ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"06" грудня 2023 р. Справа № 924/1044/23
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Бородата К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом ТОВ "Поділля Медфарм", м.Шепетівка
до ТОВ "Хмельницька перша аптека, с.Андрійківці, Хмельницького району
про стягнення 347 943,00 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Побережний А.І. - директор ТОВ "Поділля Медфарм" (в режимі відеоконференції);
Від відповідача: Заболотний А.М. - на підставі ордеру ВХ №1047810 від 14.06.2023р.
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "Поділля Медфарм", м.Шепетівка до ТОВ "Хмельницька перша аптека, с.Андрійківці, Хмельницького району про стягнення 347 943,00 грн.
Ухвалою суду від 02.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
В засіданні суду 13.11.2023р. судом постановлено протокольну ухвалу якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної справи по суті.
Присутній в судовому засіданні представник позивача (в режимі відеоконференції) наполягав на задоволені позову, обґрунтовуючи долученими до матеріалів справи доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні у своїх усних поясненнях та у поданому суду відзиві на позов, позовні вимоги в частині виникнення заборгованості зі сплати суборендної плати за Договором від 08.11.2020 рокуза період з 01.03.2023 року по 31.07.2023 року в розмірі 75 000,00 грн. (5 місяців * 15 000 грн.) визнав.
В задоволенні позову в частині відшкодування збитків в зв'язку з несплатою комунальних послуг в сумі 207 621,33 грн., суми 3% річних та інфляційних втрат в зв'язку з несплатою комунальних послуг в розмірі 53 384,72 грн., а також 10 381,07 грн. відшкодування податкових нарахувань просив суд відмовити, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Зокрема, зазначає, що згідно п. 5.3 Договору суборенди комунальні послуги (плата за опалення, водопостачання, вивезення сміття та електроенергія) сплачуються Суборендарем додатково постачальникам послуг за окремими договорами.
ТОВ «Хмельницька перша аптека» не укладало відповідні договори з постачальниками комунальних послуг.
29.08.2022 року відповідач листом повідомив позивача про одностороннє розірвання договору суборенди №1 від 08.11.2020 року з 01.09.2022 року у зв'язку із неможливістю утримувати даний підрозділ.
Після надіслання вище зазначеного листа, відповідач фактично передав позивачу орендоване нежитлового приміщення розташоване за адресою: м.Славута, вул. Соборності, 17.
З 01.09.2022 року ТОВ «Хмельницька перша аптека» не використовувало нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17, загальною площею 115,9 м2. Відповідач не використовував (споживав) відповідні комунальні послуги, тому не визнає обов'язку по відшкодуванню збитків в зв'язку з несплатою комунальних послуг в сумі 207 621,33 грн.
Оскільки відсутня сума основного боргу відсутні підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та відшкодування податкових нарахувань.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
ТОВ «Поділля Медфарм» є орендарем приміщення, що розташоване за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17 згідно з договором оренди від 30.10.2020 року, укладеним з власником приміщення - Павловською Ларисою Миколаївною (ІПН НОМЕР_1 ).
08.11.2020 року ТОВ "Поділля Медфарм» (суборендодавець) уклало з ТОВ «Хмельницька перша аптека» (суборендарем) договір суборенди (далі по тексту - Договір), за яким передало в суборенду нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н., м. Славута, вул. Соборності, 17, для розміщення аптеки.
Згідно з п.1.1. Договору в суборенду передається нежитлове приміщення, загальною площею 115,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17.
Відповідно до п.4.1. Договору строк суборенди складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання і може бути скорочений або продовжений за згодою сторін.
Відповідно до п. 5.1 Договору суборендар сплачує орендну плату в розмірі 15000,00 грн. на місяць.
Згідно з п.5.2. Договору суборендна плата сплачується в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок або готівкою за видатковим касовим ордером Суборендодавцю не пізніше 1 числа кожного місяця
Відповідно до п.5.3 Договору суборенди комунальні послуги (плата за опалення. водопостачання, вивезення сміття та елекгроенергія) сплачуються Суборендарем додатково постачальникам послуг за окремими договорами.
Відповідно до п.7.1 договору Суборендар зобов'язується застрахувати орендоване приміщення.
Згідно з п. 9.1 Договору цей Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови Договору і свої зобов'язання.
З 01.09.2022 року ТОВ "Хмельницька перша аптека" в односторонньому порядку відмовилося виконувати свої договірні зобов'язання, зокрема припинило сплачувати орендну плату, внаслідок чого у відповідача утворилась перед позивачем заборгованості за період з 01.03.2023 року по 31.07.2023 року в розмірі 75 000,00 грн. (5 місяців * 15 000 грн.).
Згідно п. 5.3 Договору суборенди комунальні послуги (плата за опалення, водопостачання, вивезення сміття та електроенергія) сплачуються Суборендарем додатково постачальникам послуг за окремими договорами.
ТОВ "Хмельницька перша аптека" не уклало відповідні договори з постачальниками комунальних послуг.
Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги в загальному розмірі 218 002,40 грн. (184 793,22 грн. - кошти сплачені позивачем за комунальні послуги, 22 828,11 грн. - заборгованість за комунальні послуги перед постачальниками, 10 381,07 грн. - податкові нарахування на кошти), що були перераховані позивачем власнику приміщення.
Додатково позивачем нараховано відповідачу на суму несплаченої суборендної плати 75 000,00 грн. - 565,90 грн. 3% річних та 990,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2023р. по 31.07.2023р..
Крім того, позивачем нараховано відповідачу на суму заборгованості за комунальні послуги 218 002,40 грн. - 7 303,10 грн. 3% річних та 46 081,62 грн. інфляційних втрат за період з 08.11.2020р. по 31.07.2023р..
Загальна сума боргу становить 347 943,02 грн. з вимогою про стягнення якої позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п. 1 статті 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу частини статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «Поділля Медфарм» є орендарем приміщення, що розташоване за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17 згідно з договором оренди від 30.10.2020 року, укладеним з власником приміщення - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
08.11.2020 року ТОВ "Поділля Медфарм» (суборендодавець) уклало з ТОВ «Хмельницька перша аптека» (суборендарем) договір суборенди (далі по тексту - Договір), за яким передало в суборенду нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н., м. Славута, вул. Соборності, 17, для розміщення аптеки.
Згідно з п.1.1. Договору в суборенду передається нежитлове приміщення, загальною площею 115,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17.
Відповідно до п.4.1. Договору строк суборенди складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання і може бути скорочений або продовжений за згодою сторін.
Відповідно до п. 5.1 Договору суборендар сплачує орендну плату в розмірі 15000,00 грн. на місяць.
Згідно з п.5.2. Договору суборендна плата сплачується в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок або готівкою за видатковим касовим ордером Суборендодавцю не пізніше 1 числа кожного місяця
Відповідно до п.5.3 Договору суборенди комунальні послуги (плата за опалення. водопостачання, вивезення сміття та електроенергія) сплачуються Суборендарем додатково постачальникам послуг за окремими договорами.
Відповідно до п.7.1 договору Суборендар зобов'язується застрахувати орендоване приміщення.
Згідно з п. 9.1 Договору цей Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови Договору і свої зобов'язання.
З 01.09.2022 року ТОВ "Хмельницька перша аптека" в односторонньому порядку відмовилося виконувати свої договірні зобов'язання, зокрема припинило сплачувати орендну плату, внаслідок чого у відповідача утворилась перед позивачем заборгованості за період з 01.03.2023 року по 31.07.2023 року в розмірі 75 000,00 грн. (5 місяців * 15 000 грн.).
