Справа № 604/1483/23
Провадження № 2-о/604/53/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Сташківа Н.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Ілик Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Скалатська територіальна громада в особі Скалатської міської ради (юридична адреса: вул. Грушевського, 2 м.Скалат Тернопільського району Тернопільської області) про встановлення проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, -
ВСТАНОВИВ:
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кулеба Ірина Ігорівна звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років, посилаючись, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала з 1990 року з заявником до дня смерті. В обгрунтування заявлених вимог вказує на те, що ОСОБА_2 чоловіка та дітей не мала, а тому, заявник повністю нею опікувалася та допомагала всім необхідним, здійснювала догляд в той час коли ОСОБА_2 потребувала стороннього догляду, перейшовши у 1990 році проживати в господарство ОСОБА_3 та з того часу вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 1, 67 га в умовних кадастрових одиницях, яка належала померлій на підставі сертифікату №427 від 21.01.1997р. За життя ОСОБА_2 .Ю належним їй майном не розпорядилась, заповіту не залишила. Після звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 - нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки відсутні документи, які підтверджують що заявник є спадкоємцем четвертої або п'ятої черги. Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду із даною заявою.
Ухвалою судді від 31 жовтня 2023 року провадження в справі відкрито за правилами окремого провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не з'явились, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі заявника, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Від заінтересованої соби - Скалатської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, проти задоволення заяви не заперечують.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних даних та доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Городниця, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .
Згідно довідки Городницького старостинського округу Скалатської міської ради №210 від 18 жовтня 2022 року - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в шлюбі не перебувала, дітей не мала. Найближчим спадкоємцем є ОСОБА_1 , яка здійснювала постійний догляд за покійною і похоронила її, проживала до дня смерті разом з нею.
Відповідно до Акту про фактичне проживання №194 віл 26.10.2023р., складеного депутатом Скалатської міської ради Голоядом Павлом Ігоровичем - ОСОБА_2 , була самотня жінка, за якою здійснювала догляд ОСОБА_1 , допомагала їй у побуті, готувала їжу, здійснювала догляд, купувала ліки, здійснила її поховання, розпорядилася її речами. Проживали однією сім'єю більше 5 років до дня смерті, починаючи з 1990 року, що підтверджують сусіди - ОСОБА_4 - житель с.Городниця , ОСОБА_5 - житель с. Городниця.
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Золота нива» розміром 1,67 в умовних кадастрових гектарах без визначенння меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), факт належності земельної ділянки спадкодавцю підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №0063926, виданим на підставі рішення Підволочиської РДА від 15.01.1997р. №10.
Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заявнику в оформленні спадщини на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 відмовлено так як ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом, відсутні родинні відносини з спадкодавцем та рішення суду про те, що заявник є спадкоємцем четвертої чи п'ятої черги за законом, у зв'язку з чим відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Дані правовідносини регулюються наступними нормативно-правовими положеннями.
Відповідно до змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено в ч. 1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст. 1223 ЦК УКраїни).
На підставі ч. 4 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 2, 23 постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу на те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до абз.1, 2 п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р.№7«Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Визначаючи наявність підстав для встановлення у судовому порядку фактів проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, суд виходить з положеньч.2 ст.315ЦПК про те, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заповіт щодо майна спадкодавця відсутній та немає заяв про прийняття спадщини спадкоємцями за законом першої, другої та третьої черги, а також наявні підстави для віднесення заявника до спадкоємців за законом четвертої черги, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважається такою, що прийняла спадщину.
Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для заявника юридичні наслідки та надасть змогу реалізувати своє право на оформлення спадщини після смерті останньої у встановленому законом порядку. Крім того, судом з'ясовано, що встановлення даного факту не пов'язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про право та чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) його встановлення.
Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт постійного проживання зі спадкодавцем не менше п'яти років до дня відкриття спадщини, а саме, що ОСОБА_1 , починаючи із 1990 року і по день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Городниця Тернопільської області, актовий запис №15, постійно проживала разом із нею однією сім'єю за адресою с.Городниця, у зв'язку з чим заяву необхідно задовольнити.
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (…). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (…)».
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її права на спадкування, зважаючи на те, що заявник немає іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимога його законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 11,12, 13,18, 247, 315, 316 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Скалатська територіальна громада в особі Скалатської міської ради про встановлення проживання однією сім'єю зі спадкодавцем - задоволити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю в с.Городниця Скалатської територіальної громади Тернопільської області з 1990 року по дату смерт - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя