ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
05 грудня 2023 року Справа № 903/86/23 (903/809/23)
За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Захід» Карасюка О. В.
до Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Одеса
про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 75 000 грн. 00 коп.
в межах справи №903/86/23
за заявою фізичної особи ОСОБА_2 , с.Красна Коса, Одеська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Захід», м.Ковель, Волинська область
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Суддя Шум М.С.
Секретар с/з Сосновська Ю. П.
Учасники справи:
від відповідача: н/з
ліквідатор: Карасюк О. В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.11.2023 у справі №903/804/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Захід» в особі ліквідатора Карасюка О. В. до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 75 000 грн. 00 коп. задоволено частково, стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Захід» (вул. Володимирська, 135, м.Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 36920426) кошти в сумі 22 176 грн. 60 коп. та 793 грн. 61 коп. судового збору, в стягненні на суму 52 823 грн. 40 коп. відмовлено.
У відзиві на заяву про стягнення дебіторської заборгованості адвокат відповідача серед іншого, просить суд стягнути з ТОВ «Самсон Захід» судові витрати у справі на користь ОСОБА_1 , орієнтовний розмір яких становить 50 000 грн. 00 коп. (витрати на правничу допомогу адвоката).
В судовому засіданні 21.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення у справі №903/86/23 (903/809/23) складено та підписано 23.11.2023.
24.11.2023 до суду від представника фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Г. Е. надійшло клопотання про стягнення судових витрат з ТОВ «Самсон Захід» , а саме 50 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 27.11.2023 розгляд клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Г. Е. від 24.11.2023 про стягнення судових витрат з ТОВ «Самсон Захід» призначено на 05.12.2023.
29.11.2023 до суду надійшли заперечення від ліквідатора Карасюка О. В. щодо заяви представника відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Ліквідатор банкрута заперечує проти ухвалення додаткового рішення, зазначає, що у заяві представник Відповідача не навела жодного аргументу щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними роботами (наданими послугами); зроблено висновок про те, що такий розмір є співмірним.
Однак такі витрати з огляду на ціну позову та складність справи є неспівмірними, завищеними та такими, що не відповідають критерію розумності та обґрунтованості.
Так, як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, то при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00).
Розмір витрат на оплату адвокатських послуг є явно безпідставним, оскільки при ознайомленні з матеріалами справи, в тому числі з виписками з банківських рахунків, представником відповідача на оплату пред'явлено більший розмір, аніж за підготовку самого відзиву по даній справі.
Більше того, як не заперечує сама представниця відповідача у відзиві, ліквідатором була надана можливість ознайомитись із банківськими виписками боржника в електронному вигляді, що значно спрощує пошук проведених транзакцій.
Крім того, такі транзакції самим ліквідатором було точно та повно наведені у своїй заяві про стягнення дебіторської заборгованості з відповідача із вказівкою на дату їх проведення та номер платіжного документа, а також здійснено відмітку у роздруківках банківських виписок з метою подальшого їх безперешкодного та полегшеного виявлення усіма учасниками судового процесу.
Всі матеріали даної справи - № 903/86/23 (903/809/23) містяться в електронному форматі в електронному суді, доступ до якого було надано представнику відповідача 14.09.2023, що підтверджено у відзиві, який наявний в матеріалах справи.
Таким чином, розмір понесених витрат є явно необґрунтованим.
Дійсною ціною позову вказано суму 75 000,00 грн, а не 422 000,00 грн як зазначалось у заяві про стягнення дебіторської заборгованості, у зв'язку з чим ліквідатор подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до вказаної суми - 75 000,00 грн. Відтак, справа є малозначною.
Представником відповідача у заяві вказано суму, яку остання просить стягнути на користь ОСОБА_1 як судові витрати на правничу допомогу саме у розмірі 50 000,00 грн, розмір якого, по-перше, необґрунтований, по-друге, заявлено без врахування законодавчих приписів, які є імперативними.
