Постанова від 11.12.2023 по справі 910/11402/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. м. Київ Справа№ 910/11402/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.05.2023 (повний текст складено та підписано 15.05.2023)

у справі № 910/11402/22 (суддя Я.А.Карабань)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД"

про стягнення 7 966, 56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 7 966, 56 грн, з яких: 5 631, 59 грн заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ, 89, 46 грн 3% річних та 2 245,51 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 319, 322, 509, 526, 557, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 10, 13, 15, 16, 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання, як співвласника багатоквартирного будинку № 12 по вулиці Академіка Амосова в селі Софіївська Борщагівка Київської області в частині сплати внесків на утримання будинку, прибудинкової території та резервний фонд ОСББ за період з вересня 2021 по вересень 2022.

Короткий зміст заперечень проти позову

06.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема, зазначає, що в період з 08.05.2021 по 25.11.2022 послуги з утримання будинку йому не надавались та належних доказів надання таких послуг позивачем суду не надано, оскільки кошториси, долучені до позову, не затверджені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22 позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" про стягнення 7 966, 56 грн. задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 96, кімната 56, ідентифікаційний код 44147060) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ" (08137, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова, будинок 12, ідентифікаційний код 44047268) 5 631 (п'ять тисяч шістсот тридцять одну) грн 59 коп. заборгованості, 25 (двадцять п'ять) грн 47 коп. 3% річних, 107 (сто сім) грн 59 коп. інфляційних втрат, 1 795 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн 27 коп. судового збору та 4 341 (чотири тисячі триста сорок одну) грн 64 коп. витрат на правову допомогу;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- матеріалами справи підтверджується, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Цивільного кодексу України, у період з вересня 2021 року по вересень 2022 року належним чином не виконував свої зобов'язання щодо вчасного здійснення оплат внесків співвласників багатоквартирного будинку № 12 по вулиці Академіка Амосова, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, а саме: внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 5 631, 59 грн.

- отже, позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ у сумі 5 631,59 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- за відсутності доказів отримання відповідачем вимоги про сплату внесків у розмір 5 113, 86 грн, суд позбавлений встановити строк настання оплати і перевірити вірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат;

- проте, враховуючи зазначене вище строк оплати внесків у сумі 3 561,51 грн настав саме 25.07.2022, а тому позивачем невірно визначено періоди нарахування 3 % річних та інфляційних втрат;

- судом здійснено власний розрахунок 3 % річних обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за період з 26.07.2022 по 20.10.2022, який за розрахунком суду склав 25,47 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 25, 47 грн.;

- також судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за період з серпня по вересень 2022 року, який за розрахунком суду склав 107, 59 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 107, 59 грн.;

- враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 631, 59 грн заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ, 25, 47 грн 3 % річних і 107, 59 грн інфляційних втрат;

- беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 4 341, 64 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" (02.06.2023 згідно штемпеля канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22 скасувати повністю та стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" судові витрати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводять до того, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22 ухвалено на підставі неповного з'ясування обставин справи, не надання оцінки всім аргументам та доказам, які були надані суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- розмір внесків у 2021 та до резервного фонду у 2022 нараховувався фіксовано, а не у відповідності до статуту пропорційно до площі приміщення. Про це стало відомо лише через рік, після начебто проведених загальних зборів, а позивачем не надані докази ознайомлення/направлення інформації відповідачу;

- надані кошториси та протоколи загальних зборів №2 та №5, якими позивач стверджує, що були затверджені кошториси, вони не містять підписів власників, не зазначена наявність додатків листів опитування та додатків самих кошторисів, та фактично збори не проводились;

- суд першої інстанції не повинен був приймати до розрахунку розміри внесків, які публікувались на веб-сайті, адже це порушує порядок встановлений Законом України "Про об'єднаня співвласників багатоквартирного будинку" щодо визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників;

- відповідачем не складено жодного первинного документа для відповідача та не надано, а також не надано докази направлення оригіналів документів відповідачу. Відсутність первинного документу на дає підстав відповідачу проводити оплати.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

03.07.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що суд першої інстанції жодних порушень при винесенні рішення не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає, посилаючись на те, що:

- відповідач не вживав всіх подібних заходів для утримання майна, не цікавився актуальними тарифами та умовами сплати членських внесків, не скористався можливістю судового оскарження рішення загальних зборів, оформленого вказаним протоколом №5;

- позивачем надано до суду всі необхідні докази направлення відповідачу вимог про необхідність сплати членських внесків;

- в апеляційній скарзі відповідач не заперечує свого обов'язку зі сплати членських внесків, але заявляв, що не вважає їх розмір справедливим, тому просто відмовляється сплачувати;

- жодних доказів оскарження рішень, якими затверджено кошториси щодо встановлення розміру внесків та тарифів матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку Господарським процесуальним кодексом України, - не надано.

Короткий зміст заперечень проти відзиву на апеляційну скаргу

10.07.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "АСАП-МЕД" надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачем не надані докази направлення повідомлення або особисто під підпис відповідачу, щодо прийняття рішення Загальними зборами співвласникими та рішень протоколів загальних зборів №2 та №5.

Відповідач зазначив, що без належно складеного і затвердженого кошторису всі виставлені рахунки із внесками до ОСББ не є підставою для примусового їх стягнення, а всі перераховані кошти Головою правління з розрахункового рахунку ОСББ сторонніми організаціями без документального підтвердження виконаних робіт та факту надання цих робіт не є доказом понесених витрат і можуть вважатися нетоварними операціями, що є незаконним.

Крім того, надані позивачем документи ніяким чином не підтверджують, що вони затвердженні загальними зборами співвласників так як не містять підписів співвласників та не оформлені відповідно до вимог Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і не можуть бути підставою для нарахування внесків.

На переконання відповідача, суд першої інстанції у повній мірі не перевірив доводи, щодо обґрунтованості розрахунку, у тому числі нарахування штрафних санкцій, наданого позивачем, не з'ясував, чим підтверджено розрахунок наведених позивачем витрат, а керувався лише випискою з банку. Крім того, суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив зібрані у справі докази, зокрема відсутність доказів зі сторони позивача надання відповідачу первинних документів та ознайомлення відповідача з прийнятих рішень в передбачений законом спосіб. Відсутність звітування ОСББ та підтверджуючих документів про фактично понесені витрати/отримані послуги не дає можливості відповідачу розрахувати альтернативний розрахунок. Суд першої інстанції не врахував, що порядок та сума внесків затверджується лише рішенням загальних зборів співвласників.

Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" чітко визначено, що тільки загальні збори співвласників визначають порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників. Розміщення повідомлення про зміну тарифу на утримання будинку на веб-сайті не передбачено положеннями вищевказаного закону.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/11402/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною Гритчина Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22.

12.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи № 910/11402/22.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. (2481,00 грн * 100 = 248 100,00 грн). - станом на момент звернення з відповідним позовом та апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 7 966,56 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11402/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22 у справі № 910/11402/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 910/11402/22 надіслана учасників справи на поштові та на електронні адреси, які вказані в матеріалах справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 01 травня 2023 № 254/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 26 липня 2023 № 451/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах існуючого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.12.2020 рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Академіка Амосова, 12, було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку під назвою ОСББ "КБ "ОЛІМПІЯ".

Протоколом №1 загальних зборів співвласників від 14.12.2020 створено

ОСББ "КБ "ОЛІМПІЯ", затверджено статут, обрано правління та ревізійну комісію (ревізора) ОСББ "КБ "ОЛІМПІЯ"

28.05.2021 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ" (ідентифікаційний код 44047268).

Відповідно до інформаційної довідки № 313185366 від 24.10.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна убачається, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35.8 кв. м та житловою площею 24.5 кв. м (дата державної реєстрації права власності 06.01.2021).

