Справа № 438/1865/23 Головуючий у 1 інстанції: Ткачов С.М.
Провадження № 33/811/1711/23 Доповідач: Романюк М. Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю захисника Гирича О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, ч. 1 ст.122-2 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення:
- за ч.1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;
- за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - у виді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) гривень.
У порядку ч.2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №652514 від 29.10.2023, водій ОСОБА_1 28.10.2023 о 23 год 30 хв в м. Бориславі по вул. І. Франка, керував транспортним засобом HondaDio без ДНЗ, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук, від проходження тесту на визначення стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатора «DragerAlcotest 6820» та у медзакладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу серії ААД №652515 від 29.10.2023, водій ОСОБА_1 28.10.2023 о 23 год 30 хв в м. Бориславі по вул. І. Франка, керував транспортним засобом HondaDio без ДНЗ та не виконував вимогу про зупинку ТЗ завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього - червонного кольору ТЗ TOYOTA PRIUS з ДНЗ 1292, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. ст.122-2 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову змінити в частині накладення стягнення, визнати ОСОБА_1 винним у вчинення правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення:
- за ч.1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;
- за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - у виді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) гривень.
У порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 , остаточне адміністративне стягнення у видів штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду в частині накладеного стягненого незаконна, необґрунтована і така, що підлягає зміні в зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуально права, не повним та не об'єктивним з'ясуванням судом всіх обставин справи.
Зауважує, що апелянт не є водієм в розумінні п.1.10 ПДР України. Окрім того, особу було встановлено на підставі паспорту, а не посвідчення водія, і таке не вилучалось, оскільки його ніколи не отримував.
Звертає увагу на те, що відповідно до абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Захисник Гирич О.В. не заперечив про розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника Гирича О.В., який апеляційну скаргу підтримав,просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно таоб'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема,суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особав його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1ст.130, ч. 1 ст.122-2 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
- копією постанови серії ЕАТ №8034379 від 29.10.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 «відмовився».
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Бориславська ЦМЛ» БМР від 29.10.2023 на ім'я ОСОБА_1 ;
- поясненням ОСОБА_1 від 29.10.2023 в якому ОСОБА_1 зазначає, що керував транспортним засобом - скутером, без д.н.з. та посвідчення водія. На вимогу зупинки - не зупинився. Від алкотестера відмовився, оскільки не мав бажання його проходити. Крім цього вказує, що йому відомі його права, а також негативні наслідки у разі відмови проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі;
- розпискою ОСОБА_2 від 29.10.2023, якою останній зобов'язався взяти на відповідальне зберігання скутер, належний ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора СРПП відділення поліції № 1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Дрозда О. від 29.10.2023;
- відеоматеріалами, досліджених під час судового засідання з яких судом встановлено, а також підтверджено самим ОСОБА_1 , що він керував транспортним засобом HondaDio без ДНЗ та не здійснив зупинку на вимогу працівників поліції, натомість звернув з головної дороги у вуличку де зупинився, оскільки дорога закінчувалась тупиком. На неодноразові пропозиції працівника поліції, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, норми вказаної статті містять обов'язкову адміністративну відповідальність за скоєне правопорушення у вигляді як накладення штрафу, так і позбавлення права керування транспортними засобами. Альтернативи вибору у призначенні покарання норми ст. 130 КУпАП не містять і визначена законом санкція за вказане правопорушення за своєю правовою природою є імперативною.
Загальні засади призначення адміністративного стягнення визначені ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, а є виключно імперативною, а відтак не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому Кодекс України про адміністративні правопорушення, на відміну від загальних положень КПК України, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Посилання апелянта на те, що особу було встановлено на підставі паспорту, а посвідчення водія ніколи не отримував, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вказане не спростовує факту вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення.
В даному випадку об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб'єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або підвпливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявностічи відсутності посвідчення водія.
Цитування апелянтом змісту абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», не є підставою для зміни судового рішення. Названа Постанова була прийнята 18 років тому назад, до змін, внесених у ст. 130 КУпАП, в частині застосування одночасного двох стягнень, повторного застосування позбавлення права керування транспортними засобами. Позбавлення посвідчення водія певної категорії є більш вузьким поняттям в порівнянні з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів, протягом певного проміжку часу, у даному випадку на один рік. А тому, рекомендації суду касаційної інстанції, які не відповідають змісту чинного законодавства, не можуть застосовуватися та не є підставою для зміни судового рішення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкцій ч.1 ст.130 КУпАП, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2023року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк