УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“07” грудня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з приміщення
Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за № 12023153110000202
за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 серпня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
-обвинуваченої за ч. 1 ст. 190 КК України
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 серпня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного їй покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Покладено на обвинуваченої ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок змінити та призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді громадських робіт строком на 200 годин.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини обвинуваченої, прокурор вважає вказаний вирок незаконним та таким, що підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання, а також невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_6 має на утриманні одну малолітню дитину - доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено як у вступній так і резолютивній частині вироку суду.Відтак покарання у виді обмеження волі, відповідно до приписів ч. З ст. 61 КК України, до неї не може бути застосоване.
Крім того, прокурор значив, що ОСОБА_6 є раніше не судимою, характеризується позитивно, не має самостійних джерел доходу, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненому щиро розкаялась та добровільно відшкодувала завдану кримінальним проступком шкоду. Відтак, на думку апелянта, рішення суду про призначення покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі є безпідставним та є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачена ОСОБА_6 просить вирок залишити без змін. Вважає, що застосування покарання у виді громадських робіт, як просить прокурор, є неприпустимим, оскільки вона перебуває у відпустці за догляду за малолітньою дитиною.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
23.04.2022, більш точний час встановити не представилось можливим, ОСОБА_6 . Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, фінансування якої здійснюється за рахунок державного бюджету, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи поряд з домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди державі і бажаючи їх настання, з метою отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, механізм призначення та виплати якої, передбачений Порядком, затвердженим Постановою, шляхом обману, ОСОБА_6 особисто подала заяву про взяття її разом з донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на облік в електронній формі за допомогою мобільного додатку "Порталу Дія", як внутрішньо переміщених осіб, в якій умисно зазначила недостовірні дані щодо свого переміщення з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_2 , так як фактично ніякого переміщення не відбулось, а зазначені недостовірні відомості були вказані ОСОБА_6 формально для отримання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам. При цьому, ОСОБА_6 попереджено про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної державної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей.
Внаслідок того, що ОСОБА_6 внесла до заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи недостовірні відомості про адресу свого фактичного місця проживання/перебування, остання разом з донькою ОСОБА_8 безпідставно надано статус внутрішньо переміщених осіб, та як наслідок нараховано та виплачено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 на загальну суму 10 000 грн., по 5 000 грн. щомісячно згідно Порядку, затвердженого Постановою, якими остання незаконно заволоділа та розпорядилася на власний розсуд, чим державним інтересам в особі Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області завдано майнової шкоди на вказану суму.
Судом першої інстанції ОСОБА_6 визнано винною у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та її дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Зазначила, що не працює, отримує лише допомогу за догляду за дитиною, яку виховує самостійно, у вчиненому щиро розкаюється.
Захисник ОСОБА_10 повідомлена про дату та час апеляційного розгляду, її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Також про дату та час апеляційного розгляду повідомлено представника потерпілого (управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області).
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого правопорушення, є обґрунтованими та відповідають дослідженим судом доказам. ЇЇ дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України. В цій частині вирок не оскаржується.
Враховуючи визначені ст. 404 ч.1 КПК України межі перегляду судом апеляційної інстанції, вирок в цій частині не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначення ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, то вони є слушними.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Обвинувачена ОСОБА_6 має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, суд першої інстанції, призначаючи покарання у виді обмеження волі, порушив вимоги ч.3 ст.61 КК України та застосував закон, який не підлягає застосуванню. Відтак, рішення про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_6 у виді обмеження волі свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За такого, в частині призначеного покарання вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_6 , покарання колегія суддів виходить з наступного.
Згідно вимогам ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Обвинувачена ОСОБА_6 є раніше не судимою, характеризується позитивно, не має самостійних джерел доходу, виховує одна малолітню дитину, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненому щиро розкаялась та добровільно відшкодувала завдану кримінальним проступком шкоду.
Зазначені дані про особу винної та обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, є підставою для призначення покарання з урахуванням вимог ч.1 ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті.
Застосування вимог ч.1 ст. 69 КК України, у данному випадку, забезпечить досягнення закріплених у ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання, виходячи з принципу індивідуалізації покарання.
За видом покарання - штраф, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, а тому колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене покарання до штрафу, який визначає у мінімальному розмірі для даного виду покарання.
Враховуючи зазначене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 в частині призначення покарання, на підставі п.4 ч.1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 424, 425, 426, 532 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання.
Пом'якшити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 190 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.
В іншій частині зазначений вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3