Справа № 446/1266/23 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.
Провадження № 33/811/1510/23 Доповідач: Романюк М. Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Згідно з постановою судді, 21.05.2023 о 00:09 год., вулиці Будівельній в смт. Добротвір, Червоноградського району, Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "VolkswagenPassat" д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп"яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Драгер". Результат тесту 2.32 проміле.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати протиправною і скасувати постанову суду.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску строку покликається на те, що копію оскаржуваної постанови не отримував, на судовому засіданні не був присутній, через те, що належним чином не повідомляли про дату, час та місце засідання. Про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 02.10.2023 року, з інформації наведеної в реєстрі судових рішень.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Звертає увагу на те, що: працівник поліції його зупинив безпідставно, адже він ПДР не порушував; не було належним чином роз'яснено з боку поліцейського стосовно реалізації прав щодо надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В судове засідання, яке призначалося судом апеляційної інстанції на 10 год. 15 хв. 08.12.2023 року, ОСОБА_1 не з'явився, але він особисто 27.11.2023 року повідомлявся телефонограмою на мобільний номер телефону, що міститься в матеріалах справи, про місце та час судового засідання.
Крім того, згідно довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber», 27.11.2023 року судова повістка сформована в електронному вигляді і доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23.01.2023 року.
Крім того, будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду від ОСОБА_1 до канцелярії Львівського апеляційного суду не надходило.
За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справипро адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарженнязаслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно таоб'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема,суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особав його вчиненні.
Суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 016007 від 21.05.2023; результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу алкотесту "Драгер" 6820 згідно з показними якого ОСОБА_1 , 21.05.2023 о 00:09 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 2.32 проміле алкоголю; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з результатами якого ОСОБА_1 не згоден; направленням на огляд водія до закладу охорони здоров'я від 21.05.2023; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Доводи апелянта про те, що працівник поліції зупинив безпідставно ОСОБА_1 , апеляційний суд до уваги не бере.
Як вбачається із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час дії комендантської години.
Апеляційний суд наголошує, що в Україні введено режим воєнного стану, який передбачає обмеження прав громадян, зокрема щодо вільного пересування, діє комендантська година і відповідно працівники правоохоронних органів мають забезпечувати громадський порядок, особливов комендантську годину.
Якщо людина в заборонений час - протягом комендантської години - перебуває на вулиці, то комендантський патруль має право її затримати, перевірити в неї наявність документів, які б давали право на перебування на вулиці, чи підтвердити обставину про відсутність таких документів у даної особи, а також встановити причину порушення комендантської години.
Доводи апелянта про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено право ОСОБА_1 на отримання юридичної допомоги, спростовуються відомостями відеозапису події, оскільки ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про те, що він бажає скористатись правовою допомого.
Поряд з цим, слід взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 вересня 2023 року.
Постанову судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк