УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 537/1310/17
провадження № 51 - 7406ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Полтавського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року, з клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження,
встановив:
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 серпня 2020 року ОСОБА_4 , раніше неодноразово засудженого, останній раз вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, вирок змінено апеляційним судом в частині призначення покарання, та на підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК;
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК, до покарання у виді штрафу в розмірі 120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2040 грн, який вирішено виконувати самостійно.
Рішенням Полтавського апеляційного суду вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання.
Ухвалено новий вирок, яким засудженого ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вищезазначеного судового рішення у касаційному порядку. Крім того, засуджений просить поновити йому строк на касаційне оскарження. В обґрунтування свого клопотання вказує, що відправляв касаційні скарги до суду касаційної інстанції, однак вони так і не потрапили до суду.
Перевіривши надані матеріали, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 КПК, та за відсутності підстав для його поновлення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
За приписами ч. 1 ст. 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Також Суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску засудженим строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить із наступного.
З оскаржуваного вироку суду апеляційної інстанції видно, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_4 04 лютого 2021 року відбувся за його участю, а також участю його захисника ОСОБА_5 , учасникам судового провадження було роз'яснено порядок та строк оскарження цього судового рішення.
Однак, із касаційною скаргою засуджений звернувся лише 25 листопада 2023 року, тобто поза межами строку касаційного оскарження.
При цьому, зі змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вбачається, що засудженим не наведено будь-яких обставин, у розумінні статті 117 КПК, які б не залежали від його волевиявлення, та були б пов'язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що завадили йому своєчасно звернутися з касаційною скаргою.
Щодо доводів касаційної скарги засудженого про додаткове зарахування строку попереднього ув'язнення, що застосоване в межах іншого кримінального провадження Верховний Суд зазначає наступне.
Враховуючи положення кримінального процесуального кодексу про те, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за правилами розділу VIII цього Кодексу "Виконання судових рішень" і порядок їх вирішення врегульовано в ст. 539 КПК, зарахування ОСОБА_4 строку попереднього ув'язнення у строк відбування остаточного покарання може бути вирішене лише в порядку виконання вироку.
Засуджений не позбавлений права звернутися в порядку виконання судових рішень до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого він відбуває покарання, з клопотанням про застосування до нього положень ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути засудженому, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження, а підстав для його поновлення немає.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Полтавського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року щодо нього.
Повернути касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3