоду.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №638/8636/17-ц від 13 травня 2020 року.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між бездіяльністю ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, та настанням шкоди.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
При цьому, наявність недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Саме такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 19 березня 2020 року №686/13212/19.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності.
Сам по собі факт, що ухвалами апеляційних судів скасовувались ухвали слідчих суддів за скаргами позивача, не свідчить про заподіяння шкоди позивачу, а також і про причинний зв'язок із заподіяною моральною шкодою.
Необхідність звернення до суду щодо дій органів досудового розслідування не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, а позивачем не доведено моральних страждань внаслідок бездіяльності ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві.
З огляду на викладене суд виходить із недоведеності позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача, що на підставі ст.81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Згідно із частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є помилковим, оскільки вказаний закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на заявників, потерпілих осіб, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.
Саме такого висновку дійшов Верховний суд у постанові № 585/724/19 від 27 травня 2020 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 1 900 000 грн.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-88, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м.Миколаєві, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві, Заводського районного суду м.Миколаєва та Миколаївського апеляційного суду, що порушують права позивача - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1
відповідач 1: Держава Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м.Миколаєві: 54020,м.Миколаїв, вул.. Погранична,9
відповідач 2: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України: 01601,м. Київ, вул.. Бастіонна,6
Суддя Т.В.Остапчук