Справа №522/17096/23
Провадження № 2/522/6432/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,
ВСТАНОВИВ :
До Приморського районного суду м.Одеси 31.08.2023 року надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії у розмірі 3 488,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачка перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про державну службу». При проведенні масового перерахунку пенсії ОСОБА_1 безпідставно та помилково встановлено доплату, передбачену постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, що призвело до виникнення переплати пенсії за період з 01.07.2019 року по 30.06.2023 року в розмірі 3 488,31 грн. ГУ ПФУ в Одеській області надіслано лист №1500-0504-8/101978 від 26.07.2023 року, яким повідомило ОСОБА_1 про виникнення переплати пенсії та способи її погашення, однак кошти на рахунок ПФУ не повернуто. Вважають, що кошти в розмірі 3 488,31 грн. підлягають безумовному поверненню відповідачкою на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Матеріали позову суддя отримала 01.09.2023 року.
Ухвалою суду від 01.09.2023 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 11.09.2023 року.
До суду 27.09.2023 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З 25.09.2023 року по 29.09.2023 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у щорічній відпустці.
Зазначену відповідь суддя отримала 02.10.2023 року.
Ухвалою суду від 02.10.2023 року провадження по даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено дату судового засідання на 30.10.2023 року.
У зв'язку з оголошенням у м.Одесі та Одеській області повітряної тривоги, розгляд справи призначений на 30.10.2023 року було відкладено на 08.12.2023 року.
01.11.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пошали К.С. надала суду відзив, в якому просила позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області залишити без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначено, що вона заперечує проти позовних вимог, оскільки нарахування зайво сплаченої пенсії сталося не з її вини, а як зазначає сам позивач, сума переплати сталася внаслідок рахункової помилки Позивача.
У судове засідання призначене на 08.12.2023 року сторони не з'явилися, 04.12.2023 року представник ГУ ПФУ в Одеській області через систему Електронний суд надала заяву, в якій просила справу розглядати за відсутністю представника Управління.
Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 11.12.2023 року.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та додані до неї документи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку виплат відповідачці у період з 01.07.2019 року по 30.06.2023 року було здійснено переплату у розмірі 3 488,31 грн. (а.с.8).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надіслано лист №1500-0504-8/101978 від 26.07.2023 року, яким повідомило ОСОБА_1 про виникнення переплати пенсії та способи її погашення (а.с.9).
На вищевказане звернення, 28.08.2023 року представником ОСОБА_1 на адресу ГУ ПФУ в Одеській області було направлено листа, в якому зазначала, що у зверненні відсутні обґрунтування наявності переплати пенсії та її причини, крім того, умислу самої ОСОБА_3 на отримання пенсії без законних для цього підстав позивачем не наведено (а.с.49-51).
Позивач як на підставу позову посилається на ст.1212 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Статтею 50 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій. виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Зі змісту зазначеної норми Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі ст.50 Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або ст.103 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» виключно в наслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, обов'язковою умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 року у справі №510/2500/15-ц.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт б).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Таким чином, суд вважає, що надана переплата сталася не з вини відповідачки ОСОБА_1 , а як зазначено позивачем - через помилково встановлену доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року, що і призвело до виникнення переплати пенсії, тобто суд не вбачає недобросовісності з боку набувача.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст.2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" надається роз?яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.
Матеріали справи не містять жодних доказів, за якими можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з?ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує управління ПФУ, чи помилкою, пов?язаною з неналежним виконанням обов?язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних та ревізійних функцій.
Суд дійшов до висновку про те, що програмну помилку не можна вважати рахунковою помилкою, тим більше зважаючи на те, що помилка при нарахуванні пенсії була не поодинокою, а повторювалася протягом чотирьох років.
Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".
Таким чином застосування до розрахунків виплачених пенсій різних норм законодавства, без наявності арифметичної помилки та відсутності будь яких дій з боку відповідачки, які б свідчили про недобросовісність набувача, дають можливість суду прийти до висновку, що у даному випадку позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю суду.
Керуючись ст.ст.19, 46, 92 Конституції України, ст.50 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.1215 ЦК України, ст.ст.1, 2, 5, 10-13, 43, 44, 49, 76-80, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду виготовлено 11.12.2023 року.
Суддя Л.В. Домусчі