ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24617/18
Провадження № 11-кп/4820/734/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12017240010001023, внесене до ЄРДР 16.02.2017, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2023 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 25 грудня 2023 року включно.
Своє рішення суд обґрунтовував тим, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, на підставі яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а тому з урахуванням ступеня тяжкості та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень у яких обвинувачуються ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кількості епізодів злочинної діяльності, особи обвинувачених, кожного зокрема, позицій потерпілих та що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти ризикам визначеним у ст.177 КПК України, є необхідність у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 27.10.2023 про продовження йому строку тримання під вартою та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує про відсутність ризиків, які суд вважав наявними при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відсутність доказів на підтвердження ризиків.
Під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України.
ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду не вчиняв протиправних дій, що свідчить про те, що він не має схильності до вчинення протиправних дій,
Обвинувачений ОСОБА_8 не має наміру залишати постійне місце свого проживання, розуміючи наслідки такого та враховуючи військовий стан в Україні.
Згідно позицій Європейського суду з прав людини ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості покарання. Оцінка такого ризику має здійснюватися з урахуванням ряду інших чинників.
Усі матеріали кримінального провадження перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення та суду, а тому відсутній ризик їх знищення чи пошкодження. Майже усі потерпілі допитані.
Обвинувачений перебуває під вартою більше 5 років, і таке тривале перебування під вартою нівелює ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу та значно знижує суспільну небезпеку ОСОБА_8 .
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 є особою молодого віку, має постійне зареєстроване місце проживання, міцні соціальні зв'язки, до затримання перебував у цивільному шлюбі, опікувався неповнолітньою дитиною та непрацездатною бабусею.
На даний час відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 27.10.2023 про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , або інший альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вказує, що стороною обвинувачення не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ризиків на які вона посилається, як на підставу продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням відповідних фактів, які можуть підтвердити існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь.
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства не може оцінюватися абстрактно, а має бути підтверджений доказами.
Ризик втечі має оцінюватися з урахуванням характеру особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, зв'язками з країною.
Стороною обвинувачення не надано доказів наявності ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших обвинувачених та що обвинувачений намагався вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Сама по собі тяжкість обвинувачення не може бути виправданням тривалих періодів попереднього ув'язнення.
Також адвокат ОСОБА_7 вказує про наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 міцних соціальних зв'язків, батьків пенсійного віку. До обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 мав регулярний дохід, має вищу освіту. За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, вимог громадського порядку не порушував, по відношенню до сусідів є ввічливим та тактовним.
Враховуючи викладене є можливим обрати щодо ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід аніж тримання під вартою.
Крім того, можливим є визначити обвинуваченому ОСОБА_9 заставу у розмірі 80 прожитковий мінімумів для працездатних осіб, оскільки ч.4 ст.183 КПК України передбачено право, а не обов'язок суду не визначати заставу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів, поданої ОСОБА_8 апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд з врахуванням обставин провадження, при відсутності підстав для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під вартою, обґрунтовано продовжив обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч. 4 ст.189, ч.5 ст.185, ч.4 ст.190 КК України, з яких кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.4 ст. 190 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.
Злочини у яких обвинувачується ОСОБА_8 вчинені із застосуванням погроз, пошкодженням майна потерпілих, застосуванням насильства. ОСОБА_8 був затриманий 08.06.2018 при спробі перетнути державний кордон.
Обвинувачений ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч. 4 ст.189, ч.5 ст.185 КК України, з яких кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.
Обвинувачений ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, перебував у розшуку та був затриманий 15.08.2018. Злочини у яких обвинувачується ОСОБА_9 вчинені із застосуванням насильства.
При цьому до закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовженого обвинуваченим ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 04.10.2023 судове провадження завершити не є можливим.
