УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маліївка Березнегуватського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023152310000517.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.01.2024 р. включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Наведені в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею обґрунтування наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, вказують на небажання слідчого судді враховувати фактичні обставини справи та дані, що характеризують особу підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів, чого слідчий суддя не зробив. Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували те, що підозрюваний переховуватиметься від слідства та суду або знову вчинить злочин, а тяжкість пред'явлених обвинувачень, не може сама по собі виправдовувати тримання особи під вартою.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Слідчим відділом ВП № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023152310000517 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.11.2023 р. близько 16.00 год., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розпивав спиртні напої зі співмешканкою ОСОБА_8 . Під час розпивання спиртних напоїв, у приміщенні кухні вказаного будинку, між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого останній, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, схопив у праву руку ніж та умисно наніс ним ОСОБА_8 один удар в область грудної клітини зліва. В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки зліва та гемотораксу, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння, відповідно до підпункту «й» пункту 2.1.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 р.
18.11.2023 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри, тяжкістю кримінального правопорушення та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, має постійне місце мешкання, за яким характеризується посередньо, раніше судимий, утриманців не має, наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів огляду місця події від 17.11.2023 р., допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , довідкою від 18.11.2023 р., виданою черговим лікарем КНП «Березнегуватська центральна районна лікарня», відповідно до якої станом на 18.11.2023 р. ОСОБА_8 знаходиться на стаціонарному лікуванні в КНП «Березнегуватська ЦРЛ» з діагнозом: «ножове проникаюче поранення грудної клітки зліва, гемоторакс, гемарологічний шок ІІ ст.», та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, офіційно не працевлаштований, зловживає спиртними напоями, утриманців не має, крім співмешканки, не має більше рідних та близьких, що свідчить про відсутність вагомих факторів, які б стримували його за місцем мешкання та вказує на наявність ризику переховування підозрюваного від слідства та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що підозрюваний ОСОБА_5 мешкав з потерпілою, а свідками події є мешканці села в якому проживає підозрюваний, тобто перебуваючи на волі, підозрюваний може незаконно впливати, як на потерпілу, так і на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни їх показань.
Крім того, ОСОБА_5 має непогашену судимість за аналогічний злочин, посередню характеристику, в якій вказано про схильність підозрюваного до порушення громадського порядку, що свідчить про ймовірність вчинення інших кримінальних правопорушень.
Отже слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній початковій стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
ухвалу слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3