Так, представником відповідача знехтувано законодавчий припис, встановлений імперативно в ч. 4 ст. 129 ГПК України, та свідомо не було взяти до уваги рішення Господарського суду Волинської області від 21.11.2023 у справі № 903/86/23 (903/809/23), яким частково задоволено вимоги. Суд, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, повинен покласти відшкодування судових витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а отже, підстав для стягнення 50 000,00 грн як повної суми судових витрат на користь відповідача - немає.
Відповідача не надав достатніх доказів фактичного здійснення витрат, оскільки відсутні платіжне доручення та квитанція про сплату за надані послуги.
З посиланням на приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України ліквідатор зазначає, що у даній справі заява про стягнення/розподіл витрат на оплату послуг адвоката повинна бути подана до прийняття судового рішення по справі. Така заява представником відповідача до прийняття рішення суду по суті заявлених позовних вимог не була подана, а тому суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати та ухвалювати додаткове рішення.
В судовому ліквідатор банкрута позицію, що зазначена у запереченнях підтримав повністю.
Адвокат відповідача в заяві від 04.12.2023 просить суд судове засідання проводити без її участі, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу підтримує повністю та просить задоволити.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відзиві на заяву про стягнення дебіторської заборгованості адвокат відповідача серед іншого, просить суд стягнути з ТОВ «Самсон Захід» судові витрати у справі на користь ОСОБА_1 , орієнтовний розмір яких становить 50 000 грн. 00 коп. (витрати на правничу допомогу адвоката).
В заяві від 24.11.2023 про ухвалення додаткового рішення адвокатка просить суд стягнути з товариства-банкрута 50 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 під час розгляду заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості.
08.09.2023 між адвокатом Нікітіною Ганною Едуардівною та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №08/09 відповідно до пункту 1 якого клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.
Згідно з пунктом 3.1 договору клієнт зобов'язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід'ємною частиною договору шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.
Додатковою угодою №1 від 08.09.2023 до договору сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги за представництво інтересів у Господарському суді Волинської області щодо розгляду справи №903/86/23 в сумі 50 000 грн. 00 коп.
В матеріалах справи також міститься Ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Нікітіною Г. Е. від 08.09.2023 серія ВН №1282114
Згідно з підписаним обома сторонами без зауважень акту приймання-передачі наданих юридичних послуг адвокатом клієнту надані такі юридичні послуги:
- надання правової інформації, консультацій, роз'яснень з правових питань протягом 2 годин вартістю 6 000 грн. 00 коп.
- ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі, із виписками із банківських рахунків протягом 7 годин вартістю 14 000 грн. 00 коп.
- складання відзиву протягом 4 годин вартістю 12 000 грн. 00 коп.
- складання клопотання протягом 1 години вартістю 3 000 грн. 00 коп.
- участь у судових засіданнях протягом 3 годин 5 000 грн. 00 коп.
Відтак, загальна вартість послуг становить 50 000 грн. 00 коп.
До матеріалів справи також долучено рахунок-фактури на суму 50 000 грн. 00 коп.
Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
В додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 зазначено, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в Постанові від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19 розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним. За даних обставин, у разі прийняття сторонами фіксованої суми гонорару, надавати детальний опис робіт не потрібно.
В даному випадку сторонами в додатковій угоді №1 від 08.09.2023 до договору узгоджено фіксований розмір гонорару адвоката, а саме 50 000 грн. 00 коп. Крім того, в акті приймання-передачі наданих юридичних послуг зазначено перелік робіт адвоката та тривалість їх виконання.
Суд при постановленні додаткового рішення у даній справі частково погоджується з позицією ліквідатора та вважає за доцільне стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. При цьому, суд звертає увагу на такі обставини:
Ціна позову (заява про стягнення дебіторської заборгованості на користь банкрута в межах справи про банкрутство) становила 75 000 грн. 00 коп. Як зазначено, в рішенні суду та підтверджено матеріалами справи 06.10.2023 до суду надійшла заява від ліквідатора Карасюка О. В. про зменшення розміру позовних вимог до 75 000 грн. 00 коп. Зменшення позовних вимог обґрунтовано інформацією та доводами, що надані представником відповідача у відзиві, відтак суд в порядку ст. 46 ГПК України прийняв заяву ліквідатора про зменшення позовних вимог до 75 000 грн. 00 коп. та розглянув спір з врахуванням нової ціни позову.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.11.2023 у справі №903/804/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Захід» в особі ліквідатора Карасюка О. В. до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 75 000 грн. 00 коп. задоволено частково, стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Захід» (вул. Володимирська, 135, м.Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 36920426) кошти в сумі 22 176 грн. 60 коп. та 793 грн. 61 коп. судового збору, в стягненні на суму 52 823 грн. 40 коп. відмовлено.
Відтак, судом задоволено вимоги, що становлять 29,6% від заявленої до стягнення суми. Натомість, вимоги, що становили 70,4% (проте не 100 %) ціни позову залишилися без задоволення на користь ліквідатора банкрута.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням часткового задоволення позову пропорційний розмір витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач становить 35 200 грн. 00 коп. (або 70,4% від 50 000 грн. 00 коп.).
Проте, суд погоджується із запереченнями ліквідатора банкрута та вважає доведеною останнім ту обставину, що такий розмір витрат є неспівмірним, необґрунтованим та непропорційним з огляду на предмет спору, ціну позову, а також з огляду на дії сторони-відповідача щодо досудового вирішення спору.
Суд бере до уваги, що арбітражним керуючим вчинялися дії з метою отримання від ОСОБА_1 дійсної та достовірної інформації щодо отримання коштів, зокрема і суми, в якості безпроцентної фінансової допомоги від товариства-банкрута (надіслання листа та претензії на дійсну адресу ОСОБА_1 ), проте відповідач жодних відповідей на запити арбітражному керуючому до звернення із відповідною заявою до суду не надавав.
Перелік в акті приймання-передачі юридичних послуг наданих адвокатом послуг з надання правової інформації, консультацій, роз'яснень з правових питань протягом 2 годин, складання відзиву протягом 4 годин та ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі, із виписками із банківських рахунків протягом 7 годин, що в сукупності зайняло 13 годин та загалом вартувало 32 000 грн. 00 коп. на переконання суду не відповідає принципу розумності та співмірності з огляду на юридичні підстави позову, незначну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної. Щодо долучених ліквідатором до матеріалів справи банківських виписок, суд зазначає, що відповідач та відповідно адвокат відповідача доводила обставини перерахування/неперерахування коштів саме фізичною особою ОСОБА_1 , проте не третіми особами, що потребувало детального вивчення банківських виписок, що долучені ліквідатором до матеріалів справи.
Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи часткове задоволення позову, предмет спору та розмір заявлених позовних вимог у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані відповідачеві послуги та зважаючи на дії сторони щодо досудового вирішення спору, суд доходить висновку, що покладення на товариство-банкрута розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
Щодо твердження ліквідатора банкрута про відсутність доказів на підтвердження оплати відповідачем послуг адвоката в сумі 50 00 грн. 00 коп., суд зазначає, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 аналізуючи ГПК дійшов висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Щодо недотримання стороною відповідача процесуальних вимог про заявлення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги, що адвокат відповідача в першій заяві по суті спору (відзив на заяву) зазначила про орієнтовний розмір витрат на правничу допомога адвоката в сумі 50 000 грн. 00 коп. та просила їх покласти на ТОВ «Самсон Захід». Відтак, відповідач не втратив право звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та подати відповідні докази.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Г. Е. від 24.11.2023 про стягнення судових витрат з ТОВ «Самсон Захід» в сумі 50 000 грн. 00 коп. задовольнити частково.
2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Захід» (вул.Володимирська, 135, м.Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 36920426) на користь фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 10 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
3. У стягненні решти суми витрат на правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення останнього. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення
складений 11.12.2023
Суддя Шум М.С.