Тому, з урахуванням обставин передбачених ст.178 КПК України, осіб обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожного зокрема, особливої суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченим злочинів, кількості епізодів злочинної діяльності, позицій потерпілих, які бояться обвинувачених, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі яких було обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Суд першої інстанції дослідив обставини, які враховувалися судом при обранні та продовжені запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 і висновок суду про те, що належну процесуальну поведінку обвинувачених, кожного зокрема, зможе забезпечити лише найсуворіший запобіжний захід ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
В ухвалі суду викладені обставини, на підставі яких суд дійшов до висновку що продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачені, можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, враховані усі обставини, передбачені статтею 178 КПК України у тому й числі тяжкість можливого покарання у разі визнання обвинувачених винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження ізоляції обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 від суспільства.
Продовжуючи обвинуваченим строк тримання під вартою, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону та прийняте судом рішення, з урахуванням усіх обставин, не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Під час розгляду клопотань прокурор довів, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати та вони виправдовують продовження тримання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожного зокрема, під вартою, та що більш м'який запобіжний захід, у тому й числі у виді домашнього арешту про що в апеляційних скаргах просять обвинувачений ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , не зможе забезпечити мету застосування запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного безпідставними є доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про відсутність ризиків зазначених передбачених ст..177 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 вказує, що стороною обвинувачення не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ризиків на які вона посилається, як на підставу продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На що, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає надання доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку колегії суддів у разі обранні відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою є висока ймовірність вчинення ними дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Не впливають на законність ухвали суду доводи обвинуваченого ОСОБА_8 у поданій ним апеляційній скарзі про те, що він перебуває під вартою більше 5 років, і таке тривале перебування під вартою нівелює ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу та значно знижує суспільну небезпеку ОСОБА_8 , та посилання в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 на тривалі строки тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 .
Так згідно довідки про рух справи №686/24617/18, наданої Хмельницьким міськрайонним судом на запит апеляційного суду, основними причинами тривалого розгляду кримінального провадження є: складність кримінального провадження, що полягає у пред'явлені обвинувачення по декількох епізодах злочинної діяльності у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які за своїм характером мають особливу суспільну небезпеку, що зумовлює необхідність дослідження значного обсягу доказів, в тому числі проведення допитів потерпілих та свідків; неявка в судове засідання потерпілих та свідків; клопотання захисників про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, хворобою, перебуванням у відпустці; відкладення судового розгляду у зв'язку з введеними на території України карантинними заходами у зв'язку з епідемією COVID-19; не доставка обвинувачених, які утримуються під вартою до суду у зв'язку із дією на території України правового режиму воєнного стану; заміна захисників у зв'язку з їх мобілізацією до Збройних Сил України, та необхідність надання часу новому захиснику для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
При цьому судом першої інстанції вживаються усі необхідні заходи для забезпечення розгляду кримінального провадження в межах розумного строку.
На думку колегії суддів тривалий розгляд кримінального провадження, з урахуванням його причин, не може бути єдиною підставою для обрання щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджанню встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Отже, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування та перешкоджання встановленню істини у справі.
Таким чином безпідставними є доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 про те, що суд не взяв до уваги рішення Європейського суду з прав людини, у яких наголошується що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 суд першої інстанції, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 на наявність у нього постійного зареєстрованого місця проживання, міцних соціальні зв'язки, перебування у цивільному шлюбі, піклування про неповнолітнью дитину та непрацездатну бабусю, та посилання в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 на наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 міцних соціальних зв'язків, батьків пенсійного віку, що ОСОБА_9 до обрання запобіжного заходу мав регулярний дохід, має вищу освіту, за місцем проживання характеризується позитивно, вимог громадського порядку не порушував, по відношенню до сусідів є ввічливим та тактовним, не є визначальними обставинами та такими, що б давали суду підставу для обрання обвинуваченим запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Крім того, зазначені в апеляційних скаргах обставини не стримали обвинувачених від вчинення злочинів.
Підстав для обрання обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає, оскільки більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_9 застави у розмірі 80 прожитковий мінімумів для працездатних осіб, з посиланням на те, що ч.4 ст.183 КПК України передбачено право, а не обов'язок суду не визначати заставу.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, суд першої інстанції, з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону, і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 25 грудня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: