ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 390/601/18
провадження № 51-4468 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120170000107, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровоград, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено:
- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, в кінці грудня 2017 року, близько 20 год, більш точного часу та дати не встановлено, з метою вчинення крадіжки проникнув до домоволодіння ОСОБА_8 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де почав розбирати плиту пічного опалення, металеві деталі, які мав викрасти та в цей момент з сусідньої кімнати будинку вийшла господарка - ОСОБА_8 , яка побачивши протиправні дії ОСОБА_7 почала робити зауваження, однак останній, усвідомлюючи, що його злочинні дії набули відкритого характеру, продовжив викрадення майна та подолавши опір потерпілої, вбив її. Зокрема, ОСОБА_7 , натрапивши рукою на предмет, який має рубаючі властивості наніс удари ОСОБА_8 в різні частини тіла, переважно в голову, чим спричинив відповідно до висновку експерта №115 від 26.04.2018 тілесні ушкодження, що призвели до смерті останньої. Після вбивства ОСОБА_8 , ОСОБА_7 заволодів належним майном господарки будинку та залишив вказане домоволодіння.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 374 КПК України та винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочині не доведена, а тому, в розумінні приписів п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, не встановлені докази для доведення винуватості ОСОБА_7 , в зв'язку з чим суд мав закрити кримінальне провадження відносно останнього, чого безпідставно не зробив. Апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту про це.
Під час касаційного розгляду захисник підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених захисником доводів, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог сторони захисту немає, а тому просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, воно безумовно, повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що зміст доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 аналогічний змісту та доводам апеляційних скарг сторони захисту, які були предметом апеляційного розгляду та за результатом яких постановлено ухвалу, що повністю відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.
Так, як убачається з матеріалів справи, не погодившись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких ставили питання про його скасування і закриття кримінального провадження в частині засудження за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а в частині засудження за ч. 4 ст. 187 КК України просили перекваліфікувати дії на ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому, в обґрунтування своїх вимог, наводили доводи, аналогічні доводам касаційної скарги захисника, які були ретельно перевірені апеляційним судом.
Сторона захисту стверджувала про те, що ОСОБА_7 інкримінованого злочину не вчиняв, а лише в кінці січня 2018 року прибув до місця проживання ОСОБА_9 , звідки викрав речі останньої, при цьому потерпілої там не було. Висновки експертів, на які посилається суд як на докази винуватості засудженого, не підтверджують причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки на знарядді вбивства (на металевому ломі та топорищі металевої частини сокири) не знайдено крові ОСОБА_7 та слідів ДНК, на його одязі також не знайдено крові ОСОБА_9 ( висновки експертів № 41 та №42 від 15.03.2018). Крім того, захисник та засуджений наводили доводи щодо неповноти судового розгляду.
Перевіривши вирок за апеляційними скаргами сторони захисту, апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни. При цьому, правильно визнав безпідставними посилання на те, що ОСОБА_7 вчинив лише крадіжку належного потерпілій майна в січні 2018 року і не причетний до вбивства останньої та вірно розцінив їх, як намагання уникнути покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, оскільки такі пояснення спростовуються доказами, дослідженими безпосередньо під час судового розгляду.
Проаналізувавши всі наявні докази в цій справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суди першої інстанції та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині вчиненого з корисливих мотивів ( п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України) та у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК України).
Апеляційний суд не встановив порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
При цьому, визнаючи безпідставними доводи сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та виправдання за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, апеляційний суд спростував їх посилання на те, що показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не доводять винуватості засудженого у вчиненому та обґрунтовано визнав твердження ОСОБА_7 про вчинення ним лише крадіжки 26 січня 2018 року голослівними та такими, що свідчать лише про намагання уникнути ним відповідальності за вчинені особливо тяжкі злочини.
З огляду на досліджені судом першої інстанції висновки експертиз № 41 та №42 від 15.03.2018 в сукупності з дослідженими висновками експертиз № 32 від 21.03.2028, № 115 від 26.04.2028 та від 28.05.2028, а також в сукупності з показаннями допитаних судом потерпілого, свідків та іншими дослідженими доказами, зазначеними в мотивувальній частині вироку, апеляційний суд спростував посилання захисника та засудженого на те, що висновки експертів № 41 та № 42 від 15.03.2018 не підтверджують причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки на знарядді вбивства (на металевому ломі та топорищі металевої частини сокири) не знайдено крові ОСОБА_7 та слідів ДНК, на його одязі також не знайдено крові ОСОБА_9 , оскільки зазначені докази повністю доводять винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації дій останнього за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.
Даючи оцінку доводам про недоведеність, на думку сторони захисту, винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними та не знайшов підстав для закриття цього кримінального провадження, з причин відсутності достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як про це у своїй апеляційній скарзі ставив питання захисник.
Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів касаційної скарги захисника зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанції оцінкою доказам.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками погоджується і колегія суддів та вважає її такою, що відповідає вимогам статей 419, 370 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3