ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 564/777/18
провадження № 51-7626 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180150000093, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Вирішено питання речових доказів та цивільних позовів у провадженні.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 18 лютого 2018 року біля 13:00 год, перебуваючи на вул. Затишній в м. Костопіль Рівненської області, під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав останньому один удар ножем в ділянку грудної клітини зліва, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, і вчинивши всі дії, які вважав необхідними, не реалізував свій злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками поліції, а потерпілому своєчасно надана допомога.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 червня 2023 року вирок суду першої інстанції змінено. Визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців. В решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримання. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що в цій справі не здобуто доказів про наявність умислу на позбавлення життя потерпілого, а тому суд апеляційної інстанції повинен був закрити кримінальне провадження, а не перекваліфіковувати дії ОСОБА_6 на ч. 1 ст. 121 КК України. Зазначає про порушення вимог ч. 1 ст. 418 та п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України апеляційним судом, оскільки при перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України мав бути ухвалений вирок апеляційного суду, а не ухвала. Також вважає, що прокурором було порушено ч. 3 ст. 337 КПК України, так як він мав змінити обвинувачення на стадії апеляційного розгляду, а не розраховувати на самостійну перекваліфікацію дій засудженого судом. Не погоджується з вирішенням цивільного позову та сумою стягнутої в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди і вважає, що в зв'язку зі зміною кваліфікації дій ОСОБА_6 суд мав зменшити суму відшкодування.
Під час касаційного розгляду захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог сторони захисту немає, а тому просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, воно безумовно, повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що зміст доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину аналогічний змісту доводів його апеляційної скарги, яка була предметом апеляційного розгляду та за результатом якого постановлено ухвалу, що повністю відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.
Так, як убачається з матеріалів справи, не погодившись з вироком суду першої інстанції та засудженням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування і закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому, в обґрунтування своїх вимог, наводив доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги, які були ретельно перевірені апеляційним судом.
Сторона захисту стверджувала про відсутність мотиву та умислу у ОСОБА_6 на позбавлення життя потерпілого, наводив доводи про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Захисник посилався на недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Перевіривши вирок за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив зазначені твердження сторони захисту без задоволення.
Водночас, апеляційний суд констатував, що з огляду на те, що до події 18 лютого 2018 року ні засуджений, ні потерпілий одне одного не знали, між ними не було ніяких стосунків, а ОСОБА_6 під час досудового слідства та судового розгляду послідовно стверджував, що умислу на вбивство ОСОБА_8 не мав, ножем розмахував хаотично, оскільки потерпілий націлював на нього газовий балончик, і усвідомивши, що поранив ОСОБА_8 припинив свої дії.
Такі показання засудженого підтвердив і потерпілий ОСОБА_8 та вони узгоджуються з наявними в справі іншими доказами, а тому, враховуючи всі обставини вчинення даного злочину, спосіб заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, поведінку засудженого та потерпілого, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в діях ОСОБА_6 був відсутній умисел саме на вбивство потерпілого, а тому дії останнього перекваліфікував на ч. 1 ст. 121 КК України.
Колегія суддів погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та підставами їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 121 КК України. Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою в цій частині, її зміст відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.
При розгляді кримінального провадження в судах були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги захисника про недоведеність винуватості та необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, посилання захисника на те, що апеляційним судом порушено вимоги ч. 1 ст. 418 та п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, оскільки при перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України мав бути ухвалений вирок апеляційного суду, а не ухвала, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки вирок апеляційного суду ухвалюється у разі наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК України, яких у даному випадку не було.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення прокурором вимог ч. 3 ст. 337 КПК України, так як він мав змінити обвинувачення на стадії апеляційного розгляду, а не розраховувати на самостійну перекваліфікацію дій засудженого судом, оскільки згідно з зазначеними положеннями, суд розглядає справу в межах пред'явленого обвинувачення і вправі вийти за межі обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, що в даній справі і було зроблено. Зміст ч. 2 ст. 337 КПК України роз'яснює право, а не обов'язок прокурора змінювати обвинувачення під час судового розгляду та встановлює конкретні умови для цього.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 вирішено у відповідності до положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194 ЦК України.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано глибину фізичних та душевних страждань потерпілого та, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, майнового стану засудженого прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілого 195000 грн моральної шкоди. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий розмір моральної шкоди, враховуючи наслідки злочину, фізичний та моральний стан потерпілого буде достатньою сатисфакцією. Судові рішення відповідають вимогам ст. 370 КПК України і в цій частині.
Покарання, призначене апеляційним судом ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, зважаючи на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено, в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_7 слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3