ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
11.12.2023Справа № 910/18360/23
Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши
позовну заяву Міністерства оборони України
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 8144143,33 грн.
ВСТАНОВИВ:
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 8144143,33 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором закупівлі послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/216 від 18.06.2022.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;
Згідно із ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 29.11.2023 до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 8144143,33 грн.
Проте, з наданого позивачем опису вкладення у цінний лист вбачається, що відповідачу направлено позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Сумський завод гумотехнічних виробів", тобто відповідачу направлено копію іншої позовної заяви.
Отже, позивач не виконав вимоги п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не направив копії позовної заяви, з якою звернувся до суду, на адресу відповідача.
Враховуючи наведене, способом усунення недоліку позовної заяви є направлення копії позовної від 29.11.2023 до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 8144143,33 грн на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та надання відповідних доказів суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 вказаної статті Кодексу зокрема визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Судом встановлено, що підставою звернення з відповідною позовною заявою позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов укладеного між Міністерством оборони України та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" договору №370/3/5/2/1/216 від 18.06.2022, проте усупереч положенням Господарського процесуального кодексу України позивачем не було подано разом з позовною заявою та долученими до неї документами вищезазначеного договору.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить для повного і об'єктивного розгляду справи витребувати у встановленому порядку у сторін належним чином завірену копію договору № 370/3/5/2/1/216 від 18.06.2022. з додатками та додатковими угодами, оскільки останні, за твердженням позивача, мають гриф обмеження "таємно".
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Разом з тим, суд зазначає, що у тексті позовної заяви Міністерством оборони України не зазначено ані номерів додатків та додаткових угод, які останній просить витребувати у відповідача, ані дат їх укладення, що суперечить положенням п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд зазначає, що позивачем не зазначено причин, у зв'язку з якими останній позбавлений можливості самостійно подати відповідні докази, як і не зазначено, яких заходів вжив позивач для самостійного отримання витребуваних доказів.
Таким чином, клопотання про витребування доказів подане позивачем без дотримання вимог ч.ч.1, 2, 3 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Крім того, суд зазначає, що наявність грифу "таємно" на вказаному договорі не нівелює обов'язку позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а лише встановлює конкретний порядок подання таких документів, який забезпечує нерозголошення державної таємниці.
Враховуючи наведене, способом усунення недоліку позовної заяви є подання до суду договору №370/3/5/2/1/216 від 18.06.2022, а також додатків та додаткових угод до нього.
У прохальній частині позовної заяви позивач клопоче про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, яке обґрунтоване тим, що в країні діє правовий режим воєнного стану, а позивач є центральним органом виконавчої влади в сфері військового управління і забезпечує боєздатність держави.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, вказаною нормою визначено вичерпний перелік умов, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, з якої вбачається, що такі умови пов'язані з позивачем, який є фізичною особою, тоді як дану позовну заяву подано юридичною особою, що унеможливлює відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подачу такої позовної заяви.
Враховуючи, що в Україні введено воєнний стан, а також те, що розмір судового збору складає 122162,15 грн., в даному випадку, відмова у відстроченні сплати судового збору фактично може призвести до позбавлення можливості Міністерства оборони України ефективно захищати інтереси держави, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання позивача та відстрочити сплату судового збору до першого судового засідання з розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 162, 164, 172, 174, ч. 2 ст. 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору задовольнити частково.
2. Відстрочити Міністерству оборони України сплату судового збору до першого судового засідання з розгляду справи по суті.
3. Позовну заяву Міністерства оборони України залишити без руху.
4. Встановити Міністерству оборони України строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя С.О. Турчин