ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4124/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Гордієнко А.І.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 286794,33грн, з якої: 172295,99грн основного боргу, 92760,72грн інфляційних нарахувань, 21737,62грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором підряду №24/05-2018 від 24.05.2018 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.08.2023.
23.08.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що специфікацією №1 до договору сторонами було погоджено відповідний порядок оплати виконаних робіт, а саме: 30% - передоплата, 40% - протягом 30-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт, 30% - після підписання актів приймання бурового станка СБШ-250 МН хоз. №9. Зазначає, що оплата 30% ціни договору здійснюється відповідачем на користь позивача лише після підписання актів приймання бурового станка СБШ-250 MM хоз. №9 між ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та відповідачем за договором підряду на капітальний ремонт №1716-09-10 від 15.11.2017, за яким відповідач виконував роботи з капітального ремонту бурового станка СБШ-250МН хоз.№9. Відповідач вважає, що строк оплати не настав.
28.08.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі відповідача та його представника.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.10.2023.
20.09.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Відповідно до змісту наведеної заяви позивач просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" заборгованість в загальному розмірі 185858,16грн, з якої: 100918,40грн основного боргу, 54332,45грн інфляційних нарахувань, 13263,17грн 3% річних, 17344,14грн пені, витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу;
- повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" надмірно сплачений судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 відкладено підготовче засідання на 26.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.11.2023.
У судове засідання 16.11.2023 відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 30.11.2023.
У судове засідання 30.11.2023 відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач заперечень на заzву про зменшення не надав.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 30.11.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
УСТАНОВИВ:
24.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду №24/05-2018 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник, за дорученням замовника, бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з дефектування та ремонту компресорного устаткування (надалі - обладнання), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вартість виконаних робіт відповідно до умов цього договору.
Вартість робіт узгоджується сторонами в додатках (Специфікаціях), які з моменту підписання сторонами та проставляння печаток сторін будуть вважатись невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору ремонт обладнання виконується на території підрядника (якщо інше не вказано в Специфікаціях).
Замовник за даним договором є підрядником відносно виконання робіт з капітального ремонту бурового станка СБШ-250 МН хоз. № 9 (п. 1.4 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна ціна договору визначається сумарною вартістю робіт, згідно підписаних сторонами специфікацій.
Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у розмірі та строки, визначені у підписаній сторонами специфікації (п. 3.2 договору).
Приймання-передача обладнання на ремонт та повернення, з ремонту оформлюється між сторонами шляхом підписання відповідних видаткових накладних або актів передачі (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.4 договору моментом переходу ризиків випадкового знищення чи пошкодження обладнання від замовника до підрядника (при передачі обладнання в ремонт) та від підрядника до замовника (при передачі обладнання з ремонту) буде вважатись дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної або актів передачі.
Право власності на обладнання, що є об'єктом ремонту та передане підряднику за видатковою накладною або актами передачі, до підрядника не переходить (п. 4.5 договору).
Здача-приймання виконаних робіт проводиться сторонами шляхом оформлення акту виконаних робіт (п. 4.6 договору).
Згідно з п. 4.8 договору замовник, протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати отримання повідомлення і акту виконаних робіт зобов'язаний прийняти такі роботи, організувати вивезення обладнання з території підрядника та підписати акт виконаних робіт. У разі не підписання акту виконаних робіт протягом зазначеного терміну та ненадання мотивованої відмови в той же термін роботи вважатимуться прийнятими замовником в повному обсязі та без зауважень.
Відповідно до п. 6.4 договору за порушення термінів оплати підрядник має право вимагати, а замовник за вимогою підрядники зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, a в частині прийнятих на себе сторонами зобов'язань - до повного виконання всіх перейнятих на себе зобов'язань (9.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку. При цьому, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.
24.05.2018 між сторонами на виконання умов договору підписано специфікацію №1 (а.с. 14 том 1)
Відповідно до умов специфікації сторони установили наступне:
Загальна вартість робіт складає 238495,99грн (двісті тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень 99 коп.), з урахуванням ПДВ 20% - 39749,33грн.
Умови оплати: 30% - передоплата, 40% - протягом 30-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт, 30% - після підписання актів приймання бурового станка СБШ-250 МН хоз. № 9.
Умови виконання робіт: на території підрядника. Транспортування ремфонду за рахунок замовника.
Термін виконання робіт: протягом 100-та робочих днів з дати передачі ремфонду підряднику.
Гарантія: 12 місяців з моменту підписання акту виконаних робіт.
11.01.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору підряду (а.с. 21 том 1), відповідно до змісту якої сторонами внесено зміни у специфікацію №1 та збільшено загальну вартість робіт, у зв'язку з чим вартість робіт за договором підряду №24/05-2018 від 24.05.2018 складає 252295,99грн.
30.05.2018 між сторонами укладено акт приймання-передачі обладнання в ремонт (а.с. 22 том 1).
26.12.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі обладнання з ремонту (а.с. 24 том 1).
За результатом виконаних робіт між сторонами 28.03.2019 було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №50 (а.с. 27 том 1).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору виконав роботи з дефектування та ремонту компресорного устаткування (бурового станка СБШ-250 МН хоз.№9) на загальну суму 252295,99грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом.
Як зазначає позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), відповідач в порушення умов договору за виконані роботи розрахувався частково, сплачено 30% від загальної вартості робіт, як передоплата. Іншу частину у розмірі 40% від загальної вартості робіт відповідач у встановлені договором строки не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 100918,40грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за виконані роботи.
Предметом доказування у справі є обставини укладення договору підряду, умови виконання, загальна сума, порядок та строк оплати виконаних робіт, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості виконаних робіт.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття виконаних робіт за зазначеним актом відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку підрядника за договором підряду виконати роботи відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих робіт.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Господарським судом встановлено, що сторонами у специфікації №1 узгоджено відповідний порядок оплати виконаних робіт, а саме: 30% - передоплата, 40% - протягом 30-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт, 30% - після підписання актів приймання бурового станка СБШ-250 МН хоз. № 9.
З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог спір щодо сплати 30% передоплати відсутній, спір стосується лише невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати саме 40% вартості виконаних робіт.
Таким чином, суд не приймає посилання відповідача на те, що строк оплати залишку у розмірі 30% вартості виконаних робіт не настав, оскільки вони не стосуються заявленої до стягнення суми.
Судом встановлено, що між сторонами 28.03.2019 було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №50 (а.с. 27 том 1).
Отже, враховуючи визначений контрагентами у специфікації №1 до договору порядок розрахунків за виконані роботи, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за наведеним актом, суд зазначає, що строк оплати 40% вартості виконаних робіт є таким, що настав 29.04.2019 (оскільки 27.03.2019 вихідний день), прострочення з 30.04.2019.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 100918,40грн відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за виконані роботи у сумі 100918,40грн слід визнати обґрунтованими.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 6.4 договору в розмірі 17344,14грн, 3% річних - 13263,17грн, інфляційні втрати - 54332,45грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку (а.с. 113, 114 том 1).
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.4 договору за порушення термінів оплати підрядник має право вимагати, а замовник за вимогою підрядники зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 17344,14грн за загальний період з 29.04.2019 по 29.10.2019.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 17247,37грн за загальний період з 30.04.2019 по 29.10.2019.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 54332,45грн за загальний період з травня 2019 року по червень 2023 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у сумі 13254,87грн за загальний період з 29.04.2019 по 14.09.2023.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховано положення ст.ст. 253, 254 ЦК України (невірно визначений початок строку виконання зобов'язань, як і при розрахунку пені).
За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13254,87грн за загальний період з 30.04.2019 по 01.09.2022.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 100918,40грн - основного боргу, 13254,87грн - 3% річних, 17247,37грн - пені, 54332,45грн - інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00грн.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляв.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні копії договору про надання правничої допомоги №08/23 від 22.06.2023, посвідчення адвоката №2351 від 15.10.2012, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2687 від 15.10.2012 та ордеру серії АЕ №1214285 від 20.07.2023, платіжної інструкції №161 від 27.06.2023 (а.с. 45-48 том 1).
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.
Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 10000,00грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 4301,91грн за платіжною інструкцією №191 від 20.07.2023 (а.с. 10 том 1).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги до суми 185753,09грн, то судовий збір у розмірі 1514,04грн (4301,91 - (613843,70 * 1,5%) = 1974,19грн) може бути повернутий з державного бюджету за клопотанням позивача.
Враховуючи те, що позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог заявив клопотання про повернення судового збору, вбачаються підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1514,04грн.
Водночас, за змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2786,29грн.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 185858,16грн, з якої: 100918,40грн основного боргу, 54332,45грн інфляційних нарахувань, 13263,17грн трьох відсотків річних, 17344,14грн пені - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" (50072, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дунайська, буд. 46, ідентифікаційний код 35229520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, буд. 52, оф. 418, ідентифікаційний код 41105688) 100918,40грн - основного боргу, 54332,45грн - інфляційних нарахувань, 13254,87грн - 3% річних, 17247,37грн - пені, 2786,29грн - витрат по сплаті судового збору та 10000,00грн - витрат на правничу допомогу.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" 8,30грн - 3% річних та 96,77грн - пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, буд. 52, оф. 418, ідентифікаційний код 41105688) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1514,04грн, сплачений у складі судового збору в сумі 4301,91грн згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №191 від 20.07.2023, про що постановити ухвалу.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 11.12.2023.
Суддя В.О. Татарчук