ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1263/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
представники сторін:
від позивача: Кузьміна І.С., довіреність №01Др-281-1023 від 10.10.2023 р., адвокат;
від відповідача: Кочура С.В., довіреність №07/1 від 03.01.2023 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 (суддя Мілєва І.В., повний текст якого підписаний 15.05.2023) у справі №904/1263/23
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Марганець
про стягнення 46 940,77 грн
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 46 940,77 грн, з яких: 45 360,00 грн - основний борг, 1491,29 грн - пеня, 89,48 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі №9041263/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" м. Марганець на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" м. Дніпро 45598,61 грн, з яких: 45 360,00 грн - основний борг, 149,13 грн - пеня, 89,48 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" в якій, з посиланням на порушенні при його ухваленні вимог ст.ст. 42, 69, 86, 227, 236 ГПК України та неправильним застосуванням положень ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 14 та 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що у 2020 році тариф на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, відповідно до Кодексу ГРМ для AT «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» не встановлено (постанова НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 є неправомірною), і AT «Марганецький ГЗК», керуючись п. 6.2. Договору, до моменту встановлення Оператору ГРМ нового тарифу на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ має сплачувати за послуги AT «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» у 2020 році за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу (тобто, за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425), і в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (як це визначено п. 6.4. Договору).
Зокрема, зауважує, що станом на листопад 2020 року переплата коштів, сплачених AT «Марганецький ГЗК» на користь АГ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» у 2020 році у співставленні з розміром коштів, які б мали бути сплачені апелянтом на користь AT «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» за надані послуги з розподілу природного газу, зокрема за період з 01.01.2020 по 31.10.2020, із застосуванням тарифу 580.60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ), відповідно до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, з урахуванням наявної на початок 2020 року переплати, складає 2 188 889.19 грн., що фактично визначає відсутність заборгованості за надані послуги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у спірному періоді (Розрахунок переплати є в матеріалах справи).
Апелянт зауважує, що з урахуванням суттєвої зміни обставин він звернувся із зустрічним позовом до Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у межах справи №904/414/23 про внесення змін до договору розподілу природного газу від 01.01.2016, який прийнято до розгляду. При цьому, в разі задоволення зустрічного позову AT «Марганецький ГЗК» у справі №904/414/23 та внесення відповідних змін у спірний договір, це буде підставою для корегування річної замовленої потужності газу (за 2022 рік), що вплине на здійснення перерахунку і розрахунків між сторонами (з урахуванням наданого Відповідачем Розрахунку переплати за Договором розподілу (копія є в матеріалах справи)), та, в свою чергу, може призвести до відсутності підстави стягнення заборгованості за послуги розподілу газу, яким «Марганецький ГЗК» у 2023 році не користувався і не міг користуватись у зв'язку із настанням істотної зміни обставин за договором.
Вважає, що позовні вимоги AT "ОГС "Дніпропетровськгаз" про стягнення з Відповідача одночасно збитків у вигляді 3% річних відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та пені (штрафних санкцій) є неправомірним та порушує вимоги ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, нарахування Позивачем за січень 2023 року пені та 3% річних, починаючи з 13.02.2023, не може мати місця та є неправомірним, так як відповідні акт за січень 2023 та рахунок Відповідач отримав лише 14.02.2023 (копія супровідного листа є в матеріалах).
Апелянт також посилається на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили здійснення у 2022 році платежів па користь Позивача за Договором, що є обґрунтованою та законною підставою для звільнення AT "Марганецький ГЗК" від відповідальності за нездійснення оплати за надані Позивачем послуги відповідно до Договору розподілу у 2022-2023 роках (ст. 218 Господарського кодексу України), що підтверджує висновком ТПП України № 46/02-03 від 08.02.2023.
Одночасно додатком до скарги подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом Дніпропетровської області пов'язаної справи №904/7013/20, обставини у якій, на думку апелянта, будуть мати преюдиціальне значення для цієї справи, зокрема, у справі №904/7013/20 буде встановлюватися правомірність застосування до спірних правовідносин тарифу, визначеного постановою НКРЕКП від 24.03.2016 №425, і, як наслідок, наявність або відсутність переплати, яка утворилась внаслідок застосування тарифу 580,60 грн. за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ) до спірних правовідносин, що безпосередньо впливає на наявність або відсутність заборгованості за надані АТ “ОГС “Дніпропетровськгаз” послуги, на стягненні яких наполягає позивач у даній справі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з її доводами, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зазначає, що:
- в матеріалах справи містяться докази на підтвердження заборгованості AT «Марганецький ГЗК» перед AT «Дніпропетровськгаз» у заявленій сумі, зокрема, акт-приймання передачі наданих послуг від 30.09.2022 №ДГП0069397, яким визначена річна замовлена потужність, лист споживача від 18.10.2022 №2341/1, яким споживач самостійно замовив на 2023 рік - 360000 куб.м., що становить 30 000 куб.м. щомісячно/, акт наданих послуг, рахунок, при цьому, непідписання акта з боку відповідача свідчить про свідомі недобросовісні дії з його боку;
- всі заперечення Відповідача щодо наявності заборгованості зводяться до незгоди останнього з тарифами, встановленими НКРЕКП щодо наданих послуг РЗП; при цьому, всі постанови НКРЕКП про затвердження тарифів на розподіл природного газу для AT «Дніпропетровськгаз» на 2020 рік не скасовані у судовому порядку.
Акцентує увагу на тому, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (частина друга статті 265 КАС України). Таким чином, скасування оскаржуваної постанови не призведе до наслідків, які передбачаються здійснення перерахунку суми за надані послуги у минулому. Отже, враховуючи зміст правовідносин, які є предметом розгляду у вказаній справі, рішення в межах розгляду адміністративної справи не вплине на правовідносини сторін по справі 904/1263/23.
Наголошує, що відповідач у скарзі змішує такі поняття, як «збитки» та «інфляційні втрати» і вважає, що відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України інфляційні втрати можуть бути стягнені лише у частині, яка не покрита сумою штрафних санкцій. В той же час, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати боржником неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Щодо форс-мажорних обставин позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не наведено вагомих аргументів про те, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану безпосередньо унеможливлюють виконання грошового обов'язку з оплати за розподіл природного газу. Не дивлячись на беззаперечний факт військової агресії у відношенні України та безсумнівний вплив запровадженого воєнного стану на нормальне функціонування економіки України, вважаємо зупинення платежів за договором розподілу природного газу неприпустимим. Зауважує, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на лист ТПП України в якості обґрунтування своїх позовних вимог є безпідставним.
30.08.2023 позивачем подані заперечення стосовно заявленого апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі, в яких він наголосив, що всі тарифи, встановлені Регулятором для розподілу газу є чинними, не скасовані, тому адміністративні справи жодним чином не впливають на розгляд цієї справи; при цьому, законодавець передбачив зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті з конкретних підстав, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.227 ГПК України, в той час, як апелянт посилається на п.5 ч.1 ст.227 ГПК України. Враховуючи зміст правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі, рішення в межах розгляду справи №904/7013/20 не вплине на правовідносини сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 02.06.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/1263/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
07.06.2023 матеріали справи №904/1263/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі №904/1263/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 17.07.2023; сторонам наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.
Через відпустку судді Березкіної О.В. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 17.07.2023, не відбулось.
20.07.2023 суддю Антоніка С.Г. звільнено з посади рішення Вищої ради правосуддя у зв'язку з поданням заяви про відставку.
При цьому, до закінчення строку розгляду апеляційної скарги залишається менше 14 днів, що згідно Засад використання автоматизованої системи діловодства Центрального апеляційного господарського суду надає право на зміну складу суду.
27.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1263/23 у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В. та відставкою суддів Антоніка С.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023, справу №904/1263/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Орєшкіна Е.В. та ухвалою суду від 28.07.2023 справу прийнято до провадження наведеним складом суду. Засідання призначено на 26.09.2023.
04.09.2023 до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач зауважив, що згідно з обставинами, які мали місце після ухвалення рішення суду, а саме 29.08.2023, фактичне споживання AT «Марганецький ГЗК» природного газу за перше півріччя 2023 року склало - 0 м3, очікуване споживання AT «Марганецький ГЗК» природного газу на друге півріччя 2023 року також складає 0 м3. Тобто, річне споживання природного газу AT Марганецький ГЗК» в 2023 році очікується на рівні 0 м3.
09.08.2023 AT «Марганецький ГЗК» звернулося до АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" в порядку пункту 3 глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС) з відповідною Заявою (лист від 09.08.2023 № 2638/1, копія додається), якою повідомляв про зменшення величини річної заявленої потужності АТ «Марганецький ГЗК» з 360 000 м3 до мінімальної величини, встановленої згідно Кодексу ГРС, тобто до 314 м3, та прохав надіслати письмове повідомлення про прийняття в розрахунок відкоригованої величини річної замовленої потужності в розмірі 314 м3.
29.08.2023, тобто після ухвалення у справі рішення від 15.05.2023, AT «Марганецький ГЗК» отримало від АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" засобами електронного зв'язкуРахунок на оплату № 63016778 від 29.08.2023 (копія додається) згідно якого щомісячна оплата за розподіл природного газу, починаючи з січня 2023 року, становить 39,56 грн. (з ПДВ), що підтверджує відсутність заборгованості за січень 2023 року в розмірі 45360,00 грн. Крім того, апелянт вважає, що нарахування пені та 3% річних взагалі не може мати місця з огляду на здійснений перерахунку та відсутність заборгованості за січень 2023 року в розмірі 45360.00 грн.
13.09.2023 апелянтом подано суду клопотання про долучення додаткових доказів, якими підтверджено перерахунок місячної вартості послуги з розподілу газу, зокрема за січень 2023 року, здійснення перерахунку позивачем відповідачу нарахованої послуги за період вісім місяців 2023 року, що, на думку апелянта, підтверджує безпідставність заявлених позовних вимог як в частині основного боргу, так і пені, 3% річних.
22.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1263/23 у зв'язку з відставкою судді Орєшкіної Е.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023, справу №904/1263/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Верхогляд Т.А. та ухвалою суду від 26.09.2023 справу прийнято до провадження наведеним складом суду.
25.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, пов'язане з неможливістю явки представника у дане судове засідання через обмеженість рейсів з Марганця до Дніпра та з можливістю призначення судового засідання на проміжок часу з 10:30 по 11:30 годину.
З урахуванням зайнятості судді - члена колегії суддів Дарміна М.О. 26.09.2023 з 14:00 до 15:48 години у іншому судовому засіданні, ухвалою суду від 26.09.2023 розгляд справи відкладений на 04.12.2023.
26.09.2023 від позивача до суду надійшли заперечення стосовно долучення до справи додаткових доказів, в яких позивач наголосив, що відповідачем не обґрунтована неможливість їх подання суду першої інстанції, при цьому за сталою правовою позицією суду касаційної інстанції подання доказів, які були відсутні на момент ухвалення рішення у справі, взагалі виключає можливість прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції.
09.11.2023 до суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просив долучити докази сплати 356,06 грн. за розподіл газу за період з січня по вересень 2023 року, що включає місячну суму оплати за січень 2023 року; скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та закрити провадження у справі - у зв'язку з відсутністю предмету спору; здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам. До заяви додані додаткові докази.
В судовому засіданні 04.12.2023 представник апелянта усно відмовився від поданого ним клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим подане клопотання судом залишено без розгляду.
У судовому засіданні 04.12.2023 судом оголошені вступна та резолютивна частина постанови.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
01.01.2016 відповідач підписав заяву-приєднання № 09420055АРВВР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 20, т.1).
Вказаною заявою Приватне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (споживач) приєдналось до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір), умови якого розміщені на сайті НКРЕКП, сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою dp.104.ua та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності газета “Зоря-області № 101 (21731) від 30.12.2015.
Цей типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови переміщення природного газу з метою його фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. договору).
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2. договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. договору).
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2. договору).
Після визначення загального об'єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об'єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВт·год, в - Гкал, в - МДж. Дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором. Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику. Визначені за умовами цього договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 5.6. договору).
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. договору).
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2. договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3. договору).
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ (п. 6.4. договору).
Відповідно до п. 6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. договору).
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пп. 1 п. 7.4. договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2. договору).
Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. договору).
Додатком 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання № 0942005АРВВР016 від 01.01.2016 (а.с. 21, т.1) визначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача.
Позивач зазначає, що згідно з Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745 для клієнтів Дніпропетровськгазу затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).
За твердженням позивача, він на виконання умов договору надав відповідачу послуги з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року в обсязі 30 000 м3 на суму 45 360,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав акт наданих послуг № ДГП83001275 від 31.01.2023 (а.с. 23, т.1).
Позивач стверджує, що виставив відповідачу рахунок № 62027267 від 23.12.2022 (а.с. 24, т.1) на оплату послуг з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року на суму 45360,00 грн з ПДВ.
Судом першої інстанції з'ясовано, що акт наданих послуг № ДГП83001275 від 31.01.2023 підписаний лише зі сторони позивача та, відповідно, не містить підпису та відбитку печатки відповідача.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. договору).
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Позивач зазначає, що 10.02.2023 направив на адресу відповідача лист, до якого долучив спірний акт наданих послуг та рахунок (а.с. 22, т.1).
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа разом із спірним актом наданих послуг та рахунком позивач надав до суду копію опису вкладення (а.с. 25, т.1).
Позивач зазначає, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав вказане вище поштове відправлення 15.02.2023 (а.с. 26, т.1).
Відповідач вказав, що не згоден із вартістю послуг за січень 2023 року.
В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем в письмовій формі мотивованої відмови від підписання спірного акта наданих послуг.
Належні та достовірні докази врегулювання розбіжностей щодо обсягу та вартості наданих послуг з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, до вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року підлягають визначенню відповідно до даних Оператора ГРМ.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору за надані послуги не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 45 360,00 грн, що і стало причиною звернення до суду.
Також позивачем нараховано відповідачу 1491,29 грн - пені за період з 13.02.2023 по 08.03.2023 та 89,48 грн - 3% річних за аналогічний період.
Відповідачем заявлено суду першої інстанції клопотання про зменшення неустойки на 90% через незадовільний фінансовий стан підприємства, в підтвердження чого суду надані докази.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань із надання відповідачу послуги з розподілу газу, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг за січень 2023 року, який хоча і не підписаний відповідачем, втім, на який не надано мотивованої відмови, а відтак, до врегулювання суперечностей, сума до сплати за таким актом підлягає визначенню відповідно до даних Оператора ГРМ. Відповідачем отримані послуги за цим актом не оплачені, що є підставою для стягнення основної суми заборгвоаності в розмірі 45 360 грн.
Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 1491,29 грн., то її розрахунок виконаних правильно, втім, відповідачем доведені обставини, за яких можливе зменшення цієї відповідальності до визначеного відповідачем рівня, тому судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача та неустойка зменшена на 90%, з присудженням до стягнення з відповідача 149,13 грн.
В частині позовних вимог щодо 3% річних в сумі 89,48 грн. судом першої інстанції перевірений розрахунок позивача, визначена його арифметична правильність, тому в цій частині вимоги задоволені.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами врегульовані Законом України “Про ринок природного газу”, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015 (надалі - Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу”.
Частинами 1 - 2 статті 40 Закону України “Про ринок природного газу” визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Відповідно до пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (надалі - Постанова НКРЕКП) затверджено типовий договір розподілу природного газу типову форму договору транспортування природного газу (надалі - Типовий договір), за яким Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до частини 2 статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", як Оператором ГРМ та Приватним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (споживач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 №09420055АРВВР016.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства можна дійти висновку, що договір розподілу природного газу є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом газорозподільних системи, Законом України "Про ринок природного газу", та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади. Правовідносини між оператором ГРМ і споживачами природного газу також врегульовано нормами Цивільного кодексу України та Господарського Кодексу України, які застосовуються до спірних правовідносин у взаємозв'язку із спеціальним законодавством.
Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається відповідачеві була визначена річна замовлена потужність на 2023 рік в розмірі 360 000 куб. м. (місячна замовлена потужність - 30000 куб. м.), яка визначена ним самостійно листом від 18.10.2022 №2341/1 (а.с.166, т.1).
Згідно з положеннями пункту 6.1 розділу VI Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг № 2745 від 22.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 гри за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ).
Отже, вартість послуги з розподілу природного газу для відповідача на місяць становить: 30000 куб.м. х 1 грн. 26 коп. = 37800 грн. 00 коп. (без ПДВ).
Позивач надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу в січні 2023 року на суму 45 360грн. 00 коп. (з ПДВ), що підтверджується актом від 31.01.20232 наданих послуг №ДГП83001275, який не підписано відповідачем.
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
10.02.2023 позивач направив на адресу відповідача лист, до якого долучив спірний акт наданих послуг та рахунок, що підтверджується описом вкладення (а.с. 22, 25 т.1).
Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем в письмовій формі мотивованої відмови від підписання спірного акта наданих послуг, як відсутні у матеріалах справи належні та достовірні докази врегулювання розбіжностей щодо обсягу та вартості наданих послуг з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що до вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року підлягають визначенню відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідач зазначену суму заборгованості не оплатив, відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги в частині основного боргу.
За неналежне виконання зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1491,29 грн за період з 13.02.2023 по 08.03.2023.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.
В той же час, Відповідач подав до суду клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені на 90%.
Клопотання обґрунтував наступним.
Акціонерне товариство “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” є промисловим підприємством з видобування та збагачення марганцевої руди. Підприємство та його виробничі потужності розташовані на території Марганецької міської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області. Марганецька міська територіальна громада перебуває під артилерійськими обстрілами та обстрілами з реактивних систем залпового вогню з боку військових підрозділів рф, які базуються в районі м. Енергодар на протилежному березі Каховського водосховища. З огляду на це, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами, внесеними згідно наказу Мінреінтеграції від 13.09.2022 № 206) Марганецьку міську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Починаючи з березня 2022 року АТ “Марганецький ГЗК”, яке є містоутворюючим підприємством в м. Марганець (Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.), докладало максимальних зусиль задля недопушення зупинки виробництва, збереження робочих місць для 3,5 тис. мешканців м. Марганець та виконання податкових зобов'язань. Ситуація, яка склалася в Україні у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, не оминула АТ “Марганецький ГЗК”. Внаслідок воєнних дій, порушення логістичних ланцюгів, майже всі споживачі продукції АТ “Марганецький ГЗК” відмовились від її придбання або істотно зменшили його обсяги. Більше 25% працівників основних виробничих цехів, які безпосередньо задіяні у видобуванні сировини та виготовленні кінцевої продукції, призвано до лав Збройних Сил України у зв'язку із загальною мобілізацією. В таких умовах, підприємство було вимушене знизити обсяги виробництва готової продукції та обсяги її відвантаження, що суттєво вплинуло на рівень надходження грошових коштів та в цілому на фінансово - економічний стан підприємства. Вищенаведені обставини істотно вплинули на фінансово-господарську діяльність АТ “Марганецький ГЗК” та погіршили фінансово-майновий стан (зниження об'ємів реалізації продукції та підвищення її собівартості, підвищення цін на всі види ТМЦ та ГСМ), що підтверджується даними Форми № 2 “Звіт про фінансові результати за 1 півріччя АТ “Марганецький ГЗК” (копія з квитанцією додається), відповідно до якої у відповідача збиток сягнув 42164 тис. грн. (відображено по гр. 2355 Форми № 2). Крім того, з 01.10.2022 у виробничому простої перебуває один із виробничих підрозділів відповідача “Грушівська збагачувальна фабрика”, а з 01.12.2022 перебуває в режимі простою все підприємство АТ “Марганецький ГЗК”.
Так, за частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки за приписами частини третя статті 551 ЦК України суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, з огляду на наведені норми права, з урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір пені до 149,13 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 89,48 грн. - 3% річних за період з 13.02.2023 по 08.03.2023.
Зазначений розрахунок перевірений судом, визначена його арифметична правильність, тому в цій частині позовні вимоги задоволені обґрунтовано.
Щодо доводів апелянта про невизначення тарифу, то вони не приймаються в силу наступного.
Так, у період з 2020-2023 рік діяли такі Постанови НКРЕКП, якими встановлені тарифи на оплату вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу:
Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,04 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01 січня 2020 року до З0 червня 2020 року включно;
Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 «Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3018» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,14 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.07.2020 по 31.12.2020;
Постановою НКРЕКП від З0 грудня 2020 р. № 2768 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,17 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період 3 01.01.2021 по 31.12.2021;
Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745, затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) діє по теперішній час.
Жодна з вищевказаних постанов не визнана протиправною у судовому порядку. При цьому вони втрачали чинність автоматично з моменту вступу в силу кожної наступної Постанови.
Діючий у 2022-2023 році тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» не переглядався у зв'язку з прийняттям Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ, яким протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів, в т.ч. на послуги з розподілу природного газу.
З урахуванням наведеного, АТ «Марганецький ГЗК» з 01.01.2020 здійснювало оплату послуг з розподілу природного газу, за тарифами, що діяли у відповідний період, чим спростовуються доводи АТ «Марганецький ГЗК» про наявність переплати.
Стосовно доводів про суттєву зміни обставин та звернення із зустрічним позовом до Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у межах справи №904/414/23, то ці доводи відхиляються з урахуванням відмови у зустрічному позові рішенням у справі №904/414/23 від 30.05.2023.
Щодо доводів відповідача про безпідставне стягнення збитків у вигляді 3% річних відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та пені (штрафних санкцій), то як правильно зауважив позивач, відповідач безпідставно ототожнює 3% річних зі збитками, що є різними поняттями. При цьому, стягнення 3% річних (нарівні з інфляційними втратами) передбачено імперативною нормою ст.625 ЦК України, і покликано захистити право кредитора, який не отримав вчасного виконання грошового зобов'язання отримати компенсацію від знецінення коштів, як і право на нарахування неустойки (пені) сторони визначають в договірному порядку. У даному випадку таке право у позивача передбачено п.8.2 договору.
Стосовно невірного періоду обчислення пені та відсотків річних (з 13.02.2023), в той час, як рахунок отримано відповідачем тільки 15.02.2023, колегія суддів зазначені доводи відхиляє в силу умов договору.
Так, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2. договору); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3. договору); оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договоромздійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ (п. 6.4. договору).
З урахуванням наведених умов договору оплату послуги за січень 2023 року відповідач мав здійснити до 05 січня 2023 року на умовах передплати.
При цьому, з урахуванням визначеного обсягу послуги на місяць та встановленого тарифу, відповідач не був позбавлений права самостійно здійснити розрахунок і оплату послуги, в той час, як отримання рахунку від позивача не є відкладальною умовою для оплати.
Щодо настання форс-мажорних обставин, які на думку відповідача мають звільнити його від відповідальності.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Так, відповідно до п. 10.3. Типового договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.4. Типового договору).
У суді першої інстанції, зокрема, у відзиві на позов відповідач послався на лист від 28.02.2022, яким Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".
В подальшому, відповідачем суду першої інстанції наданий висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати №46/02-03 від 08.02.2023, за яким палата підтвердила настання істотної зміни обставини для АТ «Марганецький ГЗК» щодо можливості виконання договору розподілу газу від 01.01.2016 в частині використання обсягів річної замовленої потужності об'ємів газу на 2022 рік та з'ясувала, що вказане є підставою для перегляду та внесення змін до умов договору в частині корегування обсягів річної потужності об'ємів газу на 2022 рік.
Однак, відповідач не повідомляв АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» про зазначені обставини, в порядку, визначеному договором, відповідних доказів матеріали справи не містять.
Тож, відповідачем не доведено, що останній не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів, а тому не доведено наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили.
Щодо посилань апелянта на зміну обставин справи, зокрема, погодження з позивачем річної замовленої потужності на мінімально встановленому законодавчому рівні, а у зв'язку з цим виставлення нового рахунка за період січень-серпень 2023, який оплачений відповідачем, у зв'язку з чим відповідач вважає відсутнім предмет спору у цій справі, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції з урахуванням наступного.
Так, суд апеляційної інстанції надає оцінку обставинам справи і доказами, наявним у ній, станом на дату ухвалення рішення у справі.
За змістом статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За усталеною правовою позицію Верховного Суду, наведеною у численних постановах, зокрема, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі №915/954/20, від 10.08.2022 у справі №922/739/21, від 26.09.2023 у справі №910/4490/22, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Відтак, оскільки правовідносини сторін змінились вже після ухвалення рішення у справі та подані відповідачем (апелянтом) в обґрунтування цього додаткові докази, судом апеляційної інстанції не приймаються, як такі, що не існували на час ухвалення рішення у справі, відповідно, як такі, що не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі № 904/1263/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі №904/1263/23 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.12.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя М.О. Дармін