Судом враховується, що представник відповідача в судовому засіданні у своїх усних поясненнях та у поданому суду відзиві на позов, позовні вимоги в частині виникнення заборгованості зі сплати суборендної плати за Договором від 08.11.2020 рокуза період з 01.03.2023 року по 31.07.2023 року в розмірі 75 000,00 грн. (5 місяців * 15 000 грн.) визнав.
Зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати суборендної плати за Договором від 08.11.2020 рокуза період з 01.03.2023 року по 31.07.2023 року в розмірі 75 000,00 грн., 565,90 грн. 3% річних та 990,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги, що були спожиті відповідачем під час використання об'єкта суборенди за Договором, в загальному розмірі 218 002,40 грн. (184 793,22 грн. - кошти сплачені позивачем за комунальні послуги, 22 828,11 грн. - наявна заборгованість за комунальні послуги перед постачальниками, 10 381,07 грн. - податкові нарахування на кошти, що були перераховані позивачем власнику приміщення), 7 303,10 грн. 3% річних та 46 081,62 грн. інфляційних втрат за період з 08.11.2020р. по 31.07.2023р., судом враховується наступне.
Згідно п. 5.3 Договору суборенди комунальні послуги (плата за опалення, водопостачання, вивезення сміття та електроенергія) сплачуються Суборендарем додатково постачальникам послуг за окремими договорами.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення ТОВ «Хмельницька перша аптека» відповідних договорів з постачальниками комунальних послуг відповідно до п.5.3 Договору.
Також, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи копії Актів звірки взаємних розрахунків складені між ТОВ Хмельницькенергозбут" та ОСОБА_1 станом на 01.08.2023р., Акти звірки взаємних розрахунків складені між Славутським управління водопровідно-каналізаційного господарства та ОСОБА_1 за період 2020р., 2021р., 2022р. 1 півріччя 2023р. не відповідають п. 5.3 Договору, оскільки складенні не з відповідачем, а іншою фізичною особою.
29.08.2022 року відповідач листом повідомив позивача про одностороннє розірвання договору суборенди №1 від 08.11.2020 року з 01.09.2022 року у зв'язку із неможливістю утримувати даний підрозділ.
З 01.09.2022 року ТОВ «Хмельницька перша аптека» не використовувала нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17, загальною площею 115,9 м2, не використовував (споживав) відповідні комунальні послуги, тому у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню збитків в зв'язку з несплатою комунальних послуг.
Відповідно до ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу, та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки відсутня сума основного боргу відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також підстави для відшкодування податкових нарахувань.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Принцип змагальності не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.
Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов'язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993р. у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги в загальному розмірі 218 002,40 грн. (184 793,22 грн. - кошти сплачені позивачем за комунальні послуги, 22 828,11 грн. - наявна заборгованість за комунальні послуги перед постачальниками, 10 381,07 грн. - податкові нарахування на кошти, що були перераховані позивачем власнику приміщення), 7 303,10 грн. 3% річних та 46 081,62 грн. інфляційних втрат за період з 08.11.2020р. по 31.07.2023р. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно, не обгрунтовано, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати по справі необхідно покласти на відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ "Хмельницька перша аптека" (31355, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Андрійківці, вул.Центральна, 18, код: 38232378) на користь ТОВ «Поділля Медфарм» (30400, Хмельницька область, Шепетівський ранйон, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 95, код: 39105249) - 75 000,00 грн. (сімдесят п"ять тисяч гривень 00 коп.) - заборгованість по суборендній платі за Договором суборенди від 08.11.2020 року за період з 01.03.2023 року по 31.07.2023 року, 565,90 грн. (п"ять сот шістдесят п"ять гривень 90 коп.) - 3% річних, 990,00 грн. (дев"ять сот дев"яносто гривень 00 коп.) - інфляційних втрат та 1 148,34 грн. (одну тисячу сто сорок вісім гривень 34 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2023 р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 3 прим.:
1- до справи
2- позивачу - tovpodilliamedfarm@gmail.com;
3 - відповідачу - Direktor@hmpa.com.ua