ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29.11.2023Справа № 910/8292/23
За позовомМіністерства оборони України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІГС Україна"
простягнення штрафних санкцій та попередньої оплати
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Терлецький Р.М.;
від відповідача: Виграненко С.П.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8292/23 за позовом Міністерства оборони України (далі також - позивач, МОУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГС Україна" (далі також - відповідач, ТОВ «ІГС Україна») про стягнення 7 082 191,78 грн штрафних санкцій, 1 016 470,38 грн інфляційних втрат, 349 415,01 грн 3% річних та коштів, наданих в якості попередньої оплати в розмірі 42 000 000,00 грн.
12.07.2023 відповідачем подано відзив на позов.
Безпосередньо в підготовчому засіданні 27.07.2023 представник позивача долучив Акт звіряння взаємних розрахунків на виконання вимог ухвали суду про відкриття.
08.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 16.08.2023 відповідачем надані письмові заперечення.
Крім того, 23 та 24 серпня 2023 позивач звернувся до суду із заявами про повернення зайво сплаченого судового збору.
02.10.2023 до суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів.
02.11.2023 відповідач звернувся до суду із клопотанням про долучення доказів та просив відкласти підготовче засідання.
Безпосередньо в підготовчому засіданні 02.11.2023 представники сторін надали усні пояснення стосовно заявлених у справі клопотань. Представник позивача не заперечував проти відкладення розгляду справи.
Суд розглянув клопотання відповідача від 02.10.2023 та від 02.11.2023 про долучення доказів та вирішив його задовольнити.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.11.2023.
29.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та про визнання поважними причин неподання таких доказів разом із відзивом на позов.
Представники сторін безпосередньо в судовому засіданні 29.11.2023 надали усні пояснення стосовно клопотання від 29.11.2023 про долучення доказів та щодо позовних вимог.
Відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи доводи представника відповідача та обґрунтування поважних причин неможливості подання доказів у встановлені строки, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та про приєднання доказів, поданих 29.11.2023 до справи.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.
У судовому засіданні 29.11.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
31.07.2020 між Міністерством оборони України (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІГС Україна" (як виконавцем) було укладено державний контракт №362/7/20/131 на виконання робіт за держаним оборонним замовленням, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати та здати згідно з кошторисною документацією та Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 1), роботи з нового будівництва, реконструкції об'єктів зберігання ракет, боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів і обладнання зазначених об'єктів технічними засобами охорони, а саме по об'єкту «Нове будівництво охоронних периметрів технічних територій № 2 та № 3 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1», а замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 6 контракту (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.08.2021), договірна ціна робіт є динамічною і встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення контракту протоколом проведення переговорів на виконання робіт за державним оборонним замовленням (Додаток № 3) та доповненням до протоколу проведення переговорів на виконання робіт за державним оборонним замовленням (Додаток № 9), зафіксована у протоколі погодження договірної ціни за державним оборонним замовленням (Додаток № 4) на підставі розробленого виконавцем кошторису на виконання робіт та становить 937 828 586, 11 грн, в тому числі ПДВ 156 304 764, 35 грн.
Пунктом 12 контракту передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 30 календарних днів від дати підписання замовником "Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою КБ-3. Разом з "Актами приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в виконавець надає товарно-матеріалі накладні та акти прихованих робіт. "Акти приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та акти прихованих робіт надаються виконавцем замовнику після їх перевірки та підписання інженером технічного нагляду.
Згідно п. 13 контракту, виконавець щомісячно надає відповідно оформлені Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне виконання робіт передбачених календарним графіком, а замовник приймає виконану виконавцем роботу та протягом 10 календарних днів підписує оформлені у встановленому порядку довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) і Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які перевірені та підписані інженером технічного нагляду, після оформлення виконавчої технічної документації.
У відповідності до п. 17 контракту (в редакції додаткової угоди № 1 від 06.08.2020), за письмовою згодою між сторонами, за наявності належним чином оформленого рішення керівництва Міністерства оборони України та на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури, замовник має право здійснити попередню оплату для виконання робіт, відповідно до абзацу 30 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (із змінами і доповненнями) "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва", у розмірі до 80% вартості робіт за контрактом, на строк не більше 13 місяців та у межах кошторисних призначень, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік. У разі надання коштів у якості попередньої оплати виконавець в п'ятиденний строк письмово інформує замовника про отримання коштів.
Початок виконання робіт не залежить від дати отримання та/або розміру попередньої оплати (п. 18 контакту).
Відповідно до п. 19 контракту, у разі надання попередньої оплати виконавець, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (із змінами і доповненнями) "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" у якості звіту за отримані кошти, зобов'язаний у термін, який визначений у Рішенні керівництва Міністерства оборони України, надати відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів, наданих в якості попередньої оплати. Виконавець щомісячно надає відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів наданих в якості попередньої оплати на виконання робіт передбачених Календарним графіком.
Згідно з п. 20 контракту, невикористані кошти, які надані в якості попередньої оплати, виконавець повертає замовнику не пізніше ніж в останній день строку на який здійснювалася попередня оплата (аванс).
В п. 22 контракту встановлено, що кінцеві розрахунки за виконані виконавцем роботи з будівництва, здійснюються у місячний термін після виконання всіх робіт, передбачених проектною документацією на будівництво та введення об'єкта в експлуатацію.
Пунктами 52-53 контракту передбачено, що строки виконання робіт зазначені в календарному графіку. Виконавець повинен розпочати виконання робіт протягом 10 календарних днів з дати укладення контракту.
Контракт набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку діє до повного та належного виконання сторонами зобов'язань по контракту (п. 90 контракту в редакції додаткової угоди № 5 від 21.08.2021).
Як вбачається із доводів позивача, 29.12.2021 відповідач листом від 28.12.2021 №65-12/21 звернувся до позивача із проханням надати кошти у якості попередньої оплати для виконання робіт у сумі 47 000 000 грн на термін 10 місяців для закупівлі обладнання.
Рішенням заступника Міністра оборони України від 29.12.2021 № 17555/з виконавцю було надано кошти у якості попередньої оплати у сумі 49 354 463, 25 грн з терміном погашення до 30.10.2022.
На підставі наданого відповідачем сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5300-22-1371 від 08.11.2022, рішенням заступника Міністра оборони України № 17555/з/1-2022 від 18.01.2023 термін звітування за кошти надані у якості попередньої оплати було відтерміновано на 13.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання умов контракту в частині звітування за використані кошти попередньої оплати, відповідачем не надані відповідні акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, та не повернуто суму невикористаної попередньої оплати в розмірі 42 000 000, 00 грн, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що ненадання відповідачем документів на підтвердження використання попередньої оплати зумовлено відмовою технічного нагляду у виїзді на об'єкт для складання та підписання відповідних актів. Окрім того, на виконання відповідачем зобов'язань мали вплив форс-мажорні обставини, що підтверджується сертифікатом № 5300-22-1371 від 08.11.2022 та сертифікатом № 5300-23-2415 від 19.05.2023, відповідно до яких термін звітування за використання попередньої оплати мав би бути відстрочений до 04.08.2023. Також, відповідач зазначає про використання суми авансу у повному обсязі та за призначенням.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений сторонами у справі контракт не встановлює юридичного обов'язку позивача здійснювати авансування виконання робіт відповідачем.
Здійснення часткового фінансування виконання робіт на умовах попередньої оплати відповідно до пункту 17 контракту є правом позивача, яке він може реалізувати за визначених цією договірною нормою умов.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач листом від 28.12.2021 №65-12/21 звернувся до позивача із проханням надати кошти у якості попередньої оплати для виконання робіт у сумі 47 000 000 грн на термін 10 місяців для закупівлі обладнання.
Рішенням заступника Міністра оборони України від 29.12.2021 № 17555/з виконавцю було надано кошти у якості попередньо оплати у сумі 49 354 463, 25 грн з терміном погашення до 30.10.2022.
Перерахування суми попередньої оплати на рахунок відповідача сторонами не заперечується.
У подальшому, рішенням заступника Міністра оборони України № 17555/з/1-2022 від 18.01.2023 термін звітування за кошти надані у якості попередньої оплати було відтерміновано на 13.02.2023.
Пунктом 18 контракту встановлено, що початок виконання робіт не залежить від дати отримання та розміру попередньої оплати.
Пунктом 20 контракту визначено, що невикористані кошти, які надані у якості попередньої оплати, виконавець повертає замовнику не пізніше ніж в останній день строку на який здійснювалася попередня оплата (аванс).
Таким чином, кошти авансового платежу відповідач мав використати для виконання передбачених договором будівельних робіт та здати виконану роботу у цій частині не пізніше 13.02.2023.
Доказів виконання відповідачем зазначеного зобов'язання матеріали справи не містять. Долучені відповідачем під час розгляду справи докази також не підтверджують належного та своєчасного звітування за кошти, які були надані в якості попередньої оплати за контрактом.
Щодо доводів відповідача про вплив форс-мажорних обставин на обставини виконання договору та продовження строку звітування, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 80 контракту, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Згідно п. 81 контракту, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою та витяг з єдиного Реєстру сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП, про засвідчення форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Пунктом 83 контракту передбачено, що якщо такі обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами своїх обов'язків, строк дії контракту за взаємною згодою сторін переноситься на офіційний термін дії таких обставин.
Як вбачається із долученого відповідачем сертифікату ТПП №5300-23-2415 від 19.05.2023, строк дії форс-мажорних обставин встановлено з 10.10.2022 по 31.03.2023, а термін звітування мав настати 04.08.2023.
Разом з тим, доказів погодження сторонами рішення щодо перенесення термінів звітування до 04.08.2023 до матеріалів справи не додано, що свідчить про відсутність такого погодження та безпідставність доводів відповідача щодо продовження термінів звітування.
Щодо доводів відповідача про використання суми попередньої оплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
У даному випадку контрактом не передбачено виключень з наведеного правила, відповідно, судом відхиляються доводи відповідача в частині закупівлі ним на суму попередньої оплати будівельних матеріалів, обладнання та сплату ПДВ (відповідно до наданих ним договорів, рахунків на оплату та видаткових накладних).
Отримання відповідачем будь-яких товарно-матеріальних цінностей від третіх осіб за видатковими накладними прямо не доводить виконання ним своїх зобов'язань за укладеним контрактом.
Відповідно, суд не може визнати надані відповідачем копії видаткових накладних належними доказами у даній справі.
Таким чином, обов'язок відповідача, як виконавця за контрактом підтвердити фактичне використання коштів, наданих позивачем в якості попередньої оплати на виконання робіт Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) визначено пунктом 19 контракту. Як і обов'язок відповідача повернути позивачу невикористані кошти не пізніше ніж в останній день строку на який здійснювалася попередня оплата згідно п. 20 контракту.
Окремі умови оплати позивачем необхідних для виконання відповідачем роботи матеріалів та устаткування контрактом не передбачено.
Належних доказів відповідно до умов контракту, які підтверджують виконання відповідачем робіт на об'єкті матеріали справи також не містять
Доводи відповідача щодо незабезпечення позивачем технічного нагляду для оформлення відповідної документації суд оцінює критично.
Відповідач посилається на лист ТОВ "Конструкторське бюро "Сауба" за вих. №2301-1 від 23.01.2023, проте зазначений лист має загальну інформацію та не містить посилання на конкретний об'єкт чи контракт, за яким здійснюється нагляд.
Таким чином, доказів належного виконання договірного зобов'язання з виконання робіт по об'єкту у відповідності до п. 19 контракту на загальну суму попередньої оплати у розмірі 42 000 000 грн відповідачем не надано, відтак вимогу позивача про стягнення цієї суми грошових коштів попередньої оплати суд визнає обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення штрафні санкції на підставі п. 67 контракту за період з 14.02.2023 по 25.05.2023 у розмірі 5 823 583, 57 грн.
Відповідно до п. 67 контракту у випадку не повернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів (Акт приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та "Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою КБ-3), що підтверджують факт виконання робіт, виконавець сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення від суми невикористаних коштів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого розрахунку, оскільки позивачем неправильно визначено суму невикористаних коштів на яку здійснюється нарахування.
Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром штрафних санкцій, який підлягає стягненню є 5 810 958, 90 грн а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 016 470, 38 грн та 3% річних в розмірі 349 415, 01 грн за період з 14.02.2023 по 25.05.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого розрахунку, оскільки позивачем неправильно визначено суму невикористаних коштів, на які виконано нарахування. Проте, здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку, що допущена позивачем помилка не впливає на суму інфляційних втрат, яка підлягає стягненню. Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 016 470, 38 грн в межах розміру заявлених позовних вимог.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого розрахунку, оскільки позивачем неправильно визначено суму невикористаних коштів, на які виконано нарахування. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 348 657, 53 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та повернути з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 182 678,84 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГС Україна" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 56; код ЄДРПОУ 42757298) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) попередню оплату в розмірі 42 000 000,00 грн, пеню в розмірі 5 810 958,90 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 016 470,38 грн, 3% річних в розмірі 348 657,53 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 737 641,29 грн. Видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 678,84 грн, перерахований згідно з платіжною інструкцією № 362/1342 від 31.05.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/8292/23.
5. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023 року.
Суддя Ю.О.Підченко