ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
07.12.2023 Справа № 914/3493/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали заяви
Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
про забезпечення позову
у справі 914/3493/23
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до відповідача-1 Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул"
до відповідача-2 ОСОБА_1
до відповідача-3 ОСОБА_2
про стягнення солідарно 9115811,45 грн
за участю представників сторін:
від позивача (заявника) Ковриженко С.О.
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 не з'явився
від відповідача-3 не з'явився
ВСТАНОВИВ
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/3493/23 за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до відповідача-1 Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул", до відповідача-2 ОСОБА_1 та до відповідача-3 ОСОБА_2 про стягнення солідарно 9115811,45 грн.
Зокрема позивач у позовній заяві просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором №161121-КЛВ/1 від 16.11.2021 в розмірі 9115811,45 грн, з яких 7950000,00 грн - заборгованість по кредиту, 214051,51 грн - заборгованість по процентах та 951759,94 грн - заборгованість по нарахованих строкових відсотків по ставці ФРП.
При поданні позовної заяви позивачем також подано заяву (вх.№4770/23 від 29.11.2023) про забезпечення позову у справі 914/3493/23, в якій Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" просить:
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) приватного підприємства "Агрофірма "Стимул", в межах суми позову в розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 , в межах суми позову в розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову в розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою суду від 01.12.2023, керуючись статтею 140 Господарського процесуального кодексу України, заяву про забезпечення позову у справі №914/3493/23 призначено до розгляду на 07.12.2023.
06.12.2023 Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано заяву (вх.№29895/23) про уточнення заяви про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов, визначивши, що загальна сума арештованого майна відповідачів в межах забезпечення позову не повинна перевищувати 9115811,45 грн.
В судове засідання 07.12.2023 з'явився представник заявника (позивача), заяву про забезпечення позову підтримав повністю.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі 914/3493/23, суд зазначає таке.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" обґрунтовано тим, що 16.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Приватним підприємством "Агрофірма "Стимул" укладено кредитний договір №161121-КЛВ/1, відповідно до умов якого позичальник в межах кредитної лінії отримав від банку кредит в розмірі 7950000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит в терміни, встановлені в заяві на видачу траншу та в дати, встановлені графіком зниження ліміту кредитної лінії, що є додатком 2 до договору.
16.11.2021 в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №161121-П/1, а також між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №161121-П/2.
Як стверджує позивач, він виконав свої зобов'язання та на підставі заяви на видачу кредиту/траншу від 17.11.2021, перерахував позичальнику (відповідачу-1) на його поточний рахунок 7950000,00 грн, однак відповідач-1 лише частково сплатив відсотки за кредитним договором, у зв'язку з чим порушив умови кредитного договору.
Враховуючи зазначене, позивач у позовній заяві просить стягнути солідарно з відповідачів (боржника та поручителів) 7950000,00 грн заборгованості по кредиту, 214051,51 грн заборгованості по процентах та 951759,94 грн заборгованості по нарахованих строкових відсотках по ставці ФРП.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що у зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, позичальнику було направлено вимогу про погашення заборгованості (№17-6048 від 27.07.2023) щодо повернення отриманого кредиту та відсотків за його використання. При цьому як вказав заявник, строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами сплинув, однак кредитні кошти та відсотки позичальником не сплачені.
Як також зазначив заявник, на адресу відповідача-2 та відповідача-3 було надіслано письмові вимоги щодо погашення заборгованості, яка виникла у відповідача-1 у зв'язку з порушенням ним зобов'язань за кредитним договором.
Як вказано у заяві про забезпечення позову, в порушення умов кредитного договору, договорів поруки та норм чинного законодавства відповідачі не виконують свої зобов'язання щодо сплати існуючої заборгованості.
Заявник посилається на пункт 5.14.1. кредитного договору, відповідно до якого ПП "Агрофірма"Стимул" зобов'язалося забезпечувати щоквартальні (календарні) надходження виручки на рахунки в банку, починаючи з першого числа календарного кварталу, наступного за місяцем укладення договору, у сумі не менш ніж 50 відсотків від загального обсягу надходжень виручки на всі поточні рахунки позичальника за календарний квартал з максимально допустимим відхиленням 5 (п'яти) процентних пунктів.
Однак, як зазначив заявник, з виписки по поточному рахунку ПП "Агрофірма "Стимул", що відкритий в АТ "Банк Кредит Дніпро" вбачається, що позичальник не виконує свої зобов'язання, що передбачені пунктом 5.14.1. кредитного договору та не забезпечує надходження грошових коштів на рахунки в банку, останній рух коштів за рахунком відбувся 17.06.2022.
На думку заявника даний факт підтверджує недобросовісність ПП "Агрофірма "Стимул", як сторони зобов'язання та вказує на умисне ухилення від виконання своїх обов'язків. Заявник зазначає, що вказана обставина підтверджує факт того, що позичальник не збирається виконувати свої обов'язки за договором.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник також зазначає про те, що 28.08.2023 відносно ПП "Агрофірма "Стимул" відкрито виконавче провадження де стягувачем виступає держава в особі ГУ ДПС у Львівській області. На переконання заявника це доводить, що боржник не виконує свої зобов'язання не тільки перед банком, але і перед державою, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Щодо відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявник у заяві про забезпечення позову зазначає про те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта поручителі є власниками об'єктів нерухомого майна.