Згідно з пунктом 1 розділу І статуту, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "Олімпія" (далі - об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Академіка Амосова, буд. 12 (далі - будинок), відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ статуту, метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Пунктом 2 розділу ІІ статуту визначено, що об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.

Протоколом загальних зборів № 2 від 08.05.2021, затверджено тимчасовий кошторис на 2021 рік, відповідно до якого внесок на утримання спільного майна будинку встановлено в розмірі 180, 00 грн та внесок до резервного фонду в розмірі 150, 00 грн із одного об'єкта нерухомого майна.

У травні 2021 позивачем створено веб-сайт для пришвидшення і спрощення комунікації із співвласниками, на якому в розділі тарифів розміщувались повідомлення про зміну тарифу на утримання будинку, а саме:

01.08.2021 тариф - 9, 056 грн/м2;

01.10.2021 тариф - 11,102 грн/м2;

0.11.2021 тариф - 12, 339 грн/м2;

01.12.2021 тариф - 12, 458 грн/м2.

Протоколом загальних зборів № 5 від 29.01.2022 затверджено кошторис на 2022 рік, за яким розмір внеску склав 12, 414 грн/м2.

У березні 2022 в зв'язку з веденням воєнного стану тариф був зменшений до 5,52 грн/м2.

У квітні 2022 тариф був збільшений до 7, 1319 грн/м2.

З 01.06.2022 в зв'язку з поліпшенням обстановки, було відновлено тариф затверджений кошторисом на 2022 рік, за яким розмір внеску склав 12, 414 грн/м2.

Відповідно до виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2021 по 02.11.2022, останнім 13.07.2021 здійснено оплату послуг ОСББ за червень 2021 року в сумі 145, 33 грн та 30.07.2021 здійснено оплату послуг ОСББ за 2021 рік у сумі 1000, 00 грн.

31.01.2022 позивачем на адресу відповідача направлено відповідь за вих. № 2022/06 від 28.01.2022 на претензію від 24.12.2021 та повідомлення про необхідність сплати відповідачем внесків до ОСББ у розмірі 2 056, 18 грн, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком поштового відділення № 0405351511001.

01.06.2022 на адресу відповідача позивачем направлено повідомлення-попередження № б/н, в якому міститься вимога про сплату заборгованості з внесків за утримання будинку та прибудинкової території та внесків у резервний фонд, яка станом на 27.05.2022 складала 3 561,51 грн, що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення № 0815600137224.

18.07.2022 відповідач надав відповідь за вих. № б/н на повідомлення-попередження в якому не погоджується з тарифами на утримання будинку та розмірами внесків, вважає нарахування за 2022 рік необґрунтованими.

06.09.2022 позивачем на адресу відповідача направлено листа за вих. № 2022/23-08 від 23.08.2022, в якому зазначено, що заборгованість останнього зі сплати внесків складає 5 113, 86 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 081380124019 від 06.09.2022.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати внесків на утримання будинку, прибудинкової території та резервний фонд ОСББ за період з вересня 2021 по вересень 2022 в розмірі 5 631, 59 грн, 89, 46 грн 3% річних та 2 245,51 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За приписами статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об'єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

За змістом ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно із пунктом 1 розділу IV Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ", порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного фонду, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту.

У пункті 2 розділу ІV Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ" визначено, що правління об'єднання до 25 грудня поточного року, якщо інший строк не визначено загальними зборами, складає проект кошторису надходжень і витрат на наступний фінансовий рік і платежів кожного власника приміщення в житловому комплексі. Кошторис затверджується загальними зборами співвласників. Кошторис повинен передбачати такі статті витрат:

1) витрати на утримання, ремонт або повернення у власність спільного майна;

2) витрати на оплату комунальних та інших послуг;

3) витрати спеціальних фондів об'єднання:

4) інші витрати.

Перелік і розміри внесків та обов'язкових платежів встановлюються загальними зборами співвласників об'єднання, відповідно до статей витрат кошторису, розміру відрахувань до ремонтного, резервного та інших спеціальних фондів об'єднання.

Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна в багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника в загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається пропорційно до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника в загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до пункту 2 розділу V Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ", співвласники зобов'язанні своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства погоджується з висновками сууд першої інстанції про те, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території, а обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

З огляду на приписи статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", передбачено комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.15, 20 Закону).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язок утримання зазначеного майна виникає в співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Матеріалами справи підтверджується, що протоколом загальних зборів № 2 від 08.05.2021, затверджено тимчасовий кошторис на 2021 рік та протоколом загальних зборів № 5 від 29.01.2022 затверджено кошторис на 2022 рік, якими встановлено розмір внесків.

Позивачем у позові було нараховано до сплати відповідачу внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ (пропорційно до площі приміщення - 29, 6 кв. м) за період з вересня 2021 року по вересень 2022 року на загальну суму 5 631, 59 грн., які, відповідно, заявлені до стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Доводи відповідача про недоведення позивачем обставин фактичного надання послуг по утриманню будинку, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки підставою позову в даній справі є саме невиконання відповідачем, як співвласником, своїх обов'язків зі сплати ОСББ внесків та платежів у розмірах, затверджених загальними зборами ОСББ, рішення яких відповідно до вимог ст.10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" є обов'язковими для всіх співвласників.

Крім того, відповідно до виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2021 по 02.11.2022, останнім 13.07.2021 здійснено оплату послуг ОСББ за червень 2021 року в сумі 145, 33 грн та 30.07.2021 здійснено оплату послуг ОСББ за 2021 рік в сумі 1 000, 00 грн, а всього 1 145, 33 грн, тобто наведені обставини в сукупності з матеріалами справи є більш вірогідними доказами того, що відповідачем визнавалась необхідність сплати внесків та йому було відомо їх розмір.

В свою чергу, предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі рішень загальних зборів ОСББ, які є чинними, і матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України скасування або визнання нечинними вказаних рішень, а тому такі рішення підлягають обов'язковому виконанню співвласниками будинку.

В свою чергу, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що законодавством на відповідача, як на особу, якій на праві власності належить майно (зокрема, квартири АДРЕСА_1 ), покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими, зокрема, є загальні збори, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Отже, саме відповідач має виконувати зобов'язання з оплати внесків та платежів на утримання належного йому на праві власності майна.

При цьому, матеріали справи підтверджують, що позивачем неодноразово було повідомлено відповідача про необхідність сплати внесків і платежів в установленому розмірі (листи за вих. № 2022/06 від 28.01.2022 і № 2022/23-08 від 23.08.2022 та повідомлення-попередження, з актами звірки), також повідомлялось про можливість ознайомитися з усіма рішення ОСББ, у том числі і кошторисами на офіційному сайті. Крім цього, на вказаному сайті відображено тарифи, які необхідно сплачувати співвласникам. Доказів оскарження рішень, якими затверджено кошториси щодо встановлення розміру внесків та тарифів матеріали справи - не містять та відповідачем у спростування даного висновку - не надано.

Доводи відповідача про те, що ним сплачувались внески на утримання будинку в готівковій формі та на особисту картку голови ОСББ "КБ "ОЛІМПІЯ" на підтвердження чого надає платіжні доручення, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і відхиляє такі доводи і суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством не надав взагалі будь-яких допустимих та належних доказів здійснення готівкових оплат, а саме прибутковий касовий чек або іншу первинну фінансову документацію, яка б свідчила про проведення вказаної прибуткової операції в підприємстві, а в наданих платіжних дорученнях відсутнє призначення платежу та платником і отримувачем є фізичні особи, які не є сторонами по справі.

Також, належних та допустимих доказів сплати відповідачем внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ у розмірі 5 631, 59 грн позивачу, матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому процесуальним законом розмірі - суду не надано.

Оцінивши наявні матеріали справи, а також докази, як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Цивільного кодексу України, у період з вересня 2021 року по вересень 2022 року належним чином не виконував свої зобов'язання щодо вчасного здійснення оплат внесків співвласників багатоквартирного будинку № 12 по вулиці Академіка Амосова, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, а саме: внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5 631, 59 грн., і відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум - не надав. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи відповідача про те, що кошториси долучені позивачем до позову є недопустимими доказами, - суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що вказані документи є належним чином завіреними представником позивача, в установленому законом порядку, а тому приймаються як належні та допустимі в підтвердження обставин справи.

Крім того, відповідачем не заявлялись клопотання, в порядку ст. 81, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ у сумі 5 631, 59 грн - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 89, 46 грн 3% річних за період з 01.10.2021 по 20.10.2022 та 2 245, 51 грн інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по вересень 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.

В свою чергу, оскільки письмовий договір, яким би встановлювався порядок оплати внесків, між сторонами не укладався, законом також такий порядок не встановлений, проте, позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення-попередження, в якому міститься вимога про сплату заборгованості з внесків за утримання будинку та прибудинкової території та внесків у резервний фонд, яка станом на 27.05.2022 складала 3 561, 51 грн, проте матеріали справи не містять доказів отримання вказаного повідомлення-попередження.

Однак, 18.07.2022 відповідач надав відповідь за вих. № б/н на повідомлення-попередження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що семиденний строк виконання зобов'язання, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід рахувати саме з 18.07.2022. Крім того, позивачем направлено відповідачу листи за вих. № 2022/06 від 28.01.2022 та за вих. № 2022/23-08 від 23.08.2022 в яких зазначено, що заборгованість відповідача зі сплати внесків складає 5 113, 86 грн, доказів, які б підтверджували дату отримання вказаного листа або іншої вимоги про сплату внесків в розмірі 5 113, 86 грн матеріали справи не містять, також з моменту відправлення пройшло більше 6 місяців, а тому можливості встановити таку дату на сайті АТ "Укрпошта" - не є можливим.

Отже, враховуючи зазначене вище строк оплати внесків у сумі 3 561, 51 грн настав саме 25.07.2022, а тому позивачем невірно визначено періоди нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, і відповідно:

- здійснивши розрахунок 3 % річних обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за період з 26.07.2022 по 20.10.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 25, 47 грн, з відмовою у решті вимог в цій частині;

- здійснивши перерахунок інфляційних втрат, обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за період з серпня по вересень 2022 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 107,59 грн, з відмовою у решті вимог у цій частині.

Аналогічних правомірних висновків в частині нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 5 631,59 грн заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та резервний фонд ОСББ, 25,47 грн 3 % річних і 107, 9 грн інфляційних втрат, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв'язку з чим, судом першої інстанції покладено на відповідача витрати позивача на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 4 341, 64 грн.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, про що заявлено у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з цим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16).

Згідно частин 1, 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Суд апеляційної інстанції враховує, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.07.2023 позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу було подано клопотання про стягнення судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "Олімпія", під час ухвалення рішення, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції надано наступні докази:

- копія договору про надання професійної правничої допомоги № 2022-Б/02 від 13.05.2022 укладений між Адвокатським об'єднанням "Дісп'ютс", в особі керуючого Чугуєнка Д.М., який діє на підставі Статуту з одної сторони та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "Олімпія", в особі Голови правління Корсун А.І., яка діє на підставі Статуту з іншої сторони.

Відповідно до п. 1.1 Договору передбачено, що Об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, Додатком №1 "ЗАВДАННЯ", який є невід'ємною частиною нього Договору, а також окремими усними дорученнями, а Клієнт зобов'язується таку допомогу оплатити;

- завдання № 3 від 14.06.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги № 2022-Б/02 від 13.05.2022, відповідно до якого Об'єднання надає професійну правничу допомогу Клієнту шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу та участі у судових засіданнях.

Очікуваним результатом (пункт 2 Завдання №3) є відмова у задоволенні апеляційної скарги, зазначеної в пункті 1.1. цього Завдання.

Згідно з пунктом 4.1 цього додатку, за роботу Об'єднання, визначену в пункті 1.1. цього Завдання, Клієнт сплачує Об'єднанню фіксовану винагороду (гонорар) у розмірі 3 000 (Три тисячі) гривень за подання відзиву па апеляційну скаргу, зазначеної у пункті 1.1. цього Завдання.

Згідно з пунктом 4.2 цього додатку, винагорода Об'єднання сплачується Клієнтом у разі ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні відповідної апеляційної скарги та тільки після примусового або добровільного виконання ТОВ "АСАП-МЕД", ОСОБА_1 відповідного рішення суду в частині стягнення судових витрат па професійну правничу допомогу адвоката на користь Клієнта;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 29.06.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги № 2022-Б/02 від 13.05.2022, відповідно до якого Об'єднання надало, а Клієнт прийняв наступні послуги відповідно до Договору, Завдання №3 від 14.06.2023, а саме: складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу (пункт 4.1. Завдання №3) вартістю 3000 грн.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи доводи позивача стосовно розміру заявлених до відшкодування адвокатських витрат, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Звертаючись з вимогою про стягненення адвокатський витрат понесених при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22, позивач стверджує про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., в обгрунтування розміру якої подано: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 2022-Б/02 від 13.05.2022 укладений між Адвокатським об'єднанням "Дісп'ютс", в особі керуючого Чугуєнка Д.М., який діє на підставі Статуту з одної сторони та Об'єднанням співвласників багатовкартирного будинку "Клубний будинок "Олімпія", в особі Голови правління Корсун А.І., яка діє на підставі Статуту з іншої сторони.

Згідно з пунктом 4.1 цього додатку за роботу Об'єднання, визначену в пункті 1.1. цього Завдання, Клієнт сплачує Об'єднанню фіксовану винагороду (гонорар) у розмірі 3 000 (Три тисячі) гривень за подання відзиву па апеляційну скаргу, зазначеної у пункті 1.1. цього Завдання.

Згідно з пунктом 4.2 цього додатку, винагорода Об'єднання сплачується Клієнтом у разі ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні відповідної апеляційної скарги та тільки після примусового або добровільного виконання ТОВ "АСАГІ-МЕД", ОСОБА_1 відповідного рішення суду в частині стягнення судових витрат па професійну правничу допомогу адвоката на користь Клієнта;

Крім того, разом з позовною заявою також були подані ордер серії АВ № 1047808 від 24.10.2022, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000470 від 22.05.2019.

Таким чином, розглянувши клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного буинку "Клубний будинок "Олімпія" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі 3 910/11402/22, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, наданих у справі № 910/11402/22 на стадії апеляційного розгляду справи в розмірі 3 000 грн. 00 коп. - є співмірним із значенням справи для позивача, ціною позову, складністю справи та кількістю витраченого адвокатом часу під час апеляційного провадження, а тому заявлена сума витрат позивача на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи - є обґрунтованою, документально доведеною та не спростованою скаржником, співмірною із кваліфікацією та досвідом адвоката, значенням справи, ціною позову та апеляційної скарги, часом, витраченим адвокатом, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим вказана сума витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок скаржника у повному обсязі, а саме в сумі 3000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення у повному обсязі клопотання позивача про стягнення з скаржника судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11402/22, понесених у Північному апеляційному господарському суді у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11402/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП-МЕД" (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 96, кімната 56, ідентифікаційний код 44147060) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клубний будинок "ОЛІМПІЯ" (08137, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова, будинок 12, ідентифікаційний код 44047268) 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи № 910/11402/22 повернути до Господарського суду м. Києва, доручивши видати наказ на виконання п. 4 даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала

Попередній документ

115536976

Наступний документ

115536978

Інформація про рішення:

№ рішення:	115536977
№ справи:	910/11402/22
Дата рішення:	11.12.2023
Дата публікації:	13.12.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (12.06.2023)
Дата надходження:	27.10.2022
Предмет позову:	про стягнення 7 966,56 грн.