11.12.23
22-ц/812/1317/23
Провадження № 22-ц/812/1317/23
ПОСТАНОВА
іменем України
06 грудня 2023 року м. Миколаїв
справа № 489/1945/22
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем - Стрілець К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
представника позивача ОСОБА_1 -
адвоката Балабан Наталії Іванівни
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 21 вересня 2023 року суддею Кокорєвим В.В., в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 09 жовтня 2023 року), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (орган опіки та піклування)
про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини,
УСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом.
Позивач зазначав, що від шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 має двох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2020 року син проживає з батьком в Литовській Республіці, а донька проживає з матір'ю. Відповідачка ОСОБА_5 чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою та в його участі у її вихованні, як на території України, так і в Литовській Республіці.
Посилаючись на це, та на неможливість досягти домовленості з цього питання у добровільному порядку, ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_6 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні доньки. Визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини:
-Надавати батьку право спілкуватися з донькою з 08 год до 20 год засобами телефонного зв'язку, через мережу інтернет, включаючи, але не обмежуючись електронною поштою, месенджерами та соціальними мережами, без присутності матері;
-Встановити побачення батька з донькою у будь-який його приїзд в Україну (за умови завчасного попередження про такий приїзд за 15 днів засобами телефонного зв'язку або через мобільний додаток «Вайбер») в населеному пункті місця проживання дитини, без присутності відповідачки, протягом п'яти годин щоденно та безперервно на весь час перебування батька в Україні. Перебування дитини в нічний час у вихідні дні. Якщо дитина на час приїзду батька буде знаходитися в хворобливому стані, то встановити, що побачення батька з дочкою має відбуватися без обмеження у часі та за місцем проживання дитини або за місцем її знаходження у лікарні. У разі зміни місця проживання дитини, мати зобов'язується попередити батька письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше трьох днів з моменту зміни місця проживання. Порядок повідомлень між батьками про зустрічі, відвідування, спілкування, зміни місця проживання тощо здійснюється телефоном, електронною поштою, в будь-яких месенджерах.
-Встановити, що у період шкільних канікул або свят (які існують в Україні) батько дитини має право проводити з дитиною час та спілкуватися під час зимових канікул протягом одного місяця, та під час літніх канікул безперервно як в межах території України, так і за її межами, за місцем проживання позивача в Литовській Республіці. В останньому випадку мати дитини зобов'язується надати письмову згоду (нотаріально засвідчену) для тимчасового виїзду дитини за кордон у супроводі батька. Батько опікується дитиною цілодобово з повним фінансовим забезпеченням дитини. Напрямок, умови поїздки та умови проживання під час подорожей з батьком під час зимових та літніх канікул попередньо мають бути повідомлені матері дитини за один місяць до канікул або свят.
-Встановити, що побачення батька щороку у дні народження дитини в Україні за місцем проживання дитини або в іншому місці (в тому числі за межами України, за попереднім погодженням з матір'ю дитини за один місяць до дня народження дитини, місця побачення), як в присутності, так і без присутності матері дитини.
-Під час перебування дитини у дитячих навчальних закладах батько має право відвідувати дитину без обмеження у часі з урахуванням розкладу навчально-виховного процесу.
-На випадок хвороби дитина опікується тим з батьків, де перебуває та проживає під час своєї хвороби, при цьому кожен з батьків зобов'язується повідомити другому про хворобу доньки та її стан.
До участі в справі як треті особи залучені Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.
Відповідачка ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки вона не чинить батьку перешкод у спілкуванні з дитиною на території України, але заперечує проти вивезення дитини за межі України, зокрема до місця проживання відповідача - у Литовську Республіку. Позивач працює далекобійником та багато часу перебуває у відрядженнях, тому не має можливості достатньо часу приділяти увагу дитині і займатися її вихованням дочки, що може негативно позначитися на психологічному стані і здоров'ї дитини.
Представники третіх осіб участі у судових засіданнях не приймали.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2023 року позов задоволено частково, ОСОБА_1 визначено способи участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 :
1) надавати ОСОБА_1 право спілкуватись із ОСОБА_4 з 08:00 год. до 20:00 год. засобами телефонного зв'язку, через мережу Інтернет, включаючи, але не обмежуючись електронною поштою, месенджерами та соціальними мережами, без присутності ОСОБА_2 ;
2) встановити побачення ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у будь-який приїзд його в Україну (при умові попереднього попередження ОСОБА_2 про такий приїзд за 15 днів засобами телефонного зв'язку та через мобільний додаток "Viber") в населеному пункті місця проживання дитини, без присутності ОСОБА_2 , протягом 5 годин щоденно та безперервно на весь час перебування ОСОБА_1 в Україні. Перебування в нічний час дитини у вихідні дні. Якщо ОСОБА_4 на час приїзду ОСОБА_1 буде знаходитися в хворобливому стані, то встановити, що побачення батька з дочкою має відбуватися без обмеження у часі за місцем проживання дитини або за місцем її знаходження у лікарні. У разі зміни постійного місця проживання дитини, ОСОБА_2 зобов'язується попереджати ОСОБА_1 письмово за допомогою месенджерів із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше трьох днів з моменту зміни місця проживання. Порядок повідомлень між батьками про зустрічі, відвідування, спілкування, зміни місця проживання тощо здійснюється телефоном, електронною поштою, в будь-яких месенджерах;
3) встановити, що у період шкільних канікул або свят (які існують в Україні) ОСОБА_1 має право проводити з ОСОБА_4 час та спілкуватися під час зимових канікул протягом одного місяця, та під час літніх канікул безперервно в межах території України. ОСОБА_1 опікується ОСОБА_4 цілодобово з повним фінансовим забезпеченням дитини. Напрямок, умови поїздки та умови проживання під час подорожей в межах території України з батьком дитини під час зимових та літніх канікул попередньо мають бути повідомлені ОСОБА_2 за один місяць до канікул або свят;
4) встановити, що побачення ОСОБА_1 щороку у дні народження ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в іншому місці на території України (за попереднім погодженням з матір'ю дитини за 1 місяць до дня народження дитини місця побачення), як в присутності так і без присутності ОСОБА_2 з урахуванням думки дитини;
5) під час перебування ОСОБА_4 у дитячих навчальних закладах ОСОБА_1 має право відвідувати дитину без обмеження у часі з урахуванням розкладу навчально-виховного процесу;
6) на випадок хвороби ОСОБА_4 опікується тим з батьків, де перебуває та проживає під час своєї хвороби, при цьому кожен з батьків зобов'язується повідомити другому про хворобу дочки та її стан.
Рішення суду першої інстанції мотивоване правом батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Також суд зазначав, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини та вважав, що визначений спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку щодо виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із дочкою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відмовив батьку у спілкуванні з дитиною поза межами України під час зимових та літніх канікул, чим позбавив дитину можливості розвитку та розширенню світогляду; крім цього зазначав, що він не є одинаком, має іншу родину, старший, спільний з відповідачкою син, постійно мешкає з ним, а суд позбавив ОСОБА_4 можливості спілкування з братом. Також наголошував на тому, що не має намірів не повертати дитину до України, оскільки знає про негативні для себе наслідки вчинення таких дій.
Узагальнені доводи інших учасників
Відповідачка ОСОБА_5 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
2.Мотивувальна частина
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції приймала участь представник позивача, адвокат Балабан Н.І. та відповідачка ОСОБА_6 .
Частиною другою статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1 .
З 2020 року з батьком в Литовській Республіці проживає син ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 проживає з матір'ю в Україні.
Батько дітей ОСОБА_1 має бажання спілкуватися з донькою та приймати участь в її вихованні, проте посилається на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у цьому.
Згідно висновку органу опіки та піклування від 16 травня 2023 року ОСОБА_1 не зареєстрований на території України, але є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Центрального району було обстежено дані умови проживання за цією адресою та встановлено, що у житлі мешкає бабуся дитини та у цьому помешканні створені належні умови для перебування дитини. Батько працює та проживає в Литві, через банк перераховує кошти дитині від 49 грн до 1600 грн, 05 серпня 2022 року перерахував 33 773 грн. Акт із місця свого проживання в іншій державі батько не надав.
