Справа № 462/9346/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1164/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИЛА:
даною ухвалою, задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 16 січня 2024 року включно.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у злочині проти життя та здоров'я людини, за який передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, також вагомим аргументом є те, що ОСОБА_6 раніше суджений, без сталих матеріальних доходів, що надалі може спонукати його переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню та вчиняти інші злочини, також те, що враховуючи існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а також враховуючи відсутність міцних соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його репутацію, майновий стан, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, оскільки жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.
На вказану ухвалу захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема зазначає, що до обвинуваченого ОСОБА_6 цілком можливим було б застосувати цілодобовий домашній арешт. Чергове продовження тримання під вартою до 16 січня 2024 року включно є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України.
Заслухавши доповідача, виступ захисника адвоката ОСОБА_7 , який підтримав доводи поданої апеляційної скарги та не заперечив про розгляд такої у відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 , виступ прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти апеляційних вимог, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлено, що на розгляді у Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12021141060000084 про обвинувачення: ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора та продовживши обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вірно врахував особу обвинуваченого, те що ОСОБА_6 обвинувачується у злочині проти життя та здоров'я людини, за який передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, також те, що ОСОБА_6 раніше суджений, без сталих матеріальних доходів, що надалі може спонукати його переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню та вчиняти інші злочини, відтак враховуючи існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а також враховуючи відсутність міцних соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його репутацію, майновий стан, тому обвинуваченому ОСОБА_6 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, оскільки жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобіганні ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки, наведені ризики, можуть бути розцінені ним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують та виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Доводи захисника щодо незаконності ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи захисника обвинуваченого, про застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалами при обранні запобіжного заходу та подальшого продовження його строку, не зменшились.
Інші доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог адвоката не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4