При цьому заявник у заяві про забезпечення позову зазначає, що у зв'язку з тим, що процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, можуть за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних їм об'єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду. При цьому як вказано у заяві, банк неодноразово направляв вимоги до поручителів та боржника, які були залишені ними без виконання.
На думку заявника, це свідчить, що відповідачі діють недобросовісно, оскільки отримавши кредитні кошти ухиляються від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, договорами поруки, що доводить той факт, що відповідачі можуть вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення і у цій справі, оскільки можуть здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвавши його на інших осіб, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у даній справі про стягнення заборгованості. Тобто, на переконання заявника, в даному випадку існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у цій справі.
Як вказано у заяві про забезпечення позову, існують об'єктивні підстави вважати, що відповідачі взагалі можуть не виконати наявні перед позивачем грошові зобов'язання, про що свідчить, зокрема, їх свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов'язань. Наявне навмисне ухилення відповідачів від погашення простроченої заборгованості та подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості та негативних наслідків (збитків) для позивача.
При цьому як зазначив заявник, наявна прострочена дебіторська заборгованість зумовлює об'єктивно негативний вплив на фінансово-господарську діяльність позивача, оскільки сума заборгованості є досить великою.
Як вказано у заяві про забезпечення позову, позивач вважає, що необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, оскільки до постановлення рішення у справі відповідачами можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу в користування належного їм майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином за змістом ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Водночас, умови застосування заходів забезпечення позову залежать від характеру позовних вимог. Так, у випадку заявлення позовних вимог майнового характеру, рішення суду за котрими потребуватиме вчинення дій примусового характеру, умовою застосування заходів є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то умовою застосування заходів є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні зумовлювати повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Як вбачається з позовної заяви, предметом даного позову є вимога про стягнення солідарно з боржника та поручителів заборгованість за кредитним договором №161121-КЛВ/1 від 16.11.2021 в розмірі 9115811,45 грн, з яких 7950000,00 грн - заборгованість по кредиту, 214051,51 грн - заборгованість по процентах та 951759,94 грн - заборгованість по нарахованих строкових відсотків по ставці ФРП.
У заяві (вх.№4770/23 від 29.11.2023) про забезпечення позову у справі 914/3493/23, в якій Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" просить:
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) приватного підприємства "Агрофірма "Стимул", в межах суми позову в розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 , в межах суми позову в розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову в розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
При цьому 06.12.2023 Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано заяву (вх.№29895/23) про уточнення заяви про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов, визначивши, що загальна сума арештованого майна відповідачів в межах забезпечення позову не повинна перевищувати 9115811,45 грн.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру, то при визначенні наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову повинні досліджуватися обставини того чи існує можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у cправі №922/875/23 про стягнення коштів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. «За таких умов доводи про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов'язання у разі його підтвердження в судовому порядку), за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін» (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Так, позивачем у справі № 914/3493/23 не надано інформації стосовно відкритих у відповідачів рахунків у банківських чи інших фінансових установах, про їх достатність чи недостатність для здійснення розрахунків по заборгованості, заявленої до стягнення в цій справі. Разом із тим, позивачем долучено інформаційну довідку з ДРРПНМ щодо майна Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», з якої видно наявність у юридичної особи як прав власності на нерухоме майно, так і інших речових прав - права оренди на земельні ділянки, а також зареєстровані відомості про обтяження нерухомого майна на підставі іпотечних договорів. Крім цього, подано довідки стосовно наявності речових прав на нерухоме майно у поручителів.
При цьому вжиття заявлених банком заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених банком заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що, у свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів банку.
Забезпечення позову подається для унеможливлення невиконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заборона відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження своїм майном у період наявності невиконаного грошового зобов'язання, ніяким чином не порушує права власника, оскільки заборона відбувається тимчасово і такі дії спрямовані лише на реальний захист прав кредитора передбачених Конституцією України.
Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).
У пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 Верховний Суд зробив висновок щодо можливості накладення арешту на майно в забезпечення позову про стягнення коштів (заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову).
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Беручи до уваги обставини наведені вище і усталену судову практику, враховуючи наявність між сторонами спору щодо заборгованості за кредитним договором у сумі 9115811,45 грн, тобто в значній сумі, забезпечуючи реальну можливість виконання рішення суду у даній справі, якщо таке буде постановлене на користь позивача, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов'язання чи інших осіб. Проте у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору, що є предметом стягнення у даній справі, законні права відповідачів не порушуються, речові права на нерухоме майно не втрачаються. Арешт на грошові кошти і на майно, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову є обґрунтованими, а відтак заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
УХВАЛИВ
1. Заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову у справі № 914/3493/23 задовольнити повністю.
2. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», в межах суми позову в розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/3493/23.
Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).
Боржник: Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул» (79049, місто Львів, вул.Скрипника М., будинок 29А, квартира 22, ідентифікаційний код юридичної особи 32018913).
3. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/3493/23.
Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).
Боржник: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
4. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх
банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 9115811,45 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/3493/23.
Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).
Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
5. Загальна вартість арештованого майна усіх боржників за цією ухвалою не повинна перевищувати суми у розмірі 9115811,45 грн.
6. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
7. Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки, починаючи з 08.12.2023.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.