СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/3692/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шаркова Олександра Олександровича, м. Харків, (вх. 2063 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2023, постановлену суддею Жиляєвим Є.М. у приміщенні Господарського суду Харківської області 05.09.2023 о 13 год. 10 хв. (ухвалу підписано 11.09.2023) у справі №922/3692/18
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
до Фізичної особи - підприємця Шаркова Олександра Олександровича, м. Харків,
про стягнення коштів, розірвання договору та звільнення приміщення,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/3692/18 у задоволенні скарги фізичної особи - підприємця Шаркова Олександра Олександровича на дії державного виконавця (вх. №22010 від 17.08.23) відмовлено.
В обґрунтування вказаної ухвали суд першої інстанції зазначив наступне: на теперішній час відкрито декілька виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з ФОП Шаркова О.О.; з огляду на відсутність відомостей щодо сплати заборгованості за вищезазначеними виконавчими провадженнями, у державного виконавця відсутні підстави для зняття виконавцями арештів з усього майна (коштів) боржника за вищевказаними провадженнями; ФОП Шарков О.О. звернувся із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій; керуючись пунктом 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України “Про виконавче провадження”, державним виконавцем правомірно винесена постанова про визначення Шаркову О.О. поточного рахунку НОМЕР_1 в AT КБ “ПриватБанк” для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, при цьому, із обставин справи слідує, що суми коштів до стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за виконавчими провадженнями ВП № 58019080 складає 1135,00 грн.; за ВП 59251563 складає 88670,26 грн.; ВП № 66891403 складає 1309,00 грн.; ВП 66890985 складає 935,00 грн.; ВП № 67296313 складає 58125,88 грн.; ВП № 67655338 складає 31330,08 грн; сплата за вказаними виконавчими провадженнями підлягає здійсненню на реквізити відділу: IBAN: UA318201720355209360000700987, МФО 820172, код ЄДРПОУ 41430683, банк одержувача ДКСУ м. Київ, одержувач: Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Із посиланням на вказані обставини, господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені скаржником у скарзі, не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними матеріалами справи.
ФОП Шарков О.О. подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. у виконавчому провадженні №59251563 при прийнятті постанови від 27.10.2021 про арешт коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 88670,26 грн та зняти арешт з коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритому на ім?я ОСОБА_1 за цільовим призначенням для отримання заробітної плати, накладений постановою старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. про арешт коштів боржника від 27.10.2021 у виконавчому провадженні №59251563.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: рахунок НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритий на ім?я ОСОБА_1 , є поточним рахунком для зарахування коштів цільового призначення, а саме, заробітної плати, та підпадає під визначення «іншого рахунку боржника, накладення арешту на кошти на якому заборонено законом» відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»; накладення арешту на кошти понад установлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя, таким чином, не може бути накладений арешт на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань, а якщо такий арешт накладено, то його має бути знято. Скаржник наголошує, що державний виконавець, при отриманні звернення відповідача з документальними підтвердженнями, що рахунок відповідача відкритий за цільовим призначенням, а саме для отримання заробітної плати, повинен був скасувати арешт на грошові кошти на вказаному рахунку відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», та посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 №756/8815/20.
Посилаючись на те, що дана справа №922/3692/18 безпосередньо пов'язана з виконанням військового обов'язку, оскільки стосується обмеження права розпорядження коштами, отриманими ОСОБА_1 при виконанні військового обов'язку, апелянт просив звільнити його від сплати судового збору в порядку п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" або відповідно до вимог ч.2 ст.8 Закону України “Про судовий збір”.
З метою перевірки обставин, які мають значення для вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги, враховуючи, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, ухвалою суду від 10.10.2023 було витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3692/18, відкладено вирішення питань щодо подальшого руху апеляційної скарги до отримання Східним апеляційним господарським судом матеріалів справи.
12.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху, заявникові було встановлено десятиденний строк для усунення недоліків скарги.
Після усунення заявником недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду від 07.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Шаркова Олександра Олександровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/3692/18. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "05" грудня 2023 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 30.11.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.
Також вказаною ухвалою задоволено клопотання апелянта та звільнено Фізичну особу - підприємця Шаркова Олександра Олександровича від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
20.11.2023 апелянт подав заяву (вх.№14261), в якій зазначає про підтримання вимог скарги в повному обсязі та просить розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, оскільки ФОП Шарков О.О. бере участь у здійсненні захисту України від агресії РФ. Заявник також вказує на те, що залучити адвоката для участі в розгляді апеляційної скарги не має можливості через відсутність коштів, оскільки заробітна плата військовослужбовця є єдиним джерелом його доходу, а рахунок, на який надходять кошти, арештовано державним виконавцем.
Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не надали, а також не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні 05.12.2023, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, враховуючи також положення ч.3 ст.269 ГПК України, відповідно до якої, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням вищевказаних вимог закону, було досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подало до Господарського суду Харківської області позовну заяву, в якій просило суд: стягнути з фізичної особи - підприємця Шаркова Олександра Олександровича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість з орендної плати за Договором оренди № 915 від 16.06.2014 у розмірі 69721,71 грн., заборгованість по пені у розмірі 21833,39 грн.; розірвати договір оренди № 915 від 16.06.2014 укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Шарковим Олександром Олександровичем; виселити фізичну особу - підприємця Шаркова Олександра Олександровича з займаного нежитлового приміщення 1-го поверху №37 загальною площею 122,3 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, 41-А, літ. "А-10" та передати орендоване приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2019 у справі № 922/3692/18 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди № 915 від 16.06.2014, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шарковим Олександром Олександровичем. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Шаркова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) основний борг в сумі 53542,23 грн., пеню в сумі 21833,39 грн. та судовий збір в сумі 4974,62 грн. У вказаному рішенні суд також ухвалив: виселити фізичну особу-підприємця Шаркова Олександра Олександровича з займаного нежитлового приміщення 1-го поверху №37 загальною площею 122,3 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, 41-А, літ. "А-10" та передати орендоване приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02.04.2019 на примусове виконання вищевказаного рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2019 у справі № 922/3692/18 було видано наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Шаркова Олександра Олександровича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради основного боргу в сумі 53542,23 грн, пені в сумі 21833,39 грн. та судового збору в сумі 4974,62 грн, всього 80350,24 грн (а.с.81).
На підставі зазначеного наказу постановою старшого державного виконавця Основ'янсько - Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В, від 04.06.2019 відкрито виконавче провадження № ВП 59251563 (а.с.99).
Постановою старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. від 21.11.2019 в межах виконавчого провадження № ВП 59251563 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, Шаркову О.О,. у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 88670,26 грн (а.с.101).
Постановою старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. від 25.03.2020 в межах виконавчого провадження № ВП 59251563 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 88670,26 грн (а.с.103).
Постановою старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. від 27.10.2021 в межах виконавчого провадження № ВП 59251563 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 88670,26 грн (а.с.104).
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, з 01.07.2022 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, на його ім'я відкрито рахунок № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 за цільовим призначенням, а саме для нараховування заробітної плати як військовослужбовцю (а.с. 96 - 98).
18.07.2023 скаржником було направлено звернення до Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту коштів, що містяться на особовому рахунку № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 (а.с.106).
Відповідно до відповіді начальника відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_2 від 03.08.2023 № 72583 (а.с.107) боржникові було відмовлено у скасуванні арешту коштів, що містяться на особовому рахунку № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 . Відповідь мотивована тим, що у виконавчої служби відсутні відомості щодо сплати заборгованості за виконавчим провадженням, у зв'язку з чим у відділу відсутні підстави для зняття виконавцями арештів з усього майна (коштів) боржника. У вказаному листі зазначено, що керуючись п. 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесена постанова про визначення ОСОБА_1 поточного рахунку НОМЕР_4 в АТ КБ "ПриватБанк" для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту. Також у листі вказано про наявність кількох виконавчих проваджень стосовно боржника, ОСОБА_1 та зазначено, що суми коштів до стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за виконавчими провадженнями ВП № 58019080 складає 1135,00 грн; за ВП 59251563 складає 88670,26 грн; ВП №66891403 складає 1309,00 грн; ВП 66890985 складає 935,00 грн; ВП № 67296313 складає 58125,88 грн; ВП № 67655338 складає 31330,08 грн.
17.08.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла скарга на дії державного виконавця (вх. № 22010), в якій ФОП Шарков О.О. просив суд: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. у виконавчому провадженні № 59251563 при прийнятті постанов від 21.11.2019, 25.03.2020 та 27.10.2021 про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також накладення арешту на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 88670,26 грн; зняти арешт з коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 за цільовим призначенням для отримання заробітної плати, накладений постановами старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій Анною Вікторівною про арешт коштів боржника від 21.11.2019, 25.03.2020 та 27.10.2021 у виконавчому провадженні №59251563.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/3692/18 у задоволенні скарги фізичної особи - підприємця Шаркова Олександра Олександровича на дії державного виконавця (вх. №22010 від 17.08.23) відмовлено - з наведених вище підстав.
Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У рішеннях Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти Україні", "ПМП "Фея" та інші проти України" зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов'язком держави.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Згідно приписів статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження повинно здійснюватися з дотриманням засад верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності.
У частині першій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Права та обов'язки виконавців визначено статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Положеннями статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
За умовами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Положеннями пункту 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція), розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Частино 8 розділу VIII Інструкції визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Приписами ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках, визначених Законами, зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
За приписами абзацу 2 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, при цьому законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено (відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19).
Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20).
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до державного виконавця з клопотанням про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритому у АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1 , боржник надав довідку АТ КБ "Приватбанк" від 17.07.2023 №GSQ9OFK03UPBEQI6, відповідно до якої за період з 01.01.2023 по 17.07.2023 на вказаний рахунок боржника надходили: зарплата В/Ч НОМЕР_5 ; зарплата ДНІПР.ОБЛ.ТЕРИТ.ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАНН.; зарплата ХАРКІВСЬКИЙ ОТЦК ТА СП (а.с.97).
Тобто, на вказаний рахунок зараховувалась виключно заробітна плата боржника.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За умовами ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Частиною 3 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Положеннями ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 зроблено висновок, що встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки "кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом" (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).
Як уже зазначалося, ФОП Шарков О.О. надав державному виконавцю документи на підтвердження тієї обставини, що арешт накладено на кошти, які є його заробітною платою та розміщені на рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати - тобто в даному випадку мають місце передбачені законом підстави для зняття такого арешту.
Проте арешт із вказаного рахунку органом ДВС не було знято, і в обґрунтування відмови у здійсненні відповідної дії було вказано на те, що у виконавчої служби відсутні відомості щодо сплати заборгованості за виконавчим провадженням, у зв'язку з чим у відділу відсутні підстави для зняття виконавцями арештів з усього майна (коштів) боржника.
Разом з тим, як було встановлено вище, боржник просив зняти арешт не з усього майна (коштів), а виключно з наявних на одному рахунку коштів (заробітної плати), накладення арешту на які заборонено в силу вищенаведених вимог чинного законодавства.
Тому відмова органу ДВС у знятті такого арешту, на думку колегії суддів, є немотивованою, суперечить як приписам закону, так і правовій позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних законодавчих норм.
Зазначена протиправна бездіяльність органу ДВС із незняття арешту з коштів на рахунку, на який надходить заробітна плата ОСОБА_1 (військовослужбовцеві, що захищає Україну у лавах ЗСУ) призвела до порушення конституційного права ОСОБА_1 на отримання заробітної плати (як єдиного джерела доходів).
На думку колегії суддів, таке право підлягає захисту.
Однак місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не надав жодної оцінки наведеним у скарзі боржника обставинам та доказам, наданим на їх підтвердження, а натомість фактично виклав у мотивувальній частині ухвали зміст листа начальника відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мартинчука Михайла від 03.08.2023 № 72583 (а.с.107), яким ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його заяви про зняття арештів з рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 .
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі навів перелік виконавчих проваджень, про які вказано в листі від 03.08.2023 № 72583 - водночас не мотивувавши, яке значення мають ці обставини для розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця саме у виконавчому провадженні №59251563, щодо якого було подано скаргу (враховуючи також, що копії документів, які стосуються інших виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , відсутні в матеріалах даної справи №922/3692/18).
В оскаржуваній ухвалі господарський суд також зазначив, що керуючись п. 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесена постанова про визначення ОСОБА_1 поточного рахунку НОМЕР_4 в АТ КБ "ПриватБанк" для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту.
Відповідне мотивування містилося в листі від 03.08.2023 № 72583, разом з тим у матеріалах справи така постанова державного виконавця відсутня.
Суд першої інстанції із посиланням на ч. 1 ст. 79 ГПК України зазначив, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Проте вказану норму згідно з Законом № 132-IX від 20.09.2019 викладено в іншій редакції: наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу - відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 904/2063/20 (904/8245/21).
Однак місцевий господарський суд при розгляді скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця послався на стандарт доказування, встановлений нормою ГПК України, що втратила чинність на час постановлення оскаржуваної ухвали.
При цьому, навіть у разі визнання листа від 03.08.2023 № 72583 доказом, що відповідає чинним стандартам доказування, господарським судом не обґрунтовано - яким чином прийняття державним виконавцем постанови про визначення ОСОБА_1 поточного рахунку НОМЕР_4 в АТ КБ "ПриватБанк" для здійснення видаткових операцій, звільняє державного виконавця від виконання встановленого законом обов'язку зняти арешт з коштів на іншому рахунку, на який боржникові надходить заробітна плата.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню як така, що постановлена при неправильному застосуванні норм Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до необґрунтованої відмови в задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця.
Водночас, як вбачається з вимог апеляційної скарги, відповідач просить суд зняти арешт з коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритому на ім?я ОСОБА_1 за цільовим призначенням для отримання заробітної плати, що накладений постановою старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. про арешт коштів боржника від 27.10.2021 у виконавчому провадженні № 59251563.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Тобто, чинним процесуальним законодавством не передбачено право суду апеляційної інстанції на зняття арешту з рахунків боржника в межах виконавчого провадження, оскільки суд не може підміняти повноваження державного виконавця. Повноваженнями на вчинення виконавчих дій наділені державні та приватні виконавці.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено незаконність бездіяльності органу ДВС щодо незняття арешту з грошових коштів боржника, що містяться на рахунку для отримання заробітної плати, керуючись положеннями ч. 2 ст. 343 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги боржника шляхом зобов'язання державного виконавця Основ?янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав боржника шляхом скасування арешту з коштів ФОП Шаркова О.О., що містяться на рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритому у АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1 за цільовим призначенням - для отримання заробітної плати, що накладений постановою старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. про арешт коштів боржника від 27.10.2021 у виконавчому провадженні № 59251563.
Щодо вимоги відповідача про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. у виконавчому провадженні № 59251563 при прийнятті постанови від 27.10.2021 про арешт коштів, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено вище, постановою старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій А.В. від 27.10.2021 у виконавчому провадженні № 59251563 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 88670,26 грн.
При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що у державного виконавця на момент винесення постанови про накладення арешту були відомості, що рахунок боржника № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритий у АТ КБ "ПриватБанк", є таким, що на нього зараховується заробітна плата, та кошти, що на ньому знаходяться, відносяться саме до заробітної плати.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення вимог скарги ФОП Шаркова О.О. про визнання неправомірними дій державного виконавця при прийнятті постанови від 27.10.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59251563.
З урахуванням наведеного оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, а скарга відповідача на дії державного виконавця - частковому задоволенню.
Оскільки апеляційна скарга ФОП Шаркова О.О. підлягає частковому задоволенню, враховуючи, що апелянт був звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, виходячи з положень ч. 2 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342,00 грн підлягають стягненню з Основ?янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в дохід Державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, ст. 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шаркова Олександра Олександровича задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/3692/18 скасувати та прийняти нове рішення.
Скаргу Фізичної особи-підприємця Шаркова Олександра Олександровича на дії державного виконавця задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Основ?янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з коштів Фізичної особи-підприємця Шаркова Олександра Олександровича, що містяться на рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритому у Акціонерному товаристві Комерційний Банк "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1 за цільовим призначенням для отримання заробітної плати, що накладений постановою старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій Анни Вікторівни від 27.10.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59251563.
Зобов'язати державного виконавця Основ?янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав боржника шляхом скасування арешту з коштів Фізичної особи-підприємця Шаркова Олександра Олександровича, що містяться на рахунку НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритому у Акціонерному товаристві Комерційний Банк "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1 за цільовим призначенням - для отримання заробітної плати, що накладений постановою старшого державного виконавця Основ?янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бублій Анною Вікторівною від 27.10.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59251563.
Стягнути з Основ'янсько-Слобідського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 41430683) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1342,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.12.2023.
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна