ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2023 Справа № 917/549/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю представника позивача Чудовського Д.О., представник відповідача - Козачук О.А., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовною заявою Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД), Арх. Макаріу ІІІ, 155, ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх, П.С. 3026, Лімассол, Кіпр, реєстраційний номер 86737, в особі “Представництва “МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД”, вул. Пушкіна, 119, оф. 509, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 26626659,
до Публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА”, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307
про стягнення 487 485 637,73 грн,
встановив:
07.04.2023 до Господарського суду Полтавської області від Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі Представництва МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія УКРТАТНАФТА про стягнення боргу на загальну суму 487 485 637,73 грн., в т.ч. основний борг у сумі 405 000 000,00 грн., пеню у сумі 69 349 315,07 грн., 3% річних у сумі 4 160 958,90 грн., інфляційні втрати у сумі 8 975 363,76 грн.
Одночасно із позовною заявою позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (арк. справи 7885, том 1), зокрема:
- шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія УКРТАТНАФТА (місцезнаходження: вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307) в межах суми 487 485 637,73 грн, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах;
- шляхом накладення арешту на майно Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія УКРТАТНАФТА (місцезнаходження: вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307) в межах суми 487 485 637,73 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 у задоволенні заяви Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі Представництва МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД про забезпечення позову (вх. № 4386 від 07.04.2023) відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2023 року залишено апеляційну скаргу Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 без задоволення, ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 залишено без змін.
Ухвалою від 12.04.2023 року суд відкрив провадження у даній справі, встановив учасникам справи строки подачі заяв по суті, призначив підготовче засідання на 04.05.2023 року на 10:00 год.
04.05.2023 року від позивача надійшла заява ( арк. справи 154-157, том 1) про залучення третьої особи на стороні позивача ПАТ «Укрнафта».
В судовому засіданні 04.05.2023 року протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, задовольнив клопотання відповідача про перерву у підготовчому засіданні, суд оголосив перерву до 30.05.2023 року.
08.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов з додатками ( арк. справи 166-201, том 1).
09.05.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив ( арк. справи 203-214, том 1).
30.05.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив ( арк. справи 215-220, том 1) із клопотанням про поновлення строків на подачу заперечень.
30.05.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення відповідачу строків на подачу заперечень, про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та про перерву у підготовчому засіданні до 15.06.2023 року до 10:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося.
Ухвалою від 07.08.2023 року суд призначив підготовче засідання по справі № 917/549/23 на 05.09.2023 року на 10:40 год.
Представники учасників справи в судове засідання 05.09.2023 року не з'явились.
04.09.2023 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку зі зміною представника та зайнятістю його в іншому судовому засіданні.
Також 04.09.2023 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Суд задовольнив клопотання учасників справи та ухвалою від 05.09.2023 року відклав підготовче засідання на 05.10.2023 р. на 11:30 зал № 40 .
Під час розгляду справи №917/549/23 у підготовчому засіданні 05.10.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.11.2023 року на 10:00 год.
В судовому засіданні 21.11.2023 року від відповідача надійшли пояснення та клопотання (арк. справи 24-27, том 3).
У вказаних поясненнях та клопотанні відповідач зазначав, що у заявах по суті справи (у відзиві на позовну заяву від 27.04.2023 № 14/11-719 та у запереченнях від 29.05.2023 № 14/11-839) ПАТ «Укртатнафта» повідомляло суд про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження або спростування доводів позивача в обґрунтування позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості за Договором. На даний момент працездатність програми корпоративного управління БАР 11/3 частково відновлена, триває процес наповнення системи інформацією, яка вводиться у ручному режимі на підставі збережених та відновлених первинних документів. Більш того, пояснення базуються також на судовому рішенні, яке було ухвалено судом лише 01.08.2023 (тобто не існувало на момент подання заяв по суті справи). ПАТ «Укртатнафта» не визнає позовні вимоги Компанії про стягнення заборгованості за Договором з огляду на нікчемність правочину відповідно до норм Цивільного кодексу України. Після змін у складі акціонерів і ревізії економічного та технічного стану ПАТ «Укртатнафта» та ПАТ «Укрнафта» були виявлені ознаки кримінальних правопорушень, в зв'язку з чим 24.01.2023 Бюро економічної безпеки відкрило кримінальне провадження № 72023140000000012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі за текстом - КК України), а саме: легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). На думку відповідача, договір позики (поворотної строкової фінансової допомоги) № 40-Ф, укладений 29.12.2021 між Компанією та ПАТ «Укртатнафта», є нікчемним, оскільки дійсна мета укладення вказаного правочину свідчить про порушення публічного порядку, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного суду від 01.08.2023 у справі №463/658/23 (https://revestr.court.gov.Ua/Review/l 12594457.
