Справа № 127/5225/23
Провадження № 22-ц/801/2589/2023
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач :Стадник І. М.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
11 грудня 2023 року м. Вінниця
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кобзіної Альони Сергіївни,
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2023 року
у справі №127/5225/23
за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентини Василівни про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності,-
встановив:
Не погодившись із судовим рішенням у зазначеній справі представник позивача адвокат Кобзіна А.С. подала апеляційну скаргу.
Вивчивши зміст апеляційної скарги та додане до неї клопотання приходжу до наступного висновку.
Частиною 4 статті 356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються, крім іншого, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, коло платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.
При наданні оцінки дотриманню особою, яка звертається до суду з апеляційною скаргою, вимог статті 356 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє сплату судового збору у відповідному розмірі (стаття 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI) та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина перша статті 9 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI).
Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на судовий захист в порядку цивільного судочинства є надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення позовної заяви без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.
Всупереч зазначеній нормі апелянтом такі документи до скарги не додано, судовий збір згідно вимог Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року не сплачено.
До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про звільнення сплати судового збору з посиланням на те, що позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі. На час звернення до суду із цим позовом він був студентом, єдиним доходом його була стипендія. Тепер він доходів не отримує, є сиротою, свого житла немає.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, звільнення від сплати судового збору з підстав, передбачених статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір.
Відповідно до пункту 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 єдиною підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно Цивільно процесуального Кодексу повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Натомість, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору представником позивача не надано жодних доказів, які б давали суду підстави для його задоволення, а посилання про наявність таких в матеріалах справи не можуть бути перевіреними на даному етапі, оскільки апеляційна скарга подана безпосередньо апеляційному суду, тоді як матеріали цивільної справи перебувають у суді першої інстанції.
Отже, твердження скаржника щодо наявності у нього важкого майнового стану, без надання доказів на підтвердження цих обставин, не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору,
Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, зловживання своїми процесуальними права не допускається.
З урахуванням викладеного приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору без надання доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається апелянт у відповідному клопотанні.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено розмір судового збору - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
У рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 13.11.2023 року не зазначено ціну позову, в апеляційній скарзі ціна позову також не визначена.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив: встановити факт родинних відносин та визнати за ним право власності на майно.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.
Апеляційний суд позбавлений можливості визначення необхідного для сплати судового збору за вимогу майнового характеру, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, також не повідомлено, яка ціна позову, а у клопотанні про звільнення від сплати судового збору не заначено суму судового збору, про неспроможність сплатити якої вказує апелянт.
Згідно частини 2 статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві - стаття 185 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту надається строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» або ж шляхом подання клопотання про звільнення від сплати судового збору разом із доказами на підтвердження матеріального становища позивача, який не дозволяє йому здійснити сплату судового збору у розмірі та порядку, що передбачений Законом України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання адвоката Кобзіної Альони Сергіївни про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кобзіної Альони Сергіївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2023 року - залишити без руху.
Надати апелянту строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків та роз'яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.М. Стадник