08.12.2023 Справа № 756/6083/23
Справа № 756/6083/23
Провадження № 3/756/3567/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха Оксана Олександрівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює монтажником у БВ «Інстал», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
04.05.2023 о 22-10 год. в м. Києві по вул. Прирічній, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які слабко реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; схильний до аргументації. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на відео 470163, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що 04.05.2023 він повертався додому та був зупинений працівниками поліції, у зв'язку з тим, що не працювала підсвітка заднього номеру, яка перегорілі напередодні. Після зупинки транспортного засобу поліцейські обшукали його автомобіль, проте нічого не знайшли та запропонували йому пройти огляд у лікаря-нарколога, на що він відмовився, оскільки наближалась комендантська година. Зазначив, що коли патрульні почали складати протокол, він передумав та погодився на проходження огляду, проте, йому відповіли, що вже пізно і протокол щодо нього складено.
Захисник Денисенко Д.А. заявив у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 466495 від 04.05.2023 відносно ОСОБА_1 складений не уповноваженою на те особою, з порушенням права на захист та провокацією ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення. Зауважив на тому, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. На думку захисника, відеозапис має ознаки втручання, оскільки має фрагментарний характер.
Вислухавши ОСОБА_1 , захисника Денисенка Д.А., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа, у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
У відповідності до 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пункт 2.5. Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог цього пункту Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19 водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, сама по собі відмова водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення та має наслідком адміністративну відповідальність.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).
Зокрема, пунктом 3 Порядку №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Відповідно до положень п.2 розділу Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 12 Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Вказані положення Інструкції відповідають ст. ст. 12, 13 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», відповідно до яких встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження), а медичний огляд проводиться за направленням поліцейських.
Отже, зазначеними нормативно-правовими актами регламентований порядок проведення огляду у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вказаних нормативних актів свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння поліцейськими огляд на місці зупинки транспортного засобу не проводиться, для проведення огляду водій одразу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я.
Вказаним спростовуються твердження захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано пройти такий огляд безпосередньо на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу, серед яких, є право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція №1376).
Інструкцією №1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, а положення Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 - підстави та правила проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, у встановленому порядку в закладі охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Факт адміністративного правопорушення підтверджуються наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 466495 від 04.05.2023, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, які в розумінні п. 4 розділу І, п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Разом з тим, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 466495 від 04.05.2023 ОСОБА_1 таким правом не скористався, при цьому протокол підписав, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заявляв про невідповідність внесених даних до протоколу. Даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи не містять.
У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП. Своїм підписом водій ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (KornevandKarpenko v. Ukraine).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту.
В контексті спірних правовідносин право на юридичну допомогу не є абсолютним, його реалізація вимагає вчинення певних дій з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки чинне адміністративне процесуальне законодавство не визначає обов'язковість участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отримання допомоги адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не обов'язком органу (посадової особи), що притягає до такої відповідальності.
З урахуванням того, що під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення у суді ОСОБА_1 скористався професійною правничою допомогою, суд приходить до висновку, що останній в повній мірі реалізував своє право на захист, передбачене нормами діючого законодавства.
Щодо доводів захисника, що протокол складений не уповноваженою на те особою, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.130 КУпАП, мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.
Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені, зокрема, ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національну поліцію» ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
Пунктом 2 ч.3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у складі поліції функціонує патрульна поліція.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
З переглянутого відео вбачається, що особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 466495 від 04.05.2023, була вдягнута в однострій, мала при собі спеціальний жетон, та відповідно до матеріалів адміністративної справи є працівником Управління патрульної поліції в Києві Департаменту патрульної поліції, який має звання старшого лейтенанта поліції, тобто спеціальне звання середнього складу, яке згідно до вимог діючого законодавства надає останньому право розглядати справи про адміністративні правопорушення та складати відповідні протоколи про адміністративне правопорушення.
У той же час, суд не приймає до уваги посилання захисника на непред'явлення поліцейським службового посвідчення та жетона, оскільки згідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний пред'явити службове посвідчення на вимогу, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Тобто, службове посвідчення пред'являється лише за вимогою, у той час, спеціальний жетон розміщується на однострої поліцейського та є візуально доступним.
Доводи захисника пре те, що Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2017 №347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України» не подавався та не реєструвався у Міністерстві юстиції України є необґрунтованими, оскільки вказаний наказ у встановленому законом порядку не оскаржувався та на сьогоднішній час є чинним.
Таким чином, вказаний протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
- відеозаписом, з якого вбачається, що транспортний засіб Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений у зв'язку з тим, що не працювала підсвітка заднього номерного знаку (відео 00:19 хв.).
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що поліцейськими проведеного візуальний огляд ОСОБА_1 (відео 20:54 хв), за результатами якого запропоновано пройти огляд для визначення стану сп'яніння у лікаря-нарколога (відео 22:08 хв.; 24:55 хв.; 25:35 хв.), а також роз'яснені наслідки відмови (відео 24:34 хв.), у відповідь на що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку на стан наркотичного сп'яніння (відео 23:01 хв.; 25:44 хв.).
Стосовно доводів сторони захисту про підбурювання поліцейськими ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство, натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв.
Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори:
- наявність підстав для проведення відповідних заходів;
- роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.
Таким чином, потрібно взяти до уваги наступні обставини: підставу для зупинки; поведінка працівника поліції; ознаки сп'яніння водія; дії водія щодо пропозиції працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп'яніння.
Так, з переглянутого відеозапису не встановлено того, що поліцейські своїми активними діями спонукали водія ОСОБА_1 прийняти рішення про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, відтак немає підстав вважати, що поліцейські спровокували водія до вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Рішення про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння було прийнято свідомо водієм ОСОБА_1 без будь-якого тиску. Останній, будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху, зокрема, п.2.5, який зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому, відмовляючись від проходження такого огляду, має нести юридичну відповідальність.
При цьому, доводи захисника про те, що ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про своє бажання пройти огляд на стан сп'яніння, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Інші доводи захисника, які наведені у заяві про закриття провадження, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Аналізуючи вказані докази суд приходить до висновку, що працівники поліції діяли у межах повноважень та відповідно до вимог Інструкції № 1452/735, докази, що містяться в матеріалах справи, повністю узгоджуються між собою та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що подія правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, мала місце, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена повністю.
Суд враховує, що велика кількість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками відбуваються саме через нехтування учасниками дорожнього руху Правилами дорожнього руху, особливо у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Безпека руху це зобов'язання водія не тільки по відношенню до себе, але й до інших учасників руху, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил безпеки руху, як правило, призводить до непередбачуваних наслідків, зокрема загрози життю та здоров'ю громадян, пошкодження майна тощо.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення судом враховується характер вчиненого правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників; особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, ч.1 ст.130, 251, 252, 268, 260, 284 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її постановлення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О.О. Тиха