Відповідач просив суд: 1) дозволити ПАТ «Укртатнафта» надати та врахувати під час розгляду справи пояснення щодо недійсності (нікчемності) договору позики (поворотної строкової фінансової допомоги) від 29.12.2021 № 40-Ф; 2) Залучити до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - ДЕРЖАВНУ ПОДАТКОВУ СЛУЖБУ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код 43005393; Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; тел. +38 (044) 272-62-55; електронна пошта: post@tax.gov.ua); 3) Зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 72023140000000012 від 24.01.2023.
В силу вимог ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням положень ч.2 ст. 207 ГПК України та ч. 3 ст. 195 ГПК України суд протокольною ухвалою в судовому засіданні 21.11.2023 року залишив без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження до розгляду кримінальної справи, оскільки відповідач мав право подати клопотання про зупинення на стадії підготовчого провадження, крім того суд звернув увагу представника відповідача на ту обставину, що суд може зупинити провадження до розгляду іншої справи, що розглядається іншим судом. Тоді як розслідування кримінальної справи, яка не передана до суду, не є підставою для зупинення у розумінні приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Також суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання відповідача про залучення третьої особи, оскільки таке клопотання відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України відповідач повинен був заявити до закриття підготовчого провадження.
При цьому суд дозволив відповідачу подати письмові пояснення.
В судовому засіданні 06.12.2023 року за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснив порядок набрання рішенням законної сили, строки та порядок його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором позики (поворотної строкової фінансової допомоги) №40-Ф від 29.12.2021 року. Оскільки відповідач не вчинив жодних дій щодо оплати заборгованості в сумі 405 000 000 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу пеню у сумі 69 349 315,07 грн., 3% річних у сумі 4 160 958,90 грн., інфляційні втрати у сумі 8 975 363,76 грн.
Позивачем до позову подано такі докази: розрахунок ціни позову; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію «ПРЕДСТАВНИЦТВА «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД»; засвідчена копія Положення про «ПРЕДСТАВНИЦТВО «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД» в Україні (ідентифікаційний код 26626659); засвідчена копія витягу з реєстру платників ПДВ «ПРЕДСТАВНИЦТВА «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД»; засвідчена копія відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ДЕРЖСТАТ); засвідчена копія Довіреності Шишкіна Павла Ігоровича б/н від 13.05.2022 року; засвідчена копія Довіреності Новосьолова Івана Олеговича б/н від 13.05.2022 року; засвідчена копія Довіреності Шишкіна Павла Ігоровича б/н від 17.05.2021 року; засвідчена копія Довіреності Новосьолова Івана Олеговича б/н від 17.05.2021 року; засвідчена копія витягу з апостильованого Афідевіту (сертифікат про належну реєстрацію та діяльність Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД), сертифікат про юридичну адресу компанії, сертифікат про призначених директорів); засвідчена копія Договору позики (поворотної строкової фінансової допомоги) №40-Ф від 29.12.2021; засвідчена копія платіжного доручення № 1048 від 29.12.2021 року; засвідчена копія претензії №118 за вих. №531 від 08.12.2022 року з копіями доказів про направлення претензії Відповідачу (поштове відправлення № 3602202697829); роздруківка з сайту Укрпошти щодо руху відправлення за трек номером 3602202697829; засвідчена копія листа №535 від 12.12.2022 року з засвідченими копіями доказів про направлення листа Відповідачу (квитанція, накладна та опис вкладення у поштове відправлення № 3601412513317); роздруківка з сайту Укрпошти щодо руху відправлення за трек номером № 3601412513317; засвідчена копія листа ПАТ «Укртатнафта» від 30.12.2022 року №24/12-22.12.30.1; ордер серія ВІ №1136664 від 04.04.2023 (оригінал); засвідчена копія витягу із договору про надання правової допомоги та адвокатських послуг №19 від 17.08.2022 року; засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1609 від 04.01.2017р. опис вкладення до цінного листа, накладна та поштова квитанція, які свідчать про надіслання позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки нараховані у період дії в Україні воєнного стану всупереч нормам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. За твердженням відповідача, через обставини форс-мажору неможливо підтвердити або спростувати обставини щодо неповернення основної суми заборгованості у строк, визначений договором позики, оскільки внаслідок ракетних обстрілів технологічних об'єктів ПАТ «Укртатнафта» вийшов з ладу сервер з програмним забезпеченням корпоративної системи управління підприємством, що призвело до фізичного знищення інформації про фінансово-господарські операції, стан виконання господарських договорів дебіторську та кредиторську заборгованість. У поясненнях відповідач також стверджував про нікчемність договору №40-Ф.
До відзиву відповідач додав такі докази: копія наказу ПАТ «Укртатнафта» від 24.02.2022 №55 «Про переміщення документації ПАТ «Укртатнафта»; копія наказу ПАТ «Укртатнафта» від 24.02.2022 № 62-1 «Про запровадження дистанційної роботи» ; копії витягів з ЄРДР щодо реєстрації кримінальних проваджень №№ 22022170000000043, і 22022170000000059, 22022170000000065 та 22022170000000092; копія наказу ПАТ «Укртатнафта» від 02.04.2022 № 100 «Про аварійну зупинку технологічних установок»; копія наказу ПАТ «Укртатнафта» від 16.04.2003 № 184 «Про реалізацію проекту з впровадження корпоративної інформаційної системи управління підприємством mySAP.com (Я/З)» ; копія наказу ПАТ «Укртатнафта» від 01.03.2004 № 134 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» ; копія наказу ПАТ «Укртатнафта» від 20.04.2004 № 273 «Про початок промислової експлуатації корпоративної інформаційної системи управління підприємством mySAP.com (И/З)»; копія сертифікату Полтавської ТПП від 24.10.2022 № 5301-22-1224; копії сертифікатів Полтавської ТПП від 31.10.2022 № 5301-22-1297 , від 31.10.2022 № 5301-22-1298, від 31.10.2022 № 5301-22-1299: копія рішення ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.10.2022 № 788Ж10 щодо неможливості своєчасного виконання ПАТ «Укртатнафта» податкових обов'язків ; докази повноважень особи, що підписала відзив (в копіях): свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1761 від 11.07.2017, договір від 25.11.2022 №583/10/2105 про надання правової допомоги, довіреність 27.12.2022 № 14/03-15, ордер від 11.04.2023 серії ВІ № 1116516 на надання правничої правової допомоги.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, 29.12.2021 року між «ПРЕДСТАВНИЦТВОМ «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД» в Україні, що діє в межах повноважень, наданих йому Компанією MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (позивач, позикодавець) та Публічним акціонерним товариством „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" (відповідач, позичальник) укладений Договір позики (поворотної строкової фінансової допомоги) №40-Ф (арк. справи 59-60, том 1). Відповідно до умов пункту 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець надає Позичальнику поворотну строкову (безпроцентну) фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений цим Договором термін.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що розмір фінансової допомоги за цим Договором становить 405 000 000,00 грн. (чотириста п'ять мільйонів гривень 00 коп.).
У п. 4.1 Договору погоджено, що термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування грошових коштів Позикодавцем згідно п. 3.3 Договору, до 30 листопада 2022 року.
Відповідно до п. 5.1 Договору, після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1 цього Договору, Позичальник шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця зобов'язується протягом 1-го календарного дня, тобто до 01.12.2022 року, повернути суму отриманої фінансової допомоги Позикодавця.
Відповідно до п.6.5 Договору, всі спори, що пов'язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.
Пунктом 7.5 Договору Сторони погодили, що усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.
Проаналізувавши зміст укладених договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей правочин є договором позики.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п. 3.1 Договору позивач перерахував відповідачу 405 000 000,00 грн поворотної фінансової допомоги за платіжним дорученням №1048 від 29.12.2021 року (арк. справи 61, том 1).
У п. 4.1 Договору погоджено, що термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування грошових коштів Позикодавцем згідно п. 3.3 Договору, до 30 листопада 2022 року.
Відповідно до п. 5.1 Договору, після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1 цього Договору, Позичальник шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця зобов'язується протягом 1-го календарного дня, тобто до 01.12.2022 року, повернути суму отриманої фінансової допомоги Позикодавця.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач отриману суму позики не повернув позивачу, що й стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 405 000 000,00 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, у випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п. 5.1 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по Договору за весь період прострочення.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення пеню у сумі 69 349 315,07 грн., 3% річних у сумі 4 160 958,90 грн., інфляційні втрати у сумі 8 975 363,76 грн. (розрахунок долучений до позовної заяви, арк. справи 10-11, том 1).
Вирішуючи питання в частині позовних вимог про стягнення пені, річних та інфляційних суд виходив із наступного.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як було встановлено судом, прострочення відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повернення позики мало місце в період дії в Україні воєнного стану.
Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зобов'язання відповідача щодо сплати пені, передбаченої Договором, а також трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України, підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв'язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Судом вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, стосовно того, що звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання в період воєнного стану застосовується лише до позичальників за договором позики, яка була надана банком чи фінансовою установою відповідно до ст. 1054 ЦК України.
В п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено звільнення від відповідальності в період воєнного стану позичальника як за договором кредиту, так і за договором позики, які укладені як з банком, так і з іншим кредитодавцем або позикодавцем, при цьому у вказаній нормі не зазначено, що вона стосується лише договорів позики зі сплатою процентів за користування позикою.
Таким чином, твердження позивача про те, що вказана норма застосовується лише до договорів кредиту (позики), укладених з банком чи фінансовою установою відповідно до ст. 1054 ЦК України, прямо суперечить змісту п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, якою передбачено звільнення від відповідальності позичальників не лише за договором кредиту, але й за договором позики.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені у сумі 69 349 315,07 грн., 3% річних у сумі 4 160 958,90 грн., інфляційні втрати у сумі 8 975 363,76 грн.
Відповідач у відзиві посилається на те, що неможливо підтвердити або спростувати обставини щодо неповернення основної суми заборгованості у строк, визначений договором позики, оскільки внаслідок ракетних обстрілів технологічних об'єктів ПАТ «Укртатнафта» вийшов з ладу сервер з програмним забезпеченням корпоративної системи управління підприємством, що призвело до фізичного знищення інформації про фінансово-господарські операції, стан виконання господарських договорів дебіторську та кредиторську заборгованість, тощо.
Додані відповідачем до відзиву сертифікати Полтавської торгово-промислової палати (арк. справи 184-193, том 1) та рішення від 28.10.2022 року ( арк. справи 194, том 1) стосуються неможливості подання фінансової, податкової та іншої звітності відповідачем. У цих сертифікатах не вказано про неможливість виконання договору позики № 38-Ф від 28.12.2021.
Вказані відповідачем обставини не є підставою для неповернення отриманої ним позики та не спростовують позовні вимоги.
Стосовно тверджень відповідача у письмових поясненнях про нікчемність договору позики, оскільки дійсна мета укладення вказаного правочину свідчить про порушення публічного порядку, то відповідачем не доведено таких обставин жодними доказами. Посилання на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01.08.2023 у справі №463/658/23 суд не оцінює як правомірне, оскільки вказана ухвала суду апеляційної інстанції не є вироком суду, який встановлює такі обставини, а прийнята за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про задоволення клопотання старшого детективу Відділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області, за погодженням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Львівської обласної прокуратури у кримінальному провадженні за №72023140000000012 від 24.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України та накладення арешту шляхом позбавлення фізичних та юридичних осіб, до його скасування у встановленому порядку, права на відчуження, розпорядження та користування майном, яке вилучено в ході проведення обшуку за місцем розташування виробничих потужностей ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (код ЄДРПОУ 00152230), за адресою: Івано-Франківська область, місто Надвірна, вулиця Майданська, 5, у тому числі в офісних, нежитлових, складських, підсобних, господарських та інших приміщеннях, та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №72023140000000012 від 24.01.2023.
Отже, заперечення відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 405 000 000 грн.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 780447,61 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА” (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00152307) на користь Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД), Арх. Макаріу ІІІ, 155, ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх, П.С. 3026, Лімассол, Кіпр, реєстраційний номер 86737, в особі “Представництва “МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД”, вул. Пушкіна, 119, оф. 509, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 26626659) 405 000 000,00 грн основного боргу та 780447,61 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складено 11.12.2023 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.