07 липня 2022 року спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Інгульського району було обстежено умови проживання ОСОБА_2 з дитиною за адресою: АДРЕСА_3 , та встановлено, що за вказаною адресою для дитини створені належні умови для проживання та гармонійного розвитку. Згідно інформації Миколаївського міського центру соціальних служб підстав, які б перешкоджали виконувати обов'язки з виховання та догляду за дитиною матір'ю, фахівцями Центру не виявлено. З пояснень ОСОБА_2 стало відомо, що вона не заперечує проти спілкування ОСОБА_4 з батьком лише в її присутності на території України у вівторок та четвер з 11 год до 16 год. У святкові дні за домовленістю, коли батько буде на території України. Мати категорично не згодна з виїздом дитини до Литовської Республіки, однак вона не заперечує проти спілкування дитини з батьком на території України. Повідомила, що батько спілкується з дитиною через мережу Інтернет та телефоном, в Україну приїздить двічі на рік, тому графік, який він вказав в своєму позові не є дієвим. ОСОБА_2 вважає, що виїзд дитини за межі України можливий після закінчення воєнного стану в Україні. Зазначала, що вже 8 місяців батько матеріально дитину не утримує, ніякої допомоги не надає. ОСОБА_4 також підтвердила, що вона спілкується з батьком засобами телефонного зв'язку та через мережу Інтернет, бажає бачитись з батьком на території України.
З огляду на викладене орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважав за доцільне визначити участь ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 надавши йому можливість спілкуватися з донькою під час приїзду батька в Україну за спільною згодою батьків, враховуючи бажання та інтереси дитини, з дотриманням умов безпеки під час воєнного стану.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства).
Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі "Йогансен проти Норвегії").
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21), від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20 (провадження № 61-7951св22), від 15 серпня 2023 року у справі № 759/4170/20 (провадження № 61-3420св23).
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 не погодився з відмовою суду у наданні йому можливості спілкуватися з донькою поза межами України під час зимових та літніх канікул, та вказував на те, що таким своїм рішенням суд позбавив дитину можливості спілкуватися з братом, який постійно проживає в Литовській Республіці, можливості розвитку та розширенню світогляду дитини через подорожі іншими державами, можливості хоч певний час перебувати за межами України, де іде війна, що могло б забезпечити дитині відповідну безпеку та позитивно вплинути на її психоемоційний стан.
Відмовляючи у задоволенні такого способу спілкування з дитиною, суд першої інстанції зазначав, що враховує інтереси дитини, яка згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, бажає бачитись з батьком на території України, а також сам висновок про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, яким орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити участь ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 , надавши йому можливість спілкуватися з донькою під час приїзду батька в Україну за спільною згодою батьків, враховуючи бажання та інтереси дитини, з дотриманням умов безпеки під час воєнного стану.
З огляду на викладене вище та враховуючи обсяг доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у повній мірі відповідає інтересам дитини.
Оскільки встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, є похідним від прав та інтересів дитини, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про можливість спілкування з донькою поза межами України під час зимових та літніх канікул. При цьому суд враховує тривалість канікул, велику відстань між місцями проживання батьків, а у разі подорожей - і можливу велику відстань між місцями подорожей і місцем проживання матері дитини. Крім цього суд враховує і право матері на проведення часу з донькою саме під час канікул.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що перебування дитини за межами України, де іде війна, може надати їй безпеку та позитивно вплинути на її психоемоційний стан, проте вважає, що таке рішення можливе за згоди матері, яка також має бути зацікавленою у забезпеченні доньці якнайкращих та найбезпечніших умов проживання. Оскільки такої згоди не отримано, а дитина висловилася про те, що бажає зустрічатися та спілкуватися з батьком саме на території України, апеляційний суд вважає, що таке клопотання позивача є передчасним.
При цьому апеляційний суд враховує те, що визначення батьку саме такого способу спілкування з дитиною може бути тимчасовим, оскільки налагодження відносин між колишнім подружжям та налагодження більш тісного зв'язку між батьком та донькою, може змінити думку матері дитини та самої дитини про можливість та бажання доньки відвідати батька та подорожувати з ним поза межами України. У такому випадку це питання може бути вирішене між сторонами без звернення до суду, з застосуванням сімейного та нотаріального законодавства.
З огляду на визначене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Балабан Наталією Іванівною, залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова
---------------------------------
Повну постанову складено 11 грудня 2023 року