ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 2-о/2207/72/11
Провадження № 22-ц/4820/2092/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.
за участю: представника апелянта адвоката Кучерука Т.М.,
прокурора Рибачук О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2011 року (суддя Демчук П.В.) за заявою Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Сахновецької сільської ради Хмельницької області про визнання спадщини відумерлою,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2011 року прокуратура Ізяславського району звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
В обґрунтування заяви зазначалось, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №11 від 03.04.2009. Згідно інформації, поданої Ліщанською сільською радою, за ОСОБА_2 рахується наступне майно: земельна ділянка площею 4,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності серії РІ №816003, зареєстрованого 14.01.2002).
Після смерті ОСОБА_2 минуло більше 2 років, проте ніхто зі спадкоємців спадщину не оформив, що підтверджується листом Ізяславської державної нотаріальної контори №1016 від 20.07.2011. Згідно інформації Ліщанської сільської ради в ОСОБА_2 спадкоємців немає.
Прокурор звернувся до суду з заявою у інтересах держави в особі відповідного органу, оскільки внаслідок бездіяльності органів місцевого самоврядування по передачі таких земельних ділянок у власність територіальних громад зачіпаються інтереси держави.
У зв'язку з цим заявник просив суд визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 , що складається із вказаної вище земельної ділянки; спадщину, визнану відумерлою, передати у власність територіальної громади Ліщанської сільської ради.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2011 року, з врахуванням виправленої ухвалою суду від 15 липня 2019 року описки, заяву задоволено.
Визнано відумерлою спадщину у вигляді земельної ділянки площею 4,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності серії РІ №816003, зареєстрованого 14.01.2002 року), яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано її територіальній громаді Ліщанської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.
Задовольняючи заяву суд виходив з того, що заяву в інтересах органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини пред'явлено прокурором правильно, вона не суперечить закону та є обґрунтованою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, але вважає, що суд вирішив питання про її права, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви прокурора відмовити.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом встановлена відсутність спадкоємців померлої ОСОБА_2 лише на підставі довідки Ліщанської сільської ради від 12.07.2011 №131 та повідомлення Ізяславської державної нотаріальної контори від 20.07.2011 №1016, якими встановлено, що спадкоємці померлої відсутні та спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.
Однак, ухвалюючи рішення у даній справі, судом не перевірено наявність у померлої спадкоємців, які постійно проживали з нею на час відкриття спадщини. Рішенням Ізяславського районного суду від 26.05.2023 у справі №675/1867/22 встановлено факт, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю з 1997 року до дня її смерті, тобто не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. За таких обставин рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2011 року є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька обласна прокуратура вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Зазначає, що ОСОБА_1 зобов'язана була звернутися до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину. Прокурор звернувся до суду через 2,4 роки після смерті ОСОБА_2 , підставою для чого були інформація Ліщанської сільської ради про відсутність спадкоємців та інформація нотаріальної контори про відсутність заведеної спадкової справи.
Крім того, прокуратура зазначає, що з рішення Ізяславського районного суду від 26.05.2023 у справі №675/1867/22 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа №11/2013 та 09.01.2013 нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на грошові заощадження, іншого заповіту складено не було. У зазначеному повідомленні запропоновано ОСОБА_1 для можливості спадкування за законом звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю. Разом з тим, ОСОБА_1 впродовж майже 10 років до суду з цим питанням не зверталась. Більш того, як вбачається з довідки Ліщанської сілсьької ради від 12.07.2011, померла ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент розгляду справи жодних порушень норм матеріального чи процесуального права не відбулося, висновки, зроблені судом, відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні представник апелянта адвокат Кучерук Т.М. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор Рибачук О.Г. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 11 від 03 квітня 2009 року.
Відповідно до інформації наданої Управлінням Держкомзему у Ізяславському районі №01-14/1090 від 25.07.2011 року у власності ОСОБА_2 , відповідно до державного акту серії РІ №816003, зареєстрованого 14.01.2002 року, перебувала земельна ділянка площею 4,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно довідки Ліщанської сільської ради від 12 липня 2011 року №131 спадкоємці у померлої відсутні.
Відповідно до повідомлення Ізяславської державної нотаріальної контори від 20 липня 2011 року № 1016 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.
З долученого до апеляційної скарги рішення Ізяславського районного суду від 26.05.2023 у справі №675/1867/22 вбачається що судом встановлено юридичний факт, а саме те, що ОСОБА_1 постійно проживала з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на момент її смерті у АДРЕСА_2 , з 1997 року по 03 квітня 2009 року.
Як вбачається з копії довідки Сахновецької сільської ради від 01.08.2022 №139 ОСОБА_1 на дату смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала разом з нею за адресою: с. Шевченко Ізяславського району Хмельницької області, здійснила її поховання та вступила в управління спадковим майном.
Вищезазначену копію довідки та копію рішення від 26.05.2023 у справі №675/1867/22 апеляційний суд може розглядати як докази на підставі ст. 367 ЦПК України, оскільки такі докази подані особою, не залученою до участі у справі, при тому, що оскаржуване рішення у даній справі зачіпає права та свободи апелянта.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу); місцем відкриття спадщини - останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст. 1220, 1221 ЦК України).
Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Однак, положення зазначеної глави ЦК України передбачають також спадкування не тільки на підставі споріднення, а й за фактом спільного проживання (статті 1258-1265). Зокрема, за положеннями статті 1264 і 1265ЦК України передбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (п'ята черга спадкування), причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 1269 ЦК України визнається, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Рішенням Ізяславського районного суду від 26.05.2023 у справі №675/1867/22, яке набрало чинності, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 постійно проживала з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на момент її смерті у АДРЕСА_2 , з 1997 року по 03 квітня 2009 року.
Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини.
На цю обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не встановив кола спадкоємців, місце відкриття спадщини та осіб, які постійно на день смерті спадкодавця проживали з ним.
Суд першої інстанції прийняв рішення у даній справі про права, свободи, інтереси ОСОБА_1 , за наявності спору про право.
Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суд першої інстанції прийняв рішення у даній справі з порушенням норм процесуального права, оскільки в порядку окремого провадження виник спір про право, у зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заяву про визнання спадщини відумерлою слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2011 року скасувати.
Заяву прокуратури Ізяславського району про визнання спадщини відумерлою залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2023 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк