Справа №750/10809/23
Провадження №3/750/3044/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого - судді - Самусь Л.В.,
за участю секретаря - Бублик Т.М.,
захисника - Лисенка В.С.,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , - за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, 16.07.2023 року о 01:11 год. ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Шевченка, 120, керував транспортним засобом Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_2 на чорному фоні, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів, почервоніння обличчя, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у визначеному законом порядку, за допомогою приладу Drager ARHK 0087, та у лікаря-нарколога КНП ЧОПНЛ ЧОР, відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 з протоколом не погодився, та пояснив суду, що на той час він був командиром розвідувального взводу вч НОМЕР_3 , дійсно керував автомобілем (авто камуфльоване, з чорними номерами), рухався у зазначеному місці та у вказаний час, обмежень щодо пересування не було, оскільки це було пов'язано з виконанням бойового завдання. На передодні протягом двох діб він виконував бойове завдання щодо ДРГ поблизу кордону. Після цього командир дав завдання - терміново забрати в Чернігові радіостанцію після прошивки. Його зупинили в комендантську годину безпідставно, він пояснював працівникам поліції, що військовий, виконує наказ командира, поспішає, дві доби вже без сну, можливо тому і очі червоні. Спочатку погодився пройти огляд на місці, поки чекали приїзд працівників ВСП, відмовився від проходження огляду бо погарячкував, а у лікаря проходити огляд не було часу, потрібно було відправити групу на кордон, командир сказав, щоб чекав ВСП, швидко вирішував це питання та повертався у військову частину. Після того, як склали протокол, хвилин через 10 у військовій частині продув алкотестер, який показав 0,0‰. Він є командиром розвідувального взводу, у нього 21 чоловік у підпорядкуванні, були контузії під Бахмутом. Алкоголь не вживав, дві доби був на бойовому завданні. Якби він вчасно не доставив радіостанцію, була б зірвана операція і тяжкі наслідки. Працівникам поліції він все пояснював, причину руху у комендантську годину, надав свої документи. Ознак сп'яніння у нього не було, можливо порушення мови, але це пов'язано з перевтомою. Відмовився у подальшому пройти огляд, оскільки часу вже не було. Порушень з його боку не було, він позитивно характеризується, нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Просив провадження закрити.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що вони дві доби виконували бойове завдання на кордоні. Після цього ОСОБА_1 одразу відправили у Чернігів для перешивки радіостанції. Вночі ОСОБА_1 йому подзвонив і просив приїхати забрати радіостанцію, оскільки його зупинила поліція. ОСОБА_1 пройшов огляд у ВСП і тест показав 0‰. Він привіз документи на автомобіль, поліцейські його повернули і вони разом з ОСОБА_1 повернулись на службу. Ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не було, протягом двох діб він алкоголь не вживав взагалі, оскільки вони були на бойовому завданні і без відпочинку ОСОБА_1 знову одразу поїхав.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що вони були з ОСОБА_1 на кордоні на виконанні бойового завдання дві доби. Надійшов наказ перепрошити рації і ОСОБА_1 одразу поїхав в Чернігів, алкоголь не вживав він.
Захисник в судовому засіданні просив закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності. Працівники поліції зупинили військове авто безпідставно, ОСОБА_1 повідомив про перебування на бойовому завданні, які виконуються також і в нічну пору доби, надав документи свої, повідомив, що має документи на підтвердження виконання бойового завдання, але такі зможе пред'явити лише працівнику ВСП. Також йому було відмовлено у клопотанні скористатись послугами адвоката. Після оформлення протоколу ОСОБА_1 повернувся на службу і пройшов огляд на стан сп'яніння у присутності ВСП, який показав негативний результат, та продовжив виконання бойового завдання. Ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не було, а відмова від проходження освідування була обґрунтована поважною причиною - виконання бойового завдання, через яке залежить життя людей.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, опитавши свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також долучені до таких матеріалів документів захисником, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 130 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так і керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 2.5 ПДР України, а саме: відмова від особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З відеозапису, дослідженому у судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівникам поліції на військовому камуфльованому автомобілі за порушення комендантської години, останній працівникам поліції пояснював, що не вживав алкоголю, перебуває вже дві доби на бойовому завданні, має відповідні документи, які надасть ВСП. ОСОБА_1 спочатку погодився пройти освідування на місці зупинки, поліцейські почали готувати прилад Драгер і очікували ВСП. Він зазначав працівникам, що немає часу їхати до лікаря, оскільки виконує терміновий наказ командира, а тому врешті відмовився від проходження огляду.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінність.
Згідно п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за вчинення дії особою у стані крайньої необхідності.
Таким чином, аналізуючи наведене вище, зокрема й пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , надані ними в судовому засіданні, в яких ОСОБА_1 зазначив, що не міг вчинити по іншому в даній ситуації, оскільки він перебував на бойовому завданні, про що й надав відповідні підтверджуючі документи суду, вищевказаних свідків, які також вказали, що водій ОСОБА_1 перебував на виконанні завдання, також за наявності документів, відповідно до яких після складання протоколу при поверненні в частину, в межах двох годин після зупинки, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора, і такий огляд проведено уповноваженою особою - капітаном ОСОБА_4 та результат такого огляду негативний, а зволікання з виконанням завдання могло спричинити більш тяжкі наслідки, зокрема й для мешканців прикордонних зон Чернігівської області, суд вважає, що ОСОБА_1 , при обставинах, які склалися 16.07.2023 року, та які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, діяв в стані крайньої необхідності, оскільки уникав більшої небезпеки для життя громадян України, та не міг інакше усунути або мінімізувати настання можливих більш тяжких наслідків.
Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого у викладеній вище ситуації, був саме крайнім. Саме по собі його відмова від проходження освідування на місці зупинки та у лікарні не може бути поставлено йому в провину, оскільки його дії були вимушеними, з метою виконання бойового завдання, пов'язаного з виходом до державного кордону України у Чернігівській області.
За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 18, 23, 124, 245, 247, 283, 284, 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження в справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознаками порушення вимог п. 2.5 ПДР України, у зв'язку із вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя Л.